Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

Міжнародні відносини та світова політика

Султан переходив від паніки до обурення, після роздратування знову впадав у відчай, коли 5 квітня 1853 р. до Костянтинополя прибув як британський посол Ч. Стретфорд-Каннінг, старий ворог російського впливу в Туреччині й особистий недруг Миколи І, що образив його, але ще в 1832 р. Ця людина була найпереконанішим прихильником захисту Туреччини від російських домагань хоч би й озброєною рукою.

Майже одночасно в Лондоні відбулася зміна: статс-секретарем у закордонних справах, замість старого лорда Росселя, що пішов, у кабінет Ебердіна вступив лорд Кларендон, підголосок лорда Пальмерстона. У Петербурзі думали, що це ознака прихильності Ебердіна до Росії. Лорд Кларендон дав Ч. Стретфорду-Каннінгу дуже широкі повноваження в Костянтинополі. Останній, який з 1853 р. називався лордом Ч. Стретфордом-Редкліфом, швидко повів справу до війни. Зробив він це дуже розумно і тонко.

Недбалий, гордовитий, великосвітський пан, дилетант у дипломатії, Меншиков не міг рівнятися з обережним і досвідченим англійським дипломатом-інтриганом. Ч. Стретфорд-Редкліф відразу ж зрозумів це з поведінки Меншикова, які йому дані інструкції, в чому справжні цілі царя, і порадив султанові та його міністрам поступатися до останньої можливості по суті вимог, з яких ішла суперечка Росії і Франції про святі місця. Ч. Стретфорду-Редкліфу було ясно, що Меншиков цим не задовольниться, тому що він не для цього приїхав. Він почне наполягати на таких вимогах, які вже носитимуть явно агресивний характер, і тоді Англія і Франція підтримають Туреччину.

Ч. Стретфорд-Редкліф знав, що в Лондоні глава кабінету Ебердін не дуже бажає загострення справи, тому британський посол визнав, про всяк випадок, доцільним удатися до фальсифікації. Від нього вимагали в Лондоні, щоб він прислав точний текст того проекту конвенції між Росією і Туреччиною, який, як сказано, Меншиков пред'явив Ріфаат-паші. У статті першій цього проекту мовилося про те, що російський уряд отримує право, як у минулому, робити рекомендації (турецькому уряду) на користь церкви і духівництва. Ч. Стретфорд-Редкліф, переписуючи текст ноти для відсипання лордові Кларендону до Лондона, вже від себе замість "робити рекомендації" написав "давати накази".

Ця фальсифікація різко міняла весь характер ноти. За очевидним розрахунком Ч. Стретфорда-Редкліфа він повинен був викликати роздратування в кабінеті і дати лордові Пальмерстону і його слухняному учневі Кларендону перевагу над лордом Ебердіном, що вагався. Розрахунок виправдався цілком. Втім, Меншиков і без того, знехтувавши здоровим глуздом, ішов прямо в пасіку, розставлену йому англійським послом.

Ще Ч. Стретфорд ухитрився якось підказати Менлшкову, що Ріфаат-паша не друг, а ворог Росії. Тоді сам же Меншиков, який посадив Ріфаата-пашу замість Фуад-Ефенді, став домагатися відставки його і призначення замість нього запропонованого тим же Ч. Стретфордом справжнього ворога Росії – Решид-пашу. А головне, всіма своїми діями Ч. Стретфорду-Редкліфу вдалося вселити князеві Меншикову переконання, що Англія, у разі війни, ні за що не виступить на боці султана.

Події розгорнулися саме так, як їх підстроїв Ч. Стретфорд-Редкліф. Порта 4 травня поступилася у всьому, що стосувалося "святих місць". Негайно ж після цього Меншиков, побачивши, що бажаний привід для заняття Дунайских князівств зникає, пред'явив колишню вимогу про договір султана з російським імператором. Султан попросив відстрочення. Того ж дня, після ради з Ч. Стретфордом-Редкліфом, султан і міністри відхилили вимоги Меншикова. Негайно ж замість Ріфаата-паші був призначений Решид-паша, агент Ч. Сіретфорда-Редкліфа.

