Досягнутий А. Б. Лобановим-Ростовським успіх був тільки першим кроком російської експансії в Китаї. Надалі царська дипломатія використовувала момент, коли Китаю знадобилися гроші на сплату японцям контрибуції. Китайський уряд почав був переговори з лондонськими, паризькими і берлінськими банкірами. Ці фінансисти явно прагнули закабалит Китай. Передбачалося дат йому позику за умови встановлення міжнародного контролю над китайськими фінансами. Такий контроль був би для царського уряду серйозною перепоною у справі підпорядкування Китаю російському впливу.
С. Ю. Вітте вирішив втрутитися у справу. Скориставшись суперництвом французьких і німецьких банкірів, він запропонував китайському уряду роздобути для нього позику в 150 мільйонів рублів під гарантію російського уряду. Китай отримував 94 за 100 з 4 % річних. Французькі банкіри погодилися надатити ці гроші. Контракт був підписаний 6 липня 1895 р. Він містив зобов'язання Китаю не погоджуватися на іноземний контроль над своїми фінансами, якщо в них не братиме участь російський уряд. Німці, як і англійці, були усунені від цієї фінансової комбінації. В кінці 1895 р., за ініціативою С. Ю. Вітте, був заснований Російсько-китайський банк. Він був установлений групою французьких банків і одного російського банку під протекцією російського уряду, який забезпечив своїм представникам керівне становище в правлінні. Статут банку передбачав найрізноманітніші операції на Далекому Сході, включаючи фінансування китайських властей, збір і зберігання податкових надходжень, отримання залізничних та інших концесій на всій території Китаю.
Після заснування Російсько-китайського банку наступною справою Вітте С. Ю. було створення спеціального фонду для підкупу китайських сановників, щоб добитися отримання від Китаю залізничної концесії в Маньчжурії.
З планом С. Ю. Вітте збігся початок боротьби ділків Англії, Франції, Німеччини і США за залізничні концесії в Китаї. Всі вони користувалися підтримкою своїх урядів. Прямим конкурентом російського залізничного будівництва в Маньчжурії виявся американський банківський синдикат, який проектував грандіозну дорогу Кантон – Ханькоу – Пекін і далі на з'єднання з Сибірською магістраллю. Цей проект означав би встановлення залізничного зв'язку Маньчжурії з Центральним і Південним Китаєм, з його відкритими портами, де панував європейський капітал. Американський проект означав насичення Маньчжурії європейськими або американськими товарами, з якими російська промисловість не могла б конкурувати, а головне, він створював серйозні перепони для політичного переважання Росії в Північному Китаї.
Разом з тим, С. Ю. Вітте хотів ізолювати Маньчжурію від центрів іноземного капіталу в Китаї та прив'язати її економічно до Сибірської магістралі. Переговори з Пекіна було вирішено перенести до Петербурга, подалі від конкурентів. У кінці квітня для цих переговорів до Петербурга приїхав Лі Хунчжан. Офіційно він прибув на коронацію Миколи П. Іноземці в Пекіні навперебій підкуповували китайських міністрів. С. Ю. Вітте теж не був винятком і дав Лі Хунчжану величезний хабар.
Результатом переговорів був так званий Московський договір від 3 червня (22 травня) 1896 р. про оборонний союз проти Японії У разі її нападу на Китай, на Корею або на східноазійські володіння Росії кожна з договірних сторін повинна була прийти іншій на допомогу своїми збройними силами. Для полегшення підвезення військ при виконанні цього договору Китай дозволяв Росії споруджувати залізницю через Маньчжурію на Владивосток, видавши на це концесію Російсько-китайському банку. С. Ю. Вітте добивався також і відгалуження дороги на південь, до Ляо-Дуна. Проте, не зважаючи на хабарі, цієї концесії він не отримав. Лі Хунчжану було обіцяно 3 млн. рублів, але з них 2 мільйони ухитрилися дещо затримати. Невдовзі смерть старезного китайського сановника допомогла російському уряду заощадити ці гроші.
Концесійний договір між урядом Китаю і Російсько-Китайським банком був підписаний 8 вересня 1896 р. Для спорудження і експлуатації залізниці банк створював Товариство Китайсько-Східної залізниці (КСЗ), яке фактично працювало за кошти російської скарбниці. Концесійний контракт надавав Товариству право самостійно встановлювати залізничні тарифи. У числі багатьох інших привілеїв, створених для Товариства КСЗ, особливого значення набула така. Товариству надавалося право безумовного і виняткового управління своїми землями, тобто всією смугою відчуження. Умови концесійного договору перетворювали цю смугу відчуження на щось на кшталт великого, витягнутого російського сеттльмента. На основі умов концесійного договору Товариство КСЗ створило навіть свою власну озброєну поліцію.
Російсько-японська угода про Корею
Ще під час московських переговорів про укладення союзного договору Китай погодився на спорудження гілки від магістралі КСЗ до одного з південноманьчжурських незамерзаючих портів. Питання про придбання Росією незамерзаючого порту після японо-китайської війни мало для неї дуже велике значення. До цього російські військові судна користувалися для своїх стоянок рейдами і бухтами Японії. Тепер це стало неможливим. Росія була зацікавлена в придбанні відкритого і незамерзаючого порту в Китаї. Для протидії японській агресії в Маньчжурії виняткове значення мав Порт-Артур, з якого флот міг контролювати важливіші операційні лінії японської армії у разі її висадження в Маньчжурії.
У травні 1896 р. між Росією і Японією був підписаний договір про спільний протекторат над Кореєю, а через місяць з урядом Кореї було укладено угоду про передання керівництва фінансами країни російському радникові та навчання армії російськими інструкторами. 1897 р. був створений Російсько- корейський банк, управління корейськими митницями було видібране в англійців і передане Росії. В цілому ж міжнародна обстановка в цьому регіоні в 1897-1898 pp. була сприятливою для царизму, а Німеччина прагнула відвернути увагу царизму від Західної Європи. Імператор Вільгельм П називав Миколу II у своїх листах "адміралом Тихого океану".
Англія з незадоволенням дивилася на дії Японії відносно Китаю. Але Англія примирилася з цим, бо їй особливо небезпечною вважалася Росія, в якій вона у той час бачила головного суперника в боротьбі за Азію. 1895 р. Англія не долучилася до Німеччини, Росії, Франції і відмовилася зайняти разом з ними антияпонську позицію. Вона не хотіла псувати відносини з Японією, розраховуючи використовувати її надалі проти Росії. Англія боялася, що захопивши Порт-Артур росіяни рушать далі на південь до Пекіна, а потім і в долину р. Янцзи, де були зосереджені основні економічні інтереси англійського капіталу.
Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Союз Росії з Китаєм 1896 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.
