У червні 1887 р. закінчувався термін Союзу трьох імператорів. Росія відмовилася поновлювати договір за участю Австро-Угорщини. Угоду трьох імператорів було замінено угодою між Росією і Німеччиною, що отримала назву "Договір перестраховки". Застрахувавшись від Росії і Франції за допомогою союзів з Австрією і Італією, О. фон Бісмарк ніби перестраховувався у самої Росії. Обидві сторони обіцяли одне одному нейтралітет на випадок війни з будь-якою третьою державою. При цьому було зроблено два винятки. Німеччина відмовлялася дотримуватися нейтралітету в разі нападу Росії на Австро- Угорщину, а Росія відмовлялася дотримуватися нейтралітету в разі нападу Німеччини на Францію.
Прагнучи утримати Росію від прямого союзу з Францією і провокуючи в той же час російсько-англійські відносини, Німеччина в таємному доповненні до угоди зобов'язалася надати Росії допомогу в установленні контролю Росії над протоками з Чорного у Середземне море. Доповнення передбачало закриття проток для військових суден усіх націй і право Росії прийняти на себе захист входу в Чорне море (тобто захоплення Росією Костянтинополя і проток).
У відповідь на відмову дипломатії Росії підтримати свого берлінського "союзника" відносно йото планів щодо Франції О. фон Бісмарк здійснив низку заходів політико-економічного характеру відносно Росії. Використовуючи значну залежність Росії від іноземних кредитів, О. фон Бісмарк видав указ, що забороняв прийняття як запоруку (ломбардування) російських державних паперів у Рейхсбанку. Після цього Росія звернулася по кредити до Франції (на Паризьку біржу). І вже навесні 1887 р. Росія отримала перший кредит із Франції.
Результатом цих і всіх подальших заходів, ужитих О. фон Бісмарком проти Росії, було різке погіршення російсько-німецьких відносин. Воно співпало з ще гострішою кризою у відносинах Росії з Австро-Угорщиною. Причиною цієї кризи була енергійна підтримка, яку Австро-Угорщина надавала новому болгарському князеві Фердинанду Кобургському, тоді як Росія наполегливо ухилялася від його визнання, вважаючи його узурпатором. Восени Кальною в публічній промові піддав різкій критиці російську політику. Російський уряд, у свою чергу, прийняв відносно Австрії загрозливий тон. Все це супроводжувалося галасливою газетною суперечкою.
Особливу серйозність додавала цим подіям та обставина, що в Росії вони збіглися з перекиданням декількох військових частин на австрійський кордон. Насправді це перекидання було частиною великого плану зміни дислокації російської армії, який був вироблений уже давно, ще до російсько-турецької війни. Таким чином, нові перекидання військ у кінці 1887 р. не містили в собі нічого безпосередньо загрозливого. Але в розпеченій атмосфері 1887 р. австрійці дуже злякалися цих військових заходів Росії. Зі свого боку і російська дипломатія (та навіть Η. К. Гірс) не розвіювала цих страхів, розраховуючи використовувати їх для тиску на Австрію в питанні про долю болгарського княжого престолу.
На довершення всього, восени, під час перебування Олександра Ш в Копенгагені у батьків його дружини, цареві були передані документи, з яких випливало, що і О. фон Бісмарк активно підгримує князя Ф. Кобургського. По дорозі назад з Копенгагена цар заїхав до Берліна. При особистій зустрічі канцлер зі всім своїм красномовством зробив спробу переконати царя, що Німеччина зовсім не зацікавлена в підтримці Ф. Кобургського. При цьому, зрозуміло, О. фон Бісмарк доводив підробленість переданих царю документів.
До кінця 80-х pp. XIX ст. російсько-німецькі відносини ускладнювалися ще і так званою "митною війною". Царизм з метою сприяння розвитку вітчизняної промисловості і збільшенню прибутків від митниці систематично підвищував тарифи на іноземні промислові вироби, які ввозилися до країни. А головною країною, яка імпортувала до Росії промислові вироби, була Німеччина.
Німеччина, у свою чергу, на користь своїх поміщиків систематично збільшувала своє мито на російське зерно: спочатку на 5%, 10%, а потім на 25%. 1892 р. Німеччина встановила на російський хліб дискримінаційний тариф (мито) – 25 копійок з пуда зерна. Російський хлібний експорт загалом у німецькому хлібному ввезенні за три роки (1891-1893 pp.) впав з 55% до 14%. Обидві сторони отримали значні втрати від скорочення взаємної торгівлі.
Г. Мольтке і його помічник генерал-квартирмейстер Вальдерзеє, посилаючись на військові приготування Росії, вимагали превентивної війни проти неї. Вони вказували на перевагу Німеччини відносно бойової готовності і нагадували, що незабаром співвідношення сил може змінитися. Але якби не ненавидів О. фон Бісмарк Росію, він, проте, не хотів війни проти неї. Він передбачав надзвичайні труднощі цієї війни. Він знав, що вона неминуче ускладниться втручанням Франції, і розумів усі складнощі війни на два фронти. Канцлер залякував Росію, але рішуче опирався войовничим планам німецького генерального штабу.
До кінця грудня російський уряд зрозумів, що погрози на адресу Австрії йому не дадуть нічого. Але і О. фон Бісмарк, у свою чергу, упевнився, що не досягне тих цілей, які собі ставив, і лише остаточно зіпсує російсько-німецькі відносини. Тоді канцлер змінив фронт. Він допоміг цареві отримати чисто демонстративне задоволення, добившись від султана як сюзерена Болгарії прокламації про незаконність обрання Ф. Кобургського. Останній, втім, залишився на престолі, хоч і не був визнаний де-юре. Після цього політична атмосфера дещо розрядилася. Але стан Європи нагадував важке похмілля. 0. фон Бісмарк не зумів спрямувати російську політику в потрібний йому політичний фарватер. Своїм натиском на Росію О. фон Бісмарк досяг результатів, прямо зворотних тим, до яких прагнув. Власною рукою він заклав фундамент того самого франко-російського союзу, запобіганню якому він, після 1871 р., протягом стількох років віддавав свої сили.
Одним із результатів погіршення російсько-німецьких і франко-німецьких відносин стао і те, що О. фон Бісмарк припинив німецьку колоніальну експансію. Сваритися з Англією знову стало небезпечно. З 1886 р. О. фон Бісмарк не проводив нових колоніальних захоплень при деякому розширенні раніше придбаних колоній. У 1889 р. О. фон Бісмарк запропонував лордові Солсбері укласти союз проти Франції. Але йому відповіли відмовою.
Середземноморська Антанта
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків“ на сторінці 1. Приємного читання.
