Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

Міжнародні відносини та світова політика

Після придушення повстання боротьба за панування в Китаї і на Далекому Сході спалахнула з новою силою. Царський уряд побоювався, що його суперники на Далекому Сході – європейські держави й американці – скористаються незакінченістю укріплень Порт-Артура для посилення своїх позицій у цьому регіоні. Тому на переговорах у Пекіні Росія зайняла "стримувальну лівію". Вона не підтримала важких і принизливих для Китаю вимог і наполягала на зниженні грошових вимог до Китаю. 12 серпня 1900 р. вона заявила, що оскільки порядок у Пекіні відновлений, вона відводить свої війська і чекає, що й інші держави послідують її прикладу.

Ще до закінчення загальних пекінських переговорів царизм почав сепаратні переговори з Китаєм про умови виведення з Маньчжурії російських військ. Російська дипломатія добивалася, щоб Китай не надавав у Маньчжурії, Монголії і Західному Китаї ніяких концесій на спорудження залізниць, розроблення рудних родовищ і будівництво промислових підприємств іншим державам без згоди Росії.

Тим часом політика С. Ю. Вітте, що намагався непомітно "закрити двері" іноземному капіталу в Маньчжурії, зайшла в безвихідь. Будуючи грандіозні плани "мирного завоювання" Маньчжурії за допомогою залізниць, банків і промислових підприємств, С. Ю. Вітте явно переоцінив економічні можливості Росії та її конкурентоздатність стосовно старих колоніальних держав. Крім того, Росія прагнула отримати концесію на будівництво залізниці від однієї зі станцій КСЗ до Пекіна. У російському проекті угоди були пункти, які зобов'язували Китай не мати в Маньчжурії своїх військ. Зміст російських пропозицій були повідомлені Китаєм Англії та Японії. Прикидаючись прихильником "недоторканності" Китаю, Японія обіцяла "при всіх випадках" сприяти йому в тому, щоб добитися своєчасного очищення Маньчжурії від російських військ.

Агресивна позиція Японії відносно Росії пояснювалася тим, що велика програма японських озброєнь до цього часу була завершена і Японія у військовому відношенні була готова до нападу на Росію. Проте враховуючи досвід 1895 р., вона в своєму майбутньому конфлікті з Росією прагнула заручитися підтримкою західних країн. Японія ретельно маскувала власні агресивні плани відносно Кореї і Маньчжурії лицемірними запевненнями про свою вірність американській доктрині "відкритих дверей". У березні 1901 р. Японія заявила різкий протест у Петербурзі з приводу того, що Росія укладає якісь угоди з Китаєм про Маньчжурію таємно від інших держав, що мають там свої інтереси. Цьому виступу Японії передувала обіцянка Німеччини дотримуватись "доброзичливого нейтралітету" стосовно Японії у разі її війни з Росією. Англійська підтримка японської ноти полягала в тиску на Китай, який, за порадою Англії, відмовився підписати російський проект угоди про Маньчжурію.

Тоді Росія виступила з новими пропозиціями. 27 липня 1901 р. вона за-явила про готовність вивести свої війська, якщо Китай дасть Російсько-китайському банку зобов'язання не надавати в Маньчжурії ніяких залізничних і промислових концесій, раніше не запропонувавши їх банку. Таким чином, ішлося про встановлення монополії Російсько-китайського банку. Були вилучені пункти, які раніше не дуже влаштовували Китай (про продовження КСЗ до Великої китайської стіни, про заборону Китаю мати свої війська в Маньчжурії). Проте і в цій "пом'якшеній" редакції російські пропозиції були визнані Китаєм як неприйнятні.

Невдачу другої російської спроби сепаратної угоди з Китаєм про Маньчжурію треба пов'язати з укладенням англо-японського договору. Британська дипломатія на початку XX ст. відмовилася від своєї традиційної політики "блискучої ізоляції" і взяла курс на зближення з Росією і Францією. Франція пішла на це зближення, думаючи про реванш проти Німеччини. Що стосується Росії, то суперечності між нею й Англією в Азії були настільки сильні, що зондування британської дипломатії відносно примирення і угоди з Росією зазнало повного провалу. Англія хотіла руками Японії послабити військову потужність Росії і тим самим зробити її більш поступливою відносно розмежування сфер впливу в Азії.

Англія всіляко прагнула витіснити росіян з Маньчжурії. Її спроба використати з цією метою Німеччину не вдалася. Переговори з Німеччиною про союз ні до чого не привели. Тоді Англія зупинилася на Японії. За її ініціативою восени 1901 р. в Лондоні почалися переговори між представниками двох країн. Вони сприяли підписанню 17 (30) січня 1902 р. союзного договору, спрямованого проти Росії. Тоді Англія не вважала Японію небезпечним для себе суперником. За текстом договору, обидві держави зобов'язувалися дотримуватись дружнього нейтралітету у випадку, якщо одна з них опиниться у стані війни з третьою державою. У випадку, якщо одному з учасників союзу доведеться воювати з двома державами, то інший учасник союзу обіцяв уже не нейтралітет, а збройну допомогу. Фактично це означало, що в разі російсько-японської війни Англія гарантувала б Японії невтручання будь-яких інших держав на користь Росії. У той же час Японії була б забезпечена фінансова підтримка Англії, без чого вона з Росією воювати не могла. Крім того, цей договір забезпечував певною мірою морські комунікації Японії, оскільки Англія брала на себе зобов'язання тримати в далекосхідних водах флот сильніший, ніж флот будь-якої третьої держави.

Через 4 дні після підписання англо-японського договору США виступили з нотою протесту проти монополії Російсько-китайського банку, а ЗО січня 1902 р. Китай офіційно відмовився підписувати банківську угоду, запропоновану С. Ю. Вітте. Перед лицем спільного англо-американського фронту Росія вдалася до дипломатичного маневру. 26 березня 1902 р. вона підписала з Китаєм договір про виведення російських військ із Маньчжурії протягом 18 місяців, не згадуючи ні про які монополії та банківські угоди. Проте евакуація військ із Маньчжурії ставилася в залежність від "загального спокою і образу дій інших держав".

Після укладення англо-японського договору феодально-реакційна частина царських придворних радили цареві негайно проголосити про приєднання Маньчжурії до російських володінь, поставивши не тільки іноземців, але й російську дипломатію перед доконаним фактом. Для забезпечення інтересів царизму в Маньчжурії було висунуто проект створення на кордоні між Кореєю і Маньчжурією "стратегічного заслону" від японців, використавши для цього лісову концесію на лівому березі р. Ялу. Під виглядом "лісорубів" на корейський берег Ялу був посланий загін російських солдатів.

Щоб обійти угоду з Китаєм від 26 березня 1902 р. про виведення російських військ із Маньчжурії, С. Ю. Вітте в доповіді цареві пропонував іменувати польові війська охоронною вартою КСЗ. Разом з тим С. Ю. Вітте запропонував ще раз зробити спробу добитися від Китаю гарантії "непорушності" інтересів Росії в Маньчжурії. У ноті від 23 березня 1903 р. Росія добивалася, щоб Китай не поступався іншим державам територією Маньчжурії (концесії, торгові шляхи та ін. на цій території) і щоб не допускав іноземців на адміністративні пости в Маньчжурії. Виступаючи з такою нотою, Росія припускала, що Японія не заважатиме Росії в Маньчжурії, а треба тільки "тимчасово" поступитися Кореєю на користь Японії. С. Ю. Вітте, військовий міністр Куропаткін А. Н., міністр закордонних справ Росії В. М. Ламздорф були переконані (і Японія всіляко підтримувала цю хибну думку), що через Маньчжурію Японія не воюватиме, зате політика, що проводиться Росією в Кореї, пов'язана з ризиком війни з Японією. Розрахунки С. Ю. Вітте ціною поступок в корейському питанні отримати згоду Японії надати Росії свободу дій у Маньчжурії не виправдалися.

