Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

Міжнародні відносини та світова політика

Укладаючи союз з Австро-Угорщиною, О. фон Бісмарк не заплющував очі на небезпеки, що таїлися в ньому. Проте він був упевнений, що цей ворожий Росії акт зійде йому з рук безкарно. Через фінансове виснаження і неспокійне внутрішнє становище країни царський уряд і думати не міг про відновлення найближчими роками наступальної політики. Потреба в перепочинку викликалася ще й тим, що продовжувалося реформування російської армії, задумане військовим міністром Д. О. Мілютіним. Нова війна перешкодила б закінчити цю справу.

Тим часом Берлінський конгрес розкрив крайню напруженість російсько-англійських відносин. Царський уряд побоювався, що у разі нового конфлікту з Англією можлива поява англійського флоту в протоках і Чорному морі.

Готуючись до можливої боротьби проти Англії, Росія була надзвичайно зацікавленою в тому, щоб вийти зі стану тієї політичної ізоляції, в якій вона опинилася на Берлінському конгресі. При цьому російська дипломатія прагнула віддалити від Англії її можливих союзників і перш за все англійського соратника на Берлінському конгресі – Австро-Угорщину. Далі малося на увазі дати відчути самій Англії, що Росія може заподіяти їй неприємності в такому чутливому місці, як північно-західні підступи до меж Індії. У тому ж плані передбачалася спроба відірвати Туреччину від Англії. Нарешті, за відсутності флоту важливо було просунути хоч би сухопутні сили Росії ближче до проток.

Перше з цих завдань російська дипломатія розраховувала вирішити поновленням угоди трьох імператорів; друге – просуванням росіян у Середній Азії; вирішення третього частково передбачалося тією ж угодою трьох імператорів. Але головне, цьому несподівано допомогло захоплення Англією Єгипту. Він відштовхнув Туреччину від Англії і зруйнував англо-турецький союз. Четверте завдання російський уряд розраховував здійснити через закріплення російського впливу в Болгарії та організації болгарської армії під керівництвом російських офіцерів. Пануючи на болгарському плацдармі, Росія могла тримати під ударом протоки. Такі були цілі, які обстановка кінця 1878 р. висувала перед керівниками російської дипломатії.

Князь О. М. Горчаков з кінця літа 1879 р. майже зовеш усунувся від справ через слабке здоров'я. 1879 р. йому минув 81 рік. Формально він залишався міністром до 1882 р., але з 1879 р. управління Міністерством було доручено товаришеві міністра Η. К. Гірсу. Той був чиновником не дурним, але жодною мірою не видатним. Боязкість і нерішучість були чи не основними його властивостями. Більше всього він боявся відповідальності. До того ж він не мав ні зв'язків, ні достатків, а тому й іншому надавалося в ті часи велике значения. Н. К. Гірс дуже дорожив своїм службовим становищемм і своїм окладом. Нового царя, Олександра III, він боявся панічно. Коли Η. К. Гірс відправляйся з доповід дю до царя, найближчий помічник його йшов до церкви молитися про благополучний результат доповіді.

На додаток до цього Η. К. Гірс був німцем. Він невпинно турбувався про те, щоб не зачіпати німецьких інтересів і бути приємним О. фон Бісмар-ку. Тільки заради цього і проявляла іноді ініціативу ця сіра людина. Часом він виступав буквально як німецький агент.

У 1878-1881 pp., тобто останніми роками царювання Олександра П, через голову Η. К. Гірса на керівництво російської дипломатії впливала незрівнянно більша фігура – військовий міністр Д. О. Мілютін. Він брав участь у цілій низці походів, проте за своїм складом був більше професором військового мистецтва і першокласним військовим організатором, ніж полководцем і бойовим генералом. Правда, Д. О. Мілютін не мав дипломатичного досвіду. Однак на відміну від Η. К. Гірса це була сильна особа. Поки він користувався впливом, тобто поки був живий Олександр II, Д. О. Мілютін міг вважатися фактичним керівником зовнішньої політики Росії. Головне завдання цієї політики він вбачав у тому, щоб забезпечити країні перепочинок для завершення реорганізації російської армії.