Зайняття російськими військами Дунайських князівств Меншиков оголосив, що пориває стосунки з Портою, і разом зі своєю свитою 21 травня 1853 р. поплив з Костянтинополя до Одеси. За порадою Ч. Стретфорда-Рсдкліфа султан уже 4 червня видав фірман, тобто указ, що урочисто гарантував права і привілеї християнських церков, і особливо права і привілеї православної церкви. Але ніщо не допомогло. Микола І видав маніфест про те, що він, як і його предки, повинен захищати православну церкву в Туреччині і що для забезпечення виконання турками попередніх договорів з Росією, що султаном порушені, цар змушений зайняти Дунайські князівства (Молдавію і Валахію). 21 червня 1853 р. російські війська перешили через річку Прут і вторгнися до Молдавії. Війна Туреччині ще не була оголошена. Не оголошувала війну й Туреччина.

Позиція Франції в російсько-турецькому конфлікті Уже в березні, почувши про перші кроки російського міністра Меншикова в Костянтинополі, Наполеон Ш наказав своєму військовому флоту, що стояв у Тулоні, негайно відплисти в Егейське море, до Саламіну, і бути напоготові. Наполеон ІН безповоротно вирішив воювати з Росією.

Після відплиття французького флоту в східну частину Середземного моря послідував наказ і британській ескадрі йти туди ж. Становище загострювалося. Ненависть до Миколи І, стовпа всесвітньої реакції, була такою сильною, що у Франції та Англії не могло бути моменту популярнішої війни, ніж війна проти царського уряду. І це підштовхувало Наполеона III, який бачив у війні проти Миколи І можливість не тільки покрити славою свій трон, але й дещо утихомирити опозицію, загнану в підпілля, еміграцію, і заслання.

Захист Туреччини від можливого російського завоювання уявлявся імператору французів рішуче необхідним – у зв'язку з французькими фінансовими інвестиціями в Турецьку імперію і французькими економічними інтересами на Сході загалом. Порівняльна стриманість лорда Ебердіна викликала у французької дипломатії підозру, чи не бажає Англія обдурити французів і врешті-решт домовитися з Росією удвох щодо розподілу турецьких володінь, як це і пропонував цар лордові С. Гамільтону на початку 1853 р.

Позиція Австрії в російсько-турецькому конфлікті Восени 1853 р. європейська дипломатія перебувала у великому хвилюванні. Буоль фон Шауенпггейн, міністр закордонних справ Австрійської імперії, вів жваві переговори на два фронти. Він намагався, з одного боку, переконати царя в необхідності швидше прийти до згоди з Туреччиною і звільнити Дунайські князівства, а з іншої – інтригував у Парижі і Лондоні, бажаючи дізнатися, що можна отримати від західних держав за політику, ворожу Росії.

Буолю вдавалося з великим успіхом шпигувати навколо російського посольства у Відні. Франц Йосип уже з 1853 р. став займати антиросійську позицію. З іншого боку, він відчував страх і перед Наполеоном Ш, який робив доволі прозорі натяки на можливість без особливих труднощів вигнати Австрію з Ломбардії і Венеції. Французький імператор не приховував від барона Гюбнера, австрійського посла в Парижі, що не дуже налаштований дозволяти Австрії залишитися в стані нейтральної країни.

Отож, Францу Йосипу треба було або виступити у згоді з Наполеоном Ш і Англією і добиватися виведення російських військ з Молдавії і Валахії, або діяти спільно з Миколою І і, в разі його перемоги над Туреччиною, втратити стан самостійного монарха першокласної держави і вже в будь-якому разі втратити Ломбардію і Венецію. Але Австрія була також членом Німецького союзу, де головною, після Австрії, державою була Пруссія.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Контрманеври англійського посла в Костянтинополі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі
  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини