Хоча німецький імперіалізм і загрожував морській першості Англії, хоча він і робив замах на її інтереси на Близькому і Середньому Сході, проте в Англії були прихильники зближення з Німеччиною. Найбільший вплив ці пронімецькі елементи мали в ліберальній партії, саме в її пацифістськоу крилі. Вони були представлені і в кабінеті Асквіта. Е. Грей не зовсім точно стверджував, ніби цим пронімецьким впливам ніколи не вдавалося впливати на зовнішню політику британського уряду. "Але, – тут же додавав він, – це не є підставою для того, щоб ми самі люб'язно доставляли їм їжу для їх інтриг". Очевидно, зважаючи на впливи пронімецьких елементів у кабінеті, на чолі яких знаходився лорд Морлей, Е. Грей прагнув створювати враження, що не упускає ні єдиного випадку "примирити" англо-німецькі суперечності. Саме тому на початку 1912 р. виникла ідея про поїздку до Берліна одного з англійських міністрів.
Переговори почалися через приватних осіб – двох впливових великих капіталістів. Одним був директор Гамбурзько-американської компанії Баллін, поборник зближення з Англією, іншим – банкір Ернст Кассель, особистий друг короля Едуарда VII. За сприяння Балліна Е. Кассель мав зустріч з Т. Бетман-Гольвегом.
Домовилися про бажаність приїзду до Берліна Е. Грея. Проте Б. Грей їхати до Берліна відмовився. Він особисто не вірив у можливість примирення з Німеччиною і боявся, що поїздка міністра закордонних справ аж надто налякає Париж. Кабінет вирішив замість Е. Грея відіслати до Берліна військового міністра Річарда Холдена. Перед його від'їздом Е. Грей сповістив французький уряд про задумані переговори. Він запевнив, що не підпише з німцями ніякого документа, який зв'язав би йому руки, і додав, що поїздка Р. Холдена має чисто інформаційний характер.
8 лютого 1912 р., вранці, Р. Холден прибув до Берліна. Того ж дня він зустрівся з Т. Бетман-Гольвегом. Бесіда стосувалася перш за все політичної угоди про нейтралітет. Це більше всього цікавило Т. Бетмана, який бажав відірвати Англію від Росії і Франції. Бетман запропонував таку формулу. Кожна держава зобов'язується дотримуватись нейтралітету, якщо інша "виявиться втягнутою у війну". Згода Англії на такого роду договір означала б її пряму відмову від Антанти. Р. Холден відхилив проект Т. Бетмана, заявивши, що
Англія не може допустити розгрому Франції. Він висунув іншу формулу: кожна з двох держав зобов'язується не брати участь у неспровокованому нападі на іншу. Т. Бетман висловив сумнів у ефективності формули Р. Холдена. "Він відповів, – пише Р. Холден, – що дуже важко визначити, що треба розуміти під агресією або неспровокованим нападом. Я заперечив, що не можна визначити кількість зерен, які складають купу, але всякий, хто бачить купу, знає, що це таке". Т. Бетман завершив цю зустріч заявою, що він ще "подумає" над проблемою такої угоди.
Після цього співбесідники перейшли до питання про флот. Р. Холден висловив думку, що угода про нейтралітет залишилася б мертвою буквою, якби продовжувалося суперництво у сфері морських озброєнь. Т. Бетман заперечив, що Німеччина не може відмовитися від нового морського закону. Тоді Р. Холден поставив питання, чи не можна хоч відкласти термін закладення передбачених німецьким планом кораблів. На відповідний натяк Т. Бетмана Р. Холден додав, що в разі успішного дозволу обох порушених питань, буде відкритий шлях для часткового задоволення колоніальних вимог Німеччини. При цьому він дав зрозуміти, що можна буде повернутися до питання про поділ португальських колоній, а також забезпечити Німеччині й деяку іншу здобич. Було згадано і про угоду відносно будівництва Багдадської залізниці, фінансування якого як і раніше гальмувалося Англією. Натомість Англія повинна була б отримати контроль над останньою ділянкою дороги від Багдада до Перської затоки.
На другий день вранці Р. Холден зустрівся з кайзером і адміралом А. фон Тірпіцем. Розмова оберталася навколо морського питання. А. фон Тірпіц займав непримиренну позицію. Після довгої і безплідної дискусії Вільгельм II запропонував такий вихід – потрібно спочатку укласти договір про нейтралітет і угоду з колоніальних питань. В обмін на це його уряд відстрочить на один рік виконання нового морського закону, тобто додаткові лінкори закладатимуться не в 1912, 1914 і 1916 pp., а в 1913, 1915 і 1917 pp. Р. Холден визнав цю поступку абсолютно недостатньою. Після зустрічі з кайзером він знову розмовляв з Т. Бетманом. Р. Холден заявив канцлерові, що навряд чи британський кабінет що-небудь дасть Німеччині в обмін на такі нікчемні поступки. Т. Бетман-Гольвег мав пригнічений вигляд. Але А. фон Тірпіц був явно задоволений невдачею переговорів.
Р. Холден і більшість англійського кабінету теж не були засмучені. Жест був зроблений, і дані для демонстрації англійського пацифізму були в наявності. Окрім того, Р. Холден привіз із Берліна цінну інформацію про новий німецький морський закон і про німецький флот загалом. Незабаром Е. Грей офіційно повідомив німецькому послові, що угода про нейтралітет неможлива, раз продовжується змагання в морських озброєннях.
Поїздка Р. Холдена не залишилася безрезультатною. Вона слугувала початком англо-німецьких переговорів з низки колоніальних питань і зрушила з мертвої точки переговори про Багдадську залізницю. Ці результати, як і сам факт приїзду Р. Холдена, створювали в Берліні враження, що німецька агресія зовсім не обов'язково повинна зустріти такий рішучий спротив Англії, як у дні "стрибка "Пантери"".
Подальше посилення англо-французької Антанти
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місія Р. Холдена“ на сторінці 1. Приємного читання.