Дізнавшись про російську ноту від 23 березня 1903 р., Англія, Японія і США негайно заявили протест проти своїх прав "трактатів" у Маньчжурії. Японія загрожувала Росії війною. Китай поспішив заявити, що він обговорюватиме з Росією "будь-які питання про Маньчжурію лише щодо евакуації російських військ із неї". Безрезультатність дипломатичного натиску на Китай призвела до зміни в російських верхах. Перемогли придворні реакційно-феодальні сили, а С. Ю. Вітте був відправлений у відставку. Евакуація російських військ із Маньчжурії була припинена. Мукден та інші населені пункти були знов зайняті російськими військами. Проте нарощування російських сил на Далекому Сході йшло дуже поволі. Погано і повільно просувалися роботи по зміцненню Порт-Артура.

Після укладення союзного договору з Англією Японія твердо взяла курс на розв'язування війни з Росією. До цього її підштовхували Англія, США, Німеччина, зацікавлені в тому, щоб якомога швидше послабити Росію і Японію. Бажаючи додати більше сміливості японцям американський президент, Т. Рузвельт обіцяв у разі війни "стати на сторону Японії". Розлад в апараті верхівки Росії не залишився не поміченим японською дипломатією. Японія вважала, що "новий курс" Росії і її "брязкання зброєю" полегшить їй розв'язування війни і що світова громадська думка визнає винною лише Росію. З цією метою, а також для маскування свого нападу на російську тихоокеанську ескадру, Японія вирішила продемострувати своє уявне бажання прийти до угоди з Росією зі спірних питань.

30 липня 1903 р. Японія запропонувала Росії попередньо схвалений Англією проект угоди про Корею і Маньчжурію. У цьому проекті Японія вимагала для себе виняткового права давати поради Кореї і надавати їй допомогу, у тому числі і військову. Це означало перетворення Кореї на японську напівколонію. Інтереси Росії в Маньчжурії Японія визнавала тільки у сфері залізничного транспорту.

Росія внаслідок непідготовленості до війни проявила значну поступливість. Російська відповідь від 25 грудня 1903 р. свідчила, що якщо Японія погодиться не використовувати Корею в стратегічних цілях і визнати частину корейської території на північ від 39 паралелі нейтральною зоною, то угода передбачатиме, що Росія нікому не перешкоджатиме в цьому районі Китаю (малося на увазі в Маньчжурії), за винятком облаштування сетльментів.

Визнання Росією принципу "відкритих дверей" в Маньчжурії загрожувало сплутати всі карти у грі Японії. Японія сама хотіла там господарювати й нікого туди не допускати. Тому вона вирішила форсувати розв'язання війни будь-якими засобами, отримавши при цьому нове підтвердження про підтримку її дій з боку Англії і США. Англія в грудні 1903 р. обіцяла відразу ж після початку війни з Росією дати кредит Японії. А через декілька днів США сповістили Японію, що у разі її війни з Росією американська політика буде сприятливою для Японії.

31 грудня 1903 р. Японія направила Росії нову ноту, в якій ультимативно зажадала беззастережного ухвалення всіх японських умов угоди. 21 січня російський уряд, прагнучи виграти час, направив ноту до Японії, в якій пішов на нові поступки. Він зобов'язався поважати права Японії та інших держав у Маньчжурії, зняв своє заперечення проти організації іноземних сеттельментів, відмовився від створення нейтральної зони в Кореї, наполягаючи лише на "невикористанні Кореї в стратегічних цілях". Але ця телеграма була затримана японським телеграфом на дві доби і лише потім була вручена посланникові Росії в Японії. Напередодні ж, зіславшись на "нез'ясовну" повільність Росії, Японія розірвала дипломатичні відносини з Росією, а в ніч на 27 січня 1904 р. несподівано і віроломно, без оголошення війни, здійснила напад свого флоту на російську ескадру в Порт-Артурі.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.
  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини