У середині жовтня 1855 р. Олександр II вперше отримав звістку, що Наполеон III бажав би почати з ним "безпосередні" зносини. Іншими словами, імператор французів, з одного боку, давав зрозуміти, що він ніяк не обмежений союзом з Англією, а з іншої – що і він теж (подібно Олександрові II) не дуже задоволений віденськими конференціями.
Вже дуже скоро після відмови Швеції долучитися до коаліції Наполеон Ш прийшов до висновку, що воювати далі йому нема чого, та й шансів на успіх є небагато. Англійці хотіли б продовжувати війну. "Нам загрожує мир", – відверто писав лорд Пальмерстон своєму братові. Англійська дипломатія не проти була, по-перше, захопити весь Крим до Перекопу і "повернути" його Туреччині, потім висадитися на Кавказі, відняти Грузію, забрати увесь південно-східний Кавказ, створити для Шаміля "Черкесію", а самого Шаміля обернути у васала Туреччини і Англії, покликаного перегороджувати дорогу російському просуванню до Персії.
Але Наполеон Ш зовсім не бажав такого посилення Англії. Навпаки, в Росії він уже неначе починав убачати корисну в деяких випадках противагу англійцям. Проливати французьку кров на Кавказі з метою захисту Індії від російського нашестя здавалося Наполеонові Ш зовсім зайвим. І він дав дозвіл графові Морні зав'язати приватним порядком зносини з Росією.
До О. М. Горчакова, російського посла у Відні, одного разу з'явився глава великого банкірського будинку Сіла і повідомив його, що отримав від свого паризького друга і теж банкіра, Ерлангера, лист, у якому той повідомляє про цікаву розмову, що була в нього з графом Морні. Граф вважає, що пора б французам і росіянам припинити даремну бійню. О. М. Горчаков негайно повідомив про це цареві і, навіть не чекаючи відповіді, заявив банкірові Сіпа, що той може від його імені написати своєму другу Ерлангеру до Парижа нижченаведеве. Він, Горчаков, вважає, що не тільки мир, але й пряме зближення між Францією і Росією вже після укладення миру може бути у вищою мірою корисним для цих держав. Але умови миру не повинні зачіпати почуття національної гідності Росії. Морні зрозумів, що це прямий натяк на те, що Росії загрожує вимога про обов'язкове обмеження військового флоту на Чорному морі. Вів відповів О. М. Горчакову м'якою відмовою: не можна вимагати від Наполеона Ш і від Англії, після всіх жертв, понесених ними під Севастополем, щоб вони відмовилися від цієї вимоги.
За цим першим обопільним зондуванням послідували вже офіційні, хоч і таємні, переговори в самому Парижі. Але тут російський канцлер К. В. Нессельроде допустив із самого початку безтактність, яка дуже зашкодила справі. Він повідомив віденський двір про розпочаті стосунки Росії з Парижем. Навіщо він це зробив, зрозуміти важко. Мабуть, К. В. Нессельроде вперто тішив себе ілюзією, що солідарність держав Священного союзу продовжує існувати, і вважав, що недобре змовлятися за спиною "дружньої" Австрії. Звичайно, Франц Йосип І і граф Буоль сильно сполохалися, дізнавшись про раптову зміну настроїв Наполеона III і про те, що він може домовитися з Олександром II без участі Австрії.
Такий поворот справи загрожував Австрії найнебезпечнішою ізоляцією. Негайно граф Буоль повідомив Наполеонові III про повну готовність Австрії остаточно долучитися до західних держав і пред'явити Росії щось схоже на ультиматум. Наполеон ІН був здивований і розгніваний дивною відвертістю російської дипломатії і перервав переговори, що тільки-но почалися. Все це значно погіршило дипломатичне становище Росії. Наполеонові III відтепер ставало ще важче, ніж раніше, перешкоджати загарбницьким прагненням Англії. Граф Буоль поспішав, і вже в середині грудня австрійські "пропозиції" були вручені К. В. Нессельроде.
Австрійський ультиматум Росії
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир“ на сторінці 1. Приємного читання.
