Ш. Талейран ще до приїзду до Відня зміркував, що в цьому випадку, з погляду охорони інтересів Франції, раціональніше за все було висунути так званий принцип легітимізму. Цей принцип полягав у наступному: присутні в особі своїх очільників і дипломатів на Віденському конгресі країни Європи повинні були при перерозподілі земель і зміні територіальних кордонів залишати в непорушному вигляді те, що існувало до початку революційних воєн, тобто до 1792 р. Якби принцип легітимізму був прийнятий і здійснений, то не тільки Франція отримала б упевненість у цілісності своєї території, захищати яку військовою силою вона на той момент не була в змозі, – але і Пруссія й Росія були б приборкані у своїх прагненнях до територіального розширення.
Ш. Талейрану, звичайно, вигідно було б попередньо змовитися з К. Меттерніхом, який теж не бажав віддавати Польщу Росії, а Саксонію Пруссії, і з лордом Каслрі, який тримався з цього питання тієї ж думки, що і К. Меттерніх. Але такої загальної змови ще поки не було. Налагоджувався контакт досить туго, оскільки і К. Меггерніх, і лорд Р. Каслрі віднеслися до Ш. Талейрана з підозрою, допускаючи можливість нової зради з його боку.
Польсько-саксонське питання
4 жовтня 1814 р. Ш. Талейран з'явився до Олександра І, і між ними відбулася неприємна розмова. Ш. Талейран висунув свій горезвісний "принцип легітимізму": Олександр І повинен відмовитися від частин Польщі, яка не належала Росії до революційних воєн, а Пруссія не повинна претендувати на Саксонію. "Я ставлю право вище від користі! " – сказав Ш. Талейран у відповідь на зауваження царя, що Росія повинна отримати від своєї перемоги користь, на яку вона заслуговувала. Мабуть, це обурило Олександра І, який, взагалі кажучи, умів володіти собою. Проповідь про святість права читав йому в очі той самий Ш. Талейран, який у Ерфурті продав йому ж, Олександру І, Н. Бонапарта і отримав за це грошову винагороду з сум російського казначейства "Краще війна!" – заявив Олександр І.
Потім настала черга лорда Р. Каслрі. Лордові Р. Каслрі Олександр І заявив, що вирішив "виправити моральний гріх, допущений при поділі Польщі". Цар не ставить своїм завданням негайно, тут же, на Віденському конгресі, возз'єднувати всі частини колишньої Польщі. Він може говорити поки що лише про ту польську територію, яка тепер, у 1814 р., зайнята його військами. Він створить з цієї частини Польщі королівство Польське, де буде сам конституційним монархом. Він не тільки відновить королівство Польське з областей, які по праву завоювання міг би просто приєднати до Росії. Він навіть пожертвує цьому конституційному королівству Білостоцькую область, отриману Росією в 1807 р., і Тернопільську область, придбану нею 1809 р. Лорд Р. Каслрі визнав передбачувану конституцію, яку цар бажає дати своїй Польщі, дуже небезпечною для Австрії і Пруссії. Він висловив побоювання, що австрійські і прусські поляки розхвилюються, заздрячи своїм побратимам, що користуються конституцією.
Цар тільки цього й хотів. Виходило, що він так печеться про незалежність і свободу поляків, що навіть міністр вільної Англії переконує його не бути таким ліберальним. К. Меттерніх настільки боявся Олександра І, що погодився вже було на поступку Саксонії прусському королеві, чого вимагав Олександр І. Але австрійського канцлера надзвичайно турбувало непомірне, як йому вважалолося, посилення російської могутності через приєднання частини Польщі. К. Меттерніх тоді ж запропонував лордові Каслрі такий вихід: повідомити прусському уповноваженому Гарденбергу, що можна інакше залагодити справу. Австрія й Англія погоджуються на передання всієї Саксонії прусському королеві. Зате Пруссія повинна негайно зрадити Олександру І, долучитися до Австрії і Англії і разом з ними не допустити Олександра І до заволодіння Польщею (герцогством Варшавським). Таким чином, Саксонія повинна була слугувати королеві платнею за зраду Олександру І.
Король Ф. Вільгельм ПІ, поміркувавши, вирішив відмовитися від цього плану. Було ясно, що неспроста К. Меттерніх і Р. Каслрі не залучили Ш. Талейрана до наміченої операції. Для прусського короля зненацька розкрилася вся небезпека його стану. Що буде, якщо Ш. Талейран розповість про все Олександрові І, а головне, запропонує йому спільні дипломатичні, а може, й не тільки дипломатичні дії Франції і Росії проти Пруссії? Жах франко-російського союзу, гіркота тільзитських і післятільзитських часів були ще дуже свіжими. Врешті-решт король Пруссії визнав за благо донести про все Олександру І, щоб довести все благородство своїх власних намірів. Олександр І викликав К. Меттерніха і відверто вияснив з ним стосунки. З цього приводу Ш. Талейран злорадно доносив Людовікові XVIII, що навіть з лакеєм, що провинився, так не розмовляють.
Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принцип легітимізму“ на сторінці 1. Приємного читання.
