Суперництво на Близькому та Середньому Сході в кін. XIX ст. Утворення централізованої афганської держави
Причини колоніальної експансії розвинутих держав у 70-х – 80-х pp. XIX ст.
Кінець 70-х pp. ознаменувався посиленням колоніальної експансії, викликаної новими потребами розвитку капіталістичного суспільства. Разом зі старими промисловими країнами виникали нові, які вступали з ними в конкуренцію. У низці країн, які ще в середині XIX ст. були переважно аграрними, починається швидке зростання промисловості. Все гострішими і глибшими стають промислові кризи.
Унаслідок конкуренції, що посилилася, особливо в період криз і депресій 70-80-х pp., починається гарячкова гонитва за ринками збуту. Посилюються пошуки країн, багатих сировиною і дешевою робочою силою, зручних для експорту капіталу, де можна було б захистити себе від іноземної конкуренції, інакше кажучи, встановити свою монополію. Найбільш зручними для цього були колоніальні та залежні країни.
З кінця 70-х pp. в діяльності дипломатії на видне місце починає висуватися боротьба за колонії. Захоплення Єгипту Англією, російсько-турецька і англо-афганська війни і завоювання Туркменії Росією в кінці 70-х і в 80-х pp. загострили англо-французькі та російсько-англійські відносини.
Все це призвело до різкого загострення боротьби за поділ світу, який продовжувався до самого кінця століття. До цього часу майже весь світ опинився поділеним між капіталістичними державами. Після цього боротьба за поділ ще "вільних" територій змінилася боротьбою за перерозподіл колоній та сфер впливу.
Раніше за всіх і найактивніше виступили на арену боротьби за поділ світу дві старі капіталістичні держави, що відчули конкуренцію нових промислових країн. То були Англія і Франція. Промислова монополія Англії підривалася появою нових суперників. Потерпала від них і Франція, яка до 70-х pp. XIX ст. за своїм промисловим розвитком посідала друге місце після Англії. Відшкодування своїх втрат Англія і Франція шукали в колоніях. їм і діставалася левова частка колоніальної здобичі.
Колоніальна експансія Англії в 70-х pp. XIX ст.
Політика Дізраелі під час східної кризи 1875-1878 pp. визначалася інтересами не тільки близькосхідної, але й загальноімперської колоніальної політики Англії. Прориття Суецького каналу 1869 р. поставило перед англійською буржуазією принадне завдання потрапити цим новим шляхом до Індії. Дізраелі почав з того, що забезпечив Англії економічне панування над каналом. Для цього він придбав в листопаді 1875 р. контрольний пакет акцій компанії Суецького каналу, що належав єгипетському хедиву.
Ту ж мету – зміцнення англійських позицій у східнй частині Середземного моря, Дізраелі переслідував і тоді, коли не пускав росіян у протоки, захоплював Кіпр і прагнув забезпечити переважання англійського впливу в Костянтинополі. Але близькосхідна політика Дізраелі тісно була пов'язана з імперіалістичними задумами Великобританії і в Середній Азії.
На початку 1879 р. Дізраелі розпочав ще одну колоніальну війну – проти зулусів у Південній Африці. 1877 р. він проголосив анексію Трансваалю, окупувавши найважливіші пункти цієї країни. Проте бури підняли повстання. Після поразки англійського загону в битві при Маджу-Бахіллі в кінці лютого 1881 р. У. Гладстону довелося задовільнитися лише деяким контролем над зовнішньою політикою Трансваалю. Ще до цього, саме 1874 р., англійський імперіалізм закріпив свої позиції в Південно-Східній Азії, установивши протекторат Англії над султанами Малайського півострова.
Закабалення Туреччини
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)“ на сторінці 1. Приємного читання.