Для відновлення нормальних відносин і договірних зв'язків з Німеччиною дипломатом до Берліна був посланий Сабуров. Незабаром він призначений був туди послом замість Убрі, якого О. фон Бісмарк ненавидів, вважаючи його прихильником франко-російського зближення. Ще 1 вересня 1879 р., після поїздки фельдмаршала Мантейфеля до царя, О. фон Бісмарк вважав, що переговори з Росією про союз неможливі. Вони ускладнили б зближення Німеччини з Австрією. Але після того, як з Австрією справа була закінчена, Сабуров знайшов канцлера в абсолютно іншому настрої. Правда, О. фон Бісмарк почав зі скарг на "невдячність" і ворожість Росії. За його словами, до нього дійшли відомості, ніби Росія пропонує союз Франції та Італії. Канцлер дав зрозуміти, що сам він уже досяг угоди з Австрією. Проте після всього цього він заявив, що готовий розпочати відновлення союзу трьох імператорів. Участь Австрії він ставив неодмінною умовою угоди з Росією. Сабуров спочатку уявляв, що з Німеччиною вдасться домовитися без Австрії, але і проти неї. Проте незабаром російським дипломатам довелося пересвідчитися в неможливості такого обороту справи.

Значно більше ускладнень доставили О. фон Бісмарку австрійці. Сподіваючись на співробітництво Англії, австрійські політики довго не бажали йти на угоду з Росією. Проте в квітні 1880 р. відбулася подія, що зробила Австрію більш покладистою. Кабінет Біконсфілда пішов у відставку. На зміну йому прийшов Уїльям Юарт Гладстон. Вся виборча кампанія здійснювалася У. Гладстоном під гаслом боротьби проти зовнішньої політики Біконсфілда. У. Гладстон проголошував звичайні ліберальні гасла: "європейський концерт", відмова від яких – або сепаратні виступи, свобода і рівність націй, економія у військових витратах і ухилення від усіляких союзних договорів, які могли б зв'язувати зовнішню політику Англії. По суті, політика У. Гладстона залишалася політикою колоніальної експансії. Саме при ньому здійснилася окупація Єгипту британськими військами. Але деякий реальний зміст у всій цій ліберальній фразеології все ж таки був.

Відновлення "європейського концерту", зруйнованого Біконсфілдом у момент відхилення Берлінського меморандуму, і лозунг свободи і рівності націй в перекладі простою мовою означали відмову від англо-турецького союзу, а також від фактичного протекторату над Туреччиною, тобто від основ зовнішньої політики Біконсфілда, заради спроби угоди з Росією. При прямому заохоченні з боку Біконсфілда, султан зволікав зі здійсненням низки неприємних для нього ухвал Берлінського конгресу. До них відносилося виправлення кордонів Чорногорії і Греції. У. Гладстон різко повернув цей політичний курс. Восени 1880 р. і на початку 1881 р. Росія і Англія, при пасивній підтримці Франції та Італії, загрозою застосування сили примусили султана поступитися Греції Фессалією і задовільнити претензії Чорногорії.

Розраховувати на підтримку Англії Австрія тепер явно не могла. Більше того, перед нею зростала загроза англо-російської угоди. Якийсь час австрійці не хотіли цьому вірити, і тому переговори з Росією протягнулися ще близько року. Нарешті, австрійці зрозуміли, що від У. Гладстона їм чекати нічого. Тоді ваганням їх прийшов кінець. 18 червня 1881 р. був підписаний австро-російсько-німецький договір. За прикладом договору 1873 р., він теж увійшов в історію з гучним титулом "союзу трьох імператорів".

На відміну від договору 1873 р., який був консультативним пактом, договір 1881 р. був перш за все угодою про нейтралітет. Згідно з ним, кожна з трьох сторін обіцяла іншій дотримуватись нейтралітету, якщо на неї нападе яка-небудь інша держава. Це означало, що Росія обіцяла Німеччині свій нейтралітет у разі війни Німеччини з Францією. Російський уряд, втім, незабаром дав зрозуміти, що це відноситься тільки до такої війни, яка була б розпочата внаслідок нападу Франції на Німеччину, але не навпаки. У відповідь на це Німеччина і Австрія обіцяли Росії допомогти добитися від султана, щоб він твердо дотримувався принципу закриття проток, а також обіцяли Росії дотримуватись нейтралітету в разі її війни з Англією. У перекладі з дипломатичної мови на звичайну це означало недопущення англійського флоту в Чорне море. Цим О. фон Бісмарк заохочував російські захоплення в Середній Азії, які відволікали сили Росії з Європи й ускладнювали б російсько-англійські відносини, що було дуже вигідно для Німеччини.

Договором 18 червня 1881 р. О. фон Бісмарк забезпечував себе від франко-російського союзу в обмін на свої гарантії для Росії на випадок англо-російської війни. Вразливим місцем всієї цієї дипломатичної комбінації було те, що згода трьох імператорів могла триматися лише до тих пір, поки не прокинуться знов австро-російські протиріччя, що пом'якшилися було після закінчення східної кризи 1875-1878 pp. Інакше кажучи, угода трьох імператорів була міцною лише настільки, наскільки становище на Близькому Сході залишалося більш-менш спокійним.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)
  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини