Однією з найважливіших подій президентства Т. Джефферсона було придбання Великої Луїзіани. Після закінчення війни за незалежність багато американських діячів вимагали для американців права вільного плавання по Міссісіпі, гирло якої належало Іспанії. Вони стверджували, що сама природа дала американцям право плавання по Міссісіпі. На початку правління Т. Джефферсона лунали голоси про те, що США повинні негайно захопити нижню течію цієї річки.
Ворожнечу між Англією і Францією США використовували для розширення своїх володінь. 1803 р., скориставшись скрутним становищем Франції у зв'язку з її війною проти Англії та з повстанням негрів і мулатів на острові Гаїті, США купили в неї в цілому за 15 млн. доларів величезну територію на захід від Міссісіпі – Велику Луїзіану, завдяки чому територія США збільшилась удвічі.
Відбулася ця операція таким чином. Т. Джефферсон запропонував Н. Бонапарту продати Новий Орлеан, що лежав на невеликій острівній території між Міссісіпі та низкою озер у гирлі цієї річки. У разі невдачі послам США Лівінгстону і Монро, майбутньому президентові США, пропонувалося відстоювати право перевантаження товарів у Новому Орлеані.
Характерно, що коли Т. Джефферсон послав до Парижа Монро для переговорів про купівлю Нового Орлеана, він дав інструкцію добиватися при цьому і купівлі Західної та Східної Флориди. У разі відхилення американської пропозиції Т. Джефферсон мав намір направити Монро до Лондона для укладення договору про союз з Англією. Монро зволікав з поїздкою до Парижа. Він вирішив почекати, поки Франція і Англія знову почнуть війну. Перш ніж він досяг Парижа, стало відомо, що Ам'єнський мир виявився лише перепочинком на один рік і що війна між Францією і Англією вже відновлена.
Н. Бонапарт, потребуючи грошей для ведення війни проти Англії і розуміючи безглуздя продажу Нового Орлеана, стратегічного ключа до басейну Міссісіпі, несподівано запропонував продати американцям усю Луїзіану.
Ще незадовго до цього Н. Бонапарт носився із загарбницькими планами створення великої американської імперії, яка повинна була включати і Луїзіану. Як базу для завоювань на американському континенті він розраховував використовувати багатий і густо населений острів Гаїті, що належав Франції. Але з 1791 р. на Гаїті почалося збройне повстання рабів-негрів і мулатів проти рабства і французького панування. Це було наймогутніше і найбільш організоване повстання рабів-негрів в історії Америки. На чолі з талановитим воєначальником і організатором негром Туссен-Лувертюром повсталі люто чинили опір спробам Директорії, а потім Н. Бонапарта відновити французьке панування на острові. 36-тисячна армія, послана Н. Бонапартом на Гаїті, майже повністю загинула в боях і від хвороб.
1803 р. Н. Бонапарту стало ясно, що Франція не зможе утримати в своїх руках Гаїті, а у зв'язку з цим зруйнувалися і його плани подальших захоплень в Америці. До того ж стратегічно важливу Луїзіану була не проти захопити Англія. Ця обставина також вплинула на рішення Н. Бонапарта продати Велику Луїзіану. Була і ще одна обставина, що прискорила цю операцію. Намір США вступити у війну проти Франції на стороні Англії став відомий французькому уряду. І цей момент також зіграв свою чималу роль у купівлі Луїзіани США.
Посли, не маючи на те повноважень, вирішили купити мільйон квадратних миль, що збільшувало розміри США удвічі і дало їм контроль над усією внутрішньою річковою системою. Федералісти Нової Англії протестували проти цієї купівлі, оскільки боялися, що Південь політично задушить Схід, тобто плантатори Півдня – великих землевласників і купців. Т. Джефферсон вагався, оскільки конституція не давала прямих прав на купівлю нових територій, а він був прихильником "вузького" тлумачення конституції. Але потім він вирішив, що Луїзіану можна купити, а в конституцію внести відповідні доповнення. Правда, таке доповнення внесено не було, але купівлю ратифікували сенат і президент.
Хоча Велика Луїзіана була куплена США за договором, але уряд передбачав, що її французько-іспанське населення не побажає визнати своїх нових господарів – американців, і тому Т. Джефферсон, приймаючи у володіння Велику Луїзіану, насамперед направив туди війська для того, щоб придушити можливе повстання місцевого населення. Як відомо, Т. Джефферсон на словах неодноразово заявляв себе прихильником рівності всіх людей. Проте приєднавши Велику Луїзіану, він не дав населенню цієї величезної області, причому не тільки індіанцям, але й білим – іспанцям і французам, політичних прав і позбавив їх можливості мати своїх представників у федеральних органах США.
При цьому Т. Джефферсону було не важко підшукати пояснення позбавленню політичних прав жителів Великої Луїзіани: "Наші нові співвітчизники поки що як діти, не здатні до самоврядування". Конгресмени заявляли, що право населення Луїзіани на самоврядування несумісні "з природними правами американців" і що антидемократичне правління в Луїзіані покликано "забезпечити права Сполучених Штатів". Вже 1803 р. в США лунали голоси про те, що весь північноамериканський континент повинен бути захоплений США.
Ще 1782 р. комісія, призначена Континентальним конгресом, опрацювала для Д. Джея, що відправлявся до Парижа вести переговори про мир, інструкцію, в якій мовилося: "Річка Міссісіпі буде найприроднішим, добре помітним і найбільш визначеним кордоном...". Існувала думка, що гори – кращі кордони, ніж річки, і що тому Аллегани більше підходять для західного кордону, ніж Міссісіпі. Проте американці вибрали не кращий з цих двох кордонів, а найбільш віддалений.
Таким чином, 1803 р. США купили у Франції територію Великої Луїзіани зі столицею в Новому Орлеані. Територія США відразу збільшилась у 2 рази. Дуже важливо для США було й те, що західний кордон Великої Луїзіани не був обмежений, що дало їм можливість захопити всю територію до Тихого океану. Але ще до оформлення цієї операції туди направився потік фермерів і плантаторів, що захопили землі по річці Міссісіпі.
Значення "здобуття" Луїзіани в американській історії було оцінено американським істориком С. Ф. Бемісом так: ".Луїзіана стала початком американської експансії до Флориди, Техасу, Нової Мексики, Каліфорнії, Орегону, Аляски". Цікавий і такий факт: усього через декілька років після приєднання Луїзіани, в 1805-1806 pp., колишній віце-президент США Аарон Берр і генерал Уїлкінсон готували на території Луїзіани вторгнення до Мексики. "Здобуття" Луїзіани, поза сумнівом, стало переломною віхою в історії американської зовнішньої політики і дипломатії та відкрило новий період у зовнішньополітичній історії США.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Придбання США Великої Луїзіани у Франції“ на сторінці 1. Приємного читання.
