Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

Міжнародні відносини та світова політика

Під впливом революційних подій у Франції восени 1789 р., в Бельгії спалахнула революція, що була направлена проти австрійського владарювання.

Повсталі провінції заявили про вихід зі складу Австрії. Це примусило австрійську дипломатію перенести головну увагу з турецької війни на захід Європи. Повернення Нідерландів під владу Австрії стало головним завданням Леопольда II. Англія і Голландія були солідарні з Австрією в цьому питанні. Успіх революції в Бельгії підпорядкував би цю країну французькому впливу А це становило б велику небезпеку для Англії і Голландії, зважаючи на важливість стратегічного становища Бельгії.

Зате в Пруссії вирішили використовувати труднощі Австрії, щоб її послабити. У той час прусська дипломатія знаходилася в руках графа Евальда Фрідріха фон Герцберга. Його головна мета полягала в послабленні Австрії і в приєднанні до Пруссії міст Данцига і Торна, що належали Польщі. Володіння цими містами дало б Пруссії можливість панувати над нижньою течією Вісли. 1790 р. Пруссія уклала союз із Польщею й Туреччиною проти Австрії й Росії. Е. Герцберг і король, погрожуючи Австрії війною і підтримкою бельгійської революції, робили спроби примусити австрійського імператора Леопольда II відмовитися від війни з Туреччиною і поступитися полякам Галичиною. У нагороду за це Е. Герцберг хотів отримати від Польщі Данциг і Тори. За допомогою Англії він сподівався залякати Австрію і дипломатичним шляхом добитися поступок. У крайньому випадку Е. Герцберг готовий був піти і на війну з Австрією. Він сподівався, що Росія, зайнята війною на півночі і півдні, не буде допомагати Австрії в її боротьбі з Пруссією. Він уявив собі, що настав час, коли Пруссія стане вирішувати долю Європи і зможе зіграти роль посередниці у східному, польському і в шведському питаннях, а Англія допомагатиме їй як вірний союзник.

Австрійський імператор Леопольд П більше всього боявся за Бельгію, але зовсім не хотів уступати полякам Галичину і відмовлятися від завоювань у Туреччині, де перемоги О. В. Суворова дозволили російським військам і австрійцям зайняти в 1789 р. Молдавію і Валахію. Імператор також готувався до війни з Пруссією. Обидві сторони стягнули армії до своїх кордонів.

Англійські дипломати дійсно вдавали, що схвалюють плани Пруссії.

Е. Герцберг не розумів, що це була лише гра, потрібна У. Пітгу, поки не зникла загроза війни Англії з Іспанією через землі на Тихоокеанському узбережжі Америки. Він не підозрював і того, що одночасно Англія визнала за Леопольдом II право на приєднання частини турецької Сербії, вважаючи, що "турки повинні заплатити за розбиті горщики", як висловився у Відні англійський посол про збитки Австрії від війни. У Відні У. Піїт через своїх агентів стверджував те, що заперечував у Берліні, і навпаки. Нічого не підозрюючи Е. Герцберг запросив дипломатів на конференцію до силезького села Рейхенбах, до військового табору, поблизу головних сил прусської армії, зосереджених для нападу на Австрію.

Але У. Пітт в цей час вже готував важкий удар для свого союзника – Пруссії. Він не хотів витрачати англійські субсидії на підтримку Пруссії у війні з Австрією за прусські інтереси і не мав наміру віддавати Австрію на поживу пруссакам, хоча йому й хотілося відірвати її від союзу з Росією і перешкодити її завойовницьким прагненням на Сході. У. Пітт ясно бачив, що в 1790 р. при приблизній рівності сил Пруссії і Австрії не Пруссія, а Англія стала вирішувати долю європейської рівноваги.

На той час у Франції вся її увага була поглинена внутрішньою боротьбою. Росія вела війну з двома супротивниками – на півночі і півдні. У. Пітт це добре враховував. Він знав, що місце цих двох держав, які вирішували раніше суперечки між Австрією і Пруссією, належить зараз Англії. В його плани не входило, щоб Пруссія посилювалася на Балтійському морі за рахунок Польщі. Прусський король, в останню мить відчувши недобре, спробував під різними приводами не пропустити англійського і голландського послів в Рейхенбах, затримавши їх біля Бреславля. Але після рішучих протестів посли все ж таки з'явилися на конференції. Тут карти У. Пітта були відкриті, і засліпленню Э. Герцберга наступив кінець. Обманутим опинився і австрійський імператор Леопольд II.

До початку конференції в Рейхенбаху загроза війни з Іспанією вже не стояла перед У. Пітгом. Тому церемонитися з пруссаками йому було нічого. Англія і Голландія навідріз відмовили Пруссії у військовій підтримці проти Австрії. Вони зажадали примирення обох сторін на основі строгого дотримання status quo і їх угоди про придушення бельгійської революції. Австрія повинна була відмовитися від завоювань за рахунок Туреччини (йшлося про сербські землі, приєднані Австрією 1718 р. за Пассаровіцьким миром, але повернених назад Туреччині 1739 р.) і вийти зі спільної війни з Росією проти Туреччини з порожніми руками. Тільки при цієї умови Англія, Голландія і Пруссія погодилися допомогти їй відновити свою владу над Бельгією. Імператор Леопольд II, байдужіший до східної політики, ніж його попередник Йосип II, швидко погодився. Він вважав, що мало що втратив на Сході і був задоволений можливістю повернути Бельгію. Зате австрійські дипломати старої школи, що пропрацювали все життя в традиціях непримиренної ворожнечі з Пруссією, були в нестямі від гніву, обурення і приниження.

Пруссії залишалися дві можливості: війна з Австрією без союзників або відмова від плану Е. Герцберга. Король бачив, що сама Пруссія не мала військової переваги над Австрією. Він вирішив не ризикувати у війні і поступитися, пожертвувавши планами свого невдалого міністра.

За Рейхенбахськими угодами, підписаними 27 липня 1790 р., Пруссія відмовилася від плану Е. Герцберга, а Австрія – від завоювань за рахунок Туреччини. Австрія зобов'язалася вийти зі Східної війни на основі status quo і не допомагати більше Росії. Наслідком цієї угоди було австро-турецьке перемир'я (вересень 1790 р.) і остаточний мир у Систові (серпень 1791 р.) між Австрією і Туреччиною. Зате Англія і Пруссія зобов'язалися сприяти відновленню австрійської влади над Бельгією. Це був повний тріумф дипломатії У. Пітта: запобігти війні між закоренілими ворогами – Австрією і Пруссією. Він примусив їх стати на шлях співпраці в боротьбі із впливом французької революції в Європі, зберіг австрійську Бельгію як буфер проти революційної Франції. Після Рейхенбахських угод уже в грудні 1790 р. австрійські війська зайняли Брюссель і придушили революцію в Бельгії. В кінці 1790 р. конгрес представників Англії, Австрії, Пруссії і Голландії, що зібрався Гаазі, остаточно визнав і оформив відновлення влади Австрії над Бельгією. Це був перший в історії досвід дипломатичного конгресу, скликаного у зв'язку з планами придушення революції. Історичне значення Рейхенбахських угод полягає в тому, що примусивши Австрію і Пруссію співпрацювати в боротьбі з революцією в Бельгії, вони проклали дорогу до створення контрреволюційної коалиції проти Франції. Зате відносини між Англією і Пруссією дещо охолонули.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.
  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини