Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

Міжнародні відносини та світова політика

Закінчення російсько-німецьких переговорів збіглося з новим, вже третім за ліком, загостренням марокканської проблеми. Навесні 1911 р. спалахнуло повстання в околицях столиці Марокко – Феці. Скориставшися цим, французи під приводом відновлення порядку і захисту французьких підданих у травні 1911 р. окупували Фец. Стало ясно, що Марокко переходить під владу Франції.

Перші тижні після захоплення Феца берлінський уряд зберігав загадкове мовчання. Зате німецька преса біснувалася. Вона вимагала то найширших компенсацій у інших колоніях, то прямого поділу Марокко. Поведінка Німеччини не могла не хвилювати Париж. Французька дипломатія, як і в 1905 р., стала сама обережно заговорювати з Німеччиною про компенсації, наприклад про спорудження залізниці з німецького Камеруна до річки Конго. Особливо добивався франко-німецької угоди міністр фінансів Жозеф Кайо, що незабаром став головою Ради міністрів. Через неофіційного агента, директора пароплавної компанії в Конго Фондере, зацікавленого у співпраці з німецьким капіталом, Ж. Кайо пропонував німцям частину території Французького Конго.

Щоб продемонструвати свою "незацікавленість" у цих комбінаціях, Кідерлен 15 травня виїхав у місячну відпустку на курорт. Під час цієї "відпустки" він розробляв план окупації Агадира. Французький посол у Берліні Жуль Камбон, бажаючи з'ясувати позицію Німеччини, вирішив податися до Кідерлена в Кіссінген. Бесіда з міністром відбулася 21 червня. Камбон шукав угоди, говорив про компенсації, але не приховав від Кідерлена, що про міцне закріплення німців у Марокко не може бути і мови. Кідерлен відмовчувався, даючи зрозуміти, що чекає конкретних пропозицій.

Не чекаючи повернення Ж. Камбона, Кідерлен вирішив по-справжньому налякати французів. 1 липня 1911 р. в Агадир прибув німецький канонерський човен "Пантера". Услід за ним в марокканські води увійшов легкий крейсер "Берлін". "Стрибок "Пантери"" схвилював увесь світ. То була зухвала провокація, яка вже пахла порохом.

9 липня 1911р. наляканий Ж. Камбон знову з'явився до Кідерлена. Посол тільки що прибув з Парижа. У донесенні про цю зустріч Кідерлен відзначив, що у Ж. Камбона був стривожений вигляд. Привітавшись, обидва сіли. Запанувало мовчання. Камбон заговорив першим. Він заявив, що поява в Агадирі "Пантери" його вкрай здивувала. Кідерлен з викликом відповів, що якщо французи охороняють своїх підданих у Феці, то й німці можуть це робити в Агадирі. Взагалі ж він радить краще не нарікати на минуле, а говорити про майбутнє. Ж. Камбон запропонував продовжити розмову про компенсації. Він назвав декілька можливих об'єктів – питання залізничного будівництва в Туреччині, розширення німецької участі в управлінні Оттоманського боргу і т. п. Кідерлен зневажливо відхиляв усі ці "дрібниці". Розмова затягнулася. Обидва дипломати інколи замовкали. Жоден з них не хотів першим виступити з остаточною пропозицією. Нарешті, як можливий об'єкт компенсації було названо Французьке Конго. Кідерлен дав зрозуміти, що про це варто поговорити. Але далі цього розмова не пішла.

Залишилося неясним, чого саме хоче Німеччина в Конго і яку частку готова запропонувати їй там Франція. Все ж таки Камбон зрозумів, що на саме Марокко Німеччина не претендує і готова надати там Франції carte blanche, за буквальною заявою Кідерлена. До часу своєї бесіди з Камбоном Кідерлен уже знав, що Англія не допустить появи та укріплення Німеччини по сусідству з Гібралтаром. Ймовірно, ця обставина і влинула на його позицію. 15 липня Кідерлен, нарешті, заявив Камбону, що Німеччина повинна отримати все Французьке Конго цілком. За повідомленням Кідерлена Т. Бетману, Ж. Камбон від жаху й подиву "трохи впав навзнак".

Французький уряд вважав, що від німецьких вимагачів можна звільнитися, кинувши їм які-небудь шматки своєї колоніальної здобичі. Опанувавши себе, Ж. Камбон заявив, що віддати все Конго Франція не може. Після цього Кідерлен повідомив Т. Бетману, що "для досягнення сприятливого результат- ту, очевидно, доведеться виступити вельми енергійно".

У цей момент на арені дипломатичної боротьби з'явилася Англія. Ще на початку липня Е. Грей попередив німецького посла, що Англія не допустить утвердження Німеччини на західному узбережжі Марокко. 21 липня, за дорученням кабінету, канцлер казначейства Ллойд Джордж публічно виступив з марокканського питання. Він заявив, що Англія не дозволить вирішувати це питання без її участі. "Я готовий, – продовжував Л. Джордж, – на найбільші жертви, щоб зберегти мир... Але якщо нам буде нав'язана ситуація, за якої мир може бути збережений тільки шляхом відмови від тієї значної і благотворної ролі, яку Великобританія завоювала собі століттями героїзму й успіхів; якщо Великобританію в питаннях, що зачіпають її життєві інтереси, третируватимуть так, ніби вона більше не має ніякого значення у родині народів, тоді, – я підкреслюю це, – мир, куплений такою ціною, став би приниженням, нестерпним для такої великої країни, як наша". Ці слова справили бажаний вплив.

Промова Л. Джорджа викликала спалахи люті в німецькій шовіністичній пресі. Але вона налякала німецький уряд. Т. Бетман повідомив англійцям, що Німеччина зовсім не претендує на західне узбережжя Марокко. З французами він повів переговори про компенсації скромнішого масштабу. Після довгого торгу, в листопаді 1911г. була, нарешті, підписана франко-німецька угода. Німеччина беззастережно визнавала Марокко такою державою, що знаходиться під протекторатом Франції. В обмін вона отримувала лише частину Французького Конго. Замість великої й цінної колонії Німеччині довелося задовільнятися деяким простором тропічних драговин. Сталося так, що німецькі імперіалісти підняли шум на весь світ, і лише для того, щоб врешті- решт, налякавшись, задовільнятися "клаптиком драговин", за зневажливим висловом французького прем'єра Ж. Кайо.

Жодна міжнародна криза передніх років не викликала, мабуть, такої хвилі шовінізму в усіх країнах, як агадирський інцидент. У Німеччині і преса, і уряд, і кайзер палали ненавистю до Англії. У рейхстазі повідомлення канцлера про договір з Францією було зустрінуто гробовою тишею. Німецькі імперіалісти звинувачували свій уряд у боязкості і нездатності відстояти інтереси Німеччини. У тій же атмосфері шовінізму висунулась у Франції кандидатура Р. Пуанкаре, який став на початку 1912 р. прем'єром, а потім і президентом Республіки. Головною метою нового президента була підготовка війни проти Німеччини заради повернення Ельзасу і Лотарингії. Таку ж дію справила агадирська криза на Англію, де посилилась антинімецька агітація. Одним із найважливіших наслідків Агадира була ціла серія заходів щодо посилення озброєнь, проведених всіма великими державами з початку 1912 р. по літо 1914 р. Попереду всіх у цій гонці озброєнь ішла Німецька імперія.

Наступний розділ:

Італо-турецька війна


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)
  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини