Позиція Англії на конгресі

Міжнародні відносини та світова політика

Але зовсім не так ішла справа з Англією. Лорд Пальмерстон ще до відкриття конгресу, на велике своє засмучення, переконався, по-перше, в тому, що Наполеон Ш не має наміру продовжувати війну, і, по-друге, що на конгресі він поводитиметься ухильно і двозначно відносно свого союзника – Англії. Пальмерстон зрозумів це, коли в січні і лютому 1856 р. йшла суперечка, чи допускати Пруссію на конгрес, чи не допускати. її присутності бажав Олександр П, тому що розраховував на її дружню підтримку. Але саме тому лорд Пальмерстон і відмовлявся допустити прусських уповноважених. Він мотивував це тим, що Пруссія не брала ніякої участі у війні і не побажала навіть виступити як виступила Австрія. У цьому дуже делікатному питанні Наполеон Ш украй мляво підгримував лорда Пальмерстона. Пруссію, правда, не допустили, але лорд Пальмерстон уже до початку засідань зрозумів, що в Парижі очікує нелегка гра. Найгірші його побоювання виправдалися.

Наполеон ПІ жодним словом не скомпрометував перед О. Ф. Орловим своєї "дружби" з "союзниками" і не сказав нічого, що той міг би потім, з посиланням на нього, пустити в хід перед англійцями. Але О. Ф. Орлову це зовсім не було потрібним. Йому важливо було не те, що говорить Наполеон III, а те, як він слухає російського уповноваженого, чого він не перериває його, в які хвилини він мовчить, а коли усміхається. По суті, у дві-три післяобідні бесіди в імператорському кабінеті віч-на-віч з Наполеоном III, за чашкою кави, О. Ф. Орлов і виконав усю роботу, і урочисті засідання пленуму конгресу вже нічого істотного не змінили і не могли змінити.

Сила О. Ф. Орлова полягала саме в тому, в чому лорд Пальмерстон з роздратуванням убачав свою слабкість. О. Ф. Орлов знав, що Англія один на один продовжувати війну не стане. Отже, за всіма тими пунктами, з яких існує єдність поглядів між Англією і Наполеоном ІП, Росії доведеться поступатися. Зате з усіх питань, з яких між ними відчувається розбіжність, російським уповноваженим треба упиратися і відмовляти у своєму підписі, і англійці зовсім нічого з ними не могли зробити.

Дуже вдало вибрав собі О. Ф. Орлов помічника. То був барон Бруннов, що довго служив російським послом у Лондоні. Ролі розподілилися так: там, де була потрібна вирішальна робота дипломатичної думки, виступав Орлов 0. Ф., там, де необхідно було терпляче вислуховувати і оспорювати супротивника, крок за кроком відстоюючи інтереси Росії, головна роль випадала на долю барона Бруннова, дуже недурного, хоч і дуже самовпевненого, але досвідченого, працелюбного сановника, посивілого в дипломатичних справах. Все капітально важливе, чого О. Ф. Орлов досягав у таємних бесідах з імператором Наполеоном III, передавалося О. Ф. Орловим баронові Бруннову, а той, уже стоячи на твердій основі, знав, як йому розмовляти на урочистих засіданнях конгресу з англійцями.

Так, наприклад, коли англійські представники лорд Кларендон і лорд Каулі вимагали знесення російських укріплень по Чорноморському узбережжю, а О. Ф. Орлов відмовлявся навідріз. Англійці загрожували, але він знову відмовлявся. Австрійський делегат граф Буоль цілком приєднувався до англійців. О. Ф. Орлов утретє відмовлявся. Голова граф О. Валевський говорив, що підтримує англійців і австрійців. Але не тільки він знав, яка позиція Наполеона III в цьому питанні, – це знав і О. Ф. Орлов. Тому О. Ф. Орлов знову відмовляв, а О. Валевський безпорадно розводив руками. Врешті-решт О. Ф. Орлов перемагав. Далі виникало питання про нейтралізацію Чорного моря. Тут О. Ф. Орлов, знаючи думку Наполеона III, уступав. Але коли англійці ставили питання про нейтралізацію також і Азовського моря, О. Ф. Орлов відмовляв. Повторюється та сама комедія з О. Валевським, і знову О. Ф. Орлов здобував перемогу.

Ставилося питання про Молдавію і Валахію. Росіяни вже пішли звідти, але О. Ф. Орлов не бажав, щоб ці провінції залишалися окупованими Австрією. І російські інтереси, і небажання, щоб Австрія отримала таку нагороду за свою поведінку під час Кримської війни, – все це змушувало Олександра II і О. Ф. Орлова противитися вимозі австрійського уповноваженого графа Буоля. О. Ф. Орлов же, знаючи, що Наполеон III не бажає віддавати Австрії Молдавію і Валахію, противився цій вимозі графа Буоля на конгресі. Якщо Росії й довелося уступити Бессарабію, то зате і Австрія повинна була назавжди попрощатися з мрією про безкровне придбання Молдавії і Валахії.

На найбільше своє невдоволення, за три дні до закінчення конгресу граф Буоль переконався, що О. Ф. Орлов і барон Бруннов досягли своєї мети. Граф Буоль навмисне зволікав питання про Дунайські князівства. Він розраховував абияк мимохідь, уже під кінець, вирвати в конгресу бажаний дозвіл – залишити без змін окупацію Молдавії і Валахії австрійськими військами. І раптом голова конгресу О. Валевський 27 березня холодним, строго офіційним тоном запропонував графові Буолю інформувати конгрес: коли саме австрійці звільнять Молдавію і Валахію від своїх військ? Робити було нічого. Австрія пішла з конгресу, не отримавши від союзників сплати за свій ультиматум Росії від 2 грудня 1855 р. О. Ф. Орлов краще за графа Буоля зрозумів, яке справжнє значення участі на конгресі міністра Сардинського королівства графа Камілло Бензо ді Кавура.

Умови миру

Повернення Карса, узятого росіянами в кінці 1855 р., нейтралізація Черного моря, поступка Бессарабією – такі були головні втрати Росії. На відміну від виключно російського протекторату над Валахією, Молдавією і Сербією 0. Ф. Орлов погодився без заперечень. Сучасники приписували порівняно стерпні умови миру не тільки повороту політики Наполеона Ш, що не бажав далі послабляти Росію і цим допомагати Англії, але й тому сильному враженню, же справила на весь світ тривала, майже в рік, героїчна оборона Севастополя. Це позначилося й на тому, що наймогутнійший у той момент монарх у Європі Наполеон Ш негайно після підписання 18 (ЗО) березня 1856 р. Паризького миру став шукати союзу з Росією.

Отже, після придушення революцій 1848-1849 pp. на ціле десятиліття наступає період європейської реакції. Найголовнішою зовнішньополітичною подією цього періоду була поразка російського царизму в Кримській війні 1853-1856 pp. Вона стала результатом відсталості і розкладання військово-феодального ладу Росії під натиском капіталістичних відносин, що розвивалися. Після кримської поразки Росія перестала бути сильною державою європейського континенту. Поступове її становище зводиться до ролі секунданта – супутника великих держав Західної Європи.

Після Паризького миру 1856 р. переважаючою силою на континенті Європи на ціле десятиліття стає імперія Наполеона III. Бонапартистська монархія у Франції, що трималася на антагонізмі пролетаріату і буржуазії, що слугувала інтересам верхівки буржуазії, – великих банкірів, промисловців і спекулянтів, шукала свого зміцнення в зовнішньополітичних авантюрах, прикриваючи свої цілі принципом відновлення національностей у Європі.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиція Англії на конгресі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі
  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини