Боснійська криза 1908-1909 pp.

Міжнародні відносини та світова політика

Морське суперництво було не єдиним проявом англо-німецького антоганізму. Одночасно розгорталася й боротьба за переваги на Близькому Сході. Після отримання концесії на Багдадську залізницю Німеччина посилено працювала над тим, щоб закабалит Туреччину і перетворити її на свою колонію. Зі свого боку, і султан Абдул-Гамід думав зміцнити свій трон, що похитнувся за допомогою німецького уряду і німецького капіталу.

1908 р. виникла криза на ґрунті міжнародних відносин на Близькому Сході. Німецький імперіалізм тим більш охоче підтримував деспотичний режим "кривавого султана", що в правлячих колах союзника Німецької імперії – Австро-Угорщині, все сильніше наростала ненависть до слов'янства На початку XX ст. австрійський фінансовий капітал вимагав переходу до політики прямої анексії на Бажанах, прагнучи захопити шлях на Салоніки – вихід до Егейського моря.

У цей же час у Сербії посилився рух за звільнення від економічної залежності від Австрії. З часу Берлінського конгресу Сербія орієнтувалася на Австрію. 1903 р. в Белграді відбувся державний переворот, і династія Обреновичів поступилася місцем Карагеоргійовичам. Після цього вона почала орієнтуватися на Росію. За цією подією послідувало надзвичайне посилення національної пропаганди, спрямованої не тільки проти Туреччини, але й проти Австро-Угорщини. На початку 1906 р. між Австро-Угорщиною і Сербією почалася митна війна.

У Австрії посилився вплив кіл, які прагнули, користуючись послабленням Росії, дати південнослов'янському питанню радикальне вирішення. Це означало – захопити сербські області Балкан і включити їх до складу монархії Габсбургів, перебудувавши її на засадах або тріалізму, або федералізму. Така була стара програма австрійських феодально-клерикальних і військових кіл. Ці плани підтримували і впливові групи віденської фінансової олігархії, зацікавлені в економічній експлуатації Балкан.

Очолили цю течію спадкоємець престолу ерцгерцог Франц Фердинанд, начальник генерального штабу фельдмаршал Конрад фон Гетцендорф і частково міністр закордонних справ Еренталь. Саме вони замишляли в першу чергу анексію Боснії і Герцеговини, окупованих Австрією 1878 р. на підставі статті 25-ої Берлінського трактату, які ще залишалися під номінальним суверенітетом Туреччини. Таким актом вони розраховували покласти край надіям сербського народу на возз'єднання цих областей із Сербією. Як подальший етап намічалася превентивна війна проти Італії і Сербії та "анексія Сербії" і, нарешті, захоплення шляху на Салоніки.

Якби Німеччині вдалося остаточно поневолити Туреччину, а її австро- угорському союзникові – здійснити задумані плани на Балканах, то тоді б увесь Близький Схід з усіма його людськими і матеріальними ресурсами опинився під п'ятою німецького імперіалізму.

З цим не могла примиритися Англія, яка завжди розглядала країни Близького Сходу як міст із Європи до Індії. Не могла допустити цього й Росія. Підпорядкування Туреччини і Балкан впливу Німеччини й Австрії означало б загрозу для безпеки всього російського півдня від Чорноморського узбережжя до закавказької межі. Росія не бажала відмовлятися від своєї ролі заступниці слов'ян. Не могла вона споглядати байдуже ні на засилля німців на Босфорі, ні на спорудження сталевої колії, по якій можна підвозити зброю і війська з Костянтинополя і навіть прямо з Берліна майже до самого Вірменського нагір'я. Не дивно, що не зважаючи на суперечності, що розділяли їх, Англія і Росія виявлялися зацікавленими в тому, щоб дати відсіч німецькому проникненню на схід.

Англійський уряд активно протидіяв німецькій експансії' в Туреччині. Він використовував при цьому різні шляхи. Перш за все він звернувся до чисто фінансової дії. У квітні 1903 р. англійські банкіри відмовилися брати участь у фінансуванні Багдадської залізниці. Тим часом Товариство цієї залізниці мало від турецького уряду повну гарантію прибутковості цього підприємства. Це вимагало від Туреччини значних коштів, а грошей у неї не було. Отримати їх вона могла, тільки підвищивши деякі податки і перш за все митні збори. Але через режим капітуляцій, що існував у Туреччині, вона не мала в своєму розпорядженні митної незалежності. Ввізні мита були встановлені у 8 % вартості товару. Підняти їх Туреччина могла не інакше, як з відома великих держав.

Проте Англія рішуче відмовилася дати згоду на підвищення мит. Франція і Росія, незважаючи на всю напруженість англо-російських відносин, повністю поділяли англійську точку зору в питанні про митну надбавку. Таким чином, гальмувалося фінансування Багдадської залізниці, яке для берлінського грошового ринку і без того виявилося не особливо легкою справою. Нарешті, Англія скористалася заворушеннями, які в 1902-1903 pp. виникли в Македонії, щоб здійснити сильний політичний тиск на султана.

У 1903 р. в Мюрцштегу Росія і Австрія домовилися про програму реформ у Македонії. У ту пору, хоч і з різних мотивів, обидва уряди були зацікавлені в тому, щоб хоч тимчасово пригасити македонський рух і не дати знову закипіти балканському казану.

Англійська дипломатія в особі лорда Ленсдауна висувала програму радикальніших реформ. План її був розрахований на те, щоб позбавити султана майже будь-якої реальної влади в Македонії. Тепер Англія відновила свій тиск на султана, що продався Німеччині. Вона знову порушила македонське питання. При цьому англійська дипломатія прагнула домогтися підтримки Росії, щоб спільним тиском примусити султана змінити свою зовнішньополітичну орієнтацію. У червні 1908 р. в Ревелі відбулася зустріч Едуарда VII з Миколою П. Короля супроводжували помічник статс-секретаря Форейн-офіс Гардінг, адмірал Фішер, генерал Френч. Гардінг переконував Ізвольського підтримати англійську програму реформ у Македонії.

У ході дискусії з македонського питання Ізвольський намагався надати англійській програмі помірнішого характеру. Він не приховав від свого британського співбесідника, що Росія побоюється військової переваги Німеччини. Зважаючи на це, говорив російський міністр, Росія повинна вести свою політику "з найбільшою обережністю відносно Німеччини і не давати їй приводу думати, що зближення Росії з Англією призведе до відповідного погіршення ставлення Росії до Німеччини". Гардінг погоджувався, що не слід даремно дратувати німців.

Він визнав, що для Росії "обережність ще необхідніша", ніж для Англії. Тому він радив російському уряду опікуватися швидшим відновленням військової потужності своєї країни. "Не можна випускати з виду, – говорив Гардінг, – що внаслідок дуже значного збільшення німецької морської програми в Англії створилася глибока недовіра до майбутніх намірів Німеччини. Ця недовіра з часом загострюватиметься в міру здійснення німецької морської програми і зростання податкового обкладення в Англії, необхідними вимушеними військово-морськими контрзаходами. Через 7 або 8 років може виникнути кризовий стан, у якому Росія, якщо вона буде сильною в Європі, може стати арбітром у справі миру і справити набагато більший вплив на його забезпечення, ніж будь-яка Гаазька конференція". У зв'язку з цим було випущено комюніке, в якому повідомлялося, що між Росією й Англією досягнута повна згода з усіх міжнародних проблем.

Але царській Росії належало ще відновлювати свою потужність, послаблену невдалою війною з Японією і потрясіннями 1904-1905 pp. А поки її супротивники поспішали скористатися сприятливим моментом для зміцнення своїх позицій на Балканському півострові. У першу чергу взялася за це австрійська дипломатія. Міністр закордонних справ Австрії Еренталь приступив до цього завдання на початку 1908 р. Він висунув проект спорудження залізниці від австрійського кордону через Новобазарський санджак до Салонік. Ця дорога повинна була забезпечити Австрії шлях до Егейського моря. 27 січня 1908 р. Еренталь публічно заявив про свій план.

Виступ Еренталя викликав у Росії крайнє збудження. Залізниця на Салоніки зміцнила би вплив Австрії у всій західній половині Балканського півострова. За висловом Ізвольського, "здійснення австрійського плану призвело б до германізації Македонії". Ясно було, що Росія не може залишитися байдужою до проекту австрійського міністра. З лютого в Петербурзі було скликано нараду міністрів. На ній Ізвольський запропонував використовувати зближення з Англією, щоб відмовитися від чисто оборонної політики, якої дотримувалася Росія на Сході протягом останніх років.

Ще 1907 р., під час переговорів з англійцями, Ізвольський домагався згоди Англії на зміну міжнародно-правового режиму проток. Він хотів, щоб Росія отримала право на вільний прохід через протоки своїх військових суден як з Чорного моря в Середземне, так і назад. Тоді Англія ухилилася від формальної угоди з цього питання. Але Е. Грей не позбавив Ізвольського деяких надій на майбутнє. Ці надії і керували Ізвольським, коли він ставив питання про сміливішу політику Росії на Близькому Сході. Проте решта російських міністрів, які були учасниками наради, одностайно відкинули пропозицію Ізвольського. Було вказано на військову непідготовленість Росії, збройні сили якої не були ще реорганізовані після поразки на Далекому Сході. Заперечував і міністр фінансів Коковцев. Але з особливою рішучістю заперечував проти войовничих задумів Ізвольського П. А. Столипін. Через декілька днів, 10 лютого, Рада державної оборони ухвалила таке рішення: "Унаслідок крайнього розладу матеріальної частини армії і несприятливого внутрішнього стану необхідно нині уникати вживання таких агресивних заходів, які можуть викликати політичні ускладнення".

Таким чином, Ізвольському доводилося обмежитися застосуванням дипломатичних засобів. Він почав із того, що протиставив австрійському залізничному проекту власний контрпроект. Ізвольський намічав спорудити залізницю від одного з адріатичних портів Албанії до Дунаю. Ця лінія повинна була дати Сербії вихід до моря, економічно й політично незалежній від Австро-Угорщини. Тим самим послаблялася б кабала, в якій Австро-Угорщина тримала Сербію. Ясно, що проект Дунайсько-Адріатичиої залізниці був украй невигідним для австрійців. Англійці обіцяли підтримати проект Ізвольського за умови, що Росія буде у згоді з Англією в питанні про реформи в Македонії. Тепер наступала черга Еренталя вдаватися до сум'яття з приводу залізничного будівницва на Балканах.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Боснійська криза 1908-1909 pp.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.
  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини