Головна увага великих держав 1850 р. була привернута до австро-прусської боротьби за гегемонію в Німеччині. Після придушення угорської революції австрійський уряд на чолі з князем Ф. фон Шварценбергом вимагав від Пруссії згоди на ліквідацію прусської унії і відновлення Німецького союзу. Обидві сторони озброювалися й готувалися до війни. Прусський уряд тримався зухвало і навіть утретє відновив війну з Данією з метою відторгнення від неї герцогств.
Друге втручання Миколи І у Центральній Європі було винятково дипломатичним і спрямоване було на ліквідацію спроб об'єднання Німеччини. Адже під впливом загального прагнення до об'єднання країни навіть реакційне прусське міністерство графа Бранденбурга зробило в 1849-1850 pp. деякі кроки до реорганізації безсилого Німецького союзу. Тоді Микола І найрішучішим чином підтримав австрійського канцлера Ф. фон Шварценберга, який оголосив, що Австрія не потерпить посилення Пруссії. Микола І також не бажав її надмірного посилення. У цьому їх інтереси збігалися. Він став агітувати західні держави на користь збереження Гольштейна за Данією. 2 серпня 1850 р. представники Росії, Франції, Англії і Австрії підписали в Лондоні угоду, яка закріплювала за Данією володіння Гольштейном. Це був перший тяжкий удар, нанесений Пруссії великими державами. Ф. фон Шварцерберг торжествував, а в Пруссії зростало громадське збудження.
Але незабаром стан Пруссії ускладнився. Німецькі очільники, що брали участь у створенні прусської унії, стали самі побоюватися того, що Пруссія врешті-решт повністю підкорить їх своїй владі і позбавить всякої самостійності. Після придушення революції союз із Пруссією став їм вже не потрібний. Тому пруссака унія почала розпадатися. Уряди держав, що входили до неї, одне за одним заявляли про небажання зберігати її. В'юртемберг, Баварія і Саксонія навіть уклали військовий союз з Австрією.
Микола І у жовтні 1850 р. запросив прусського короля й австрійського імператора на зустріч до Варшави. Цар твердо вирішив не допустити війни між Австрією і Пруссією, боячись, що така війна знову розв'яже революцію. У Варшаві Микола І збирався налякати прусського короля збройним втручанням Росії. Але король ухилився від цього візиту й послав замість себе свого міністра старезного графа Бранденбурга з дорученням умилостивити царя і Австрію. Бранденбург отримав розпорядження не вимагати визнання прусської гегемонії в Німеччині, а претендувати тільки на рівний з Австрією стан Пруссії в сеймі Німецького союзу. Але цар зневажливо поставився до прусських претензій, а Ф. фон Шварценберг щоб то не стало хотів принизити Пруссію. Впевнений у підтримці Миколи І, він погрожував Пруссії війною.
У повному відчаї граф Бранденбург ні з чим повернувся до Берліна. Король більш за все боявся війни. Побоюючись нового вибуху революції у випадку військової поразки Пруссії, король і більшість міністрів наперед вирішили поступитися, але їм хотілося звалити відповідальність на графа Бранденбурга і на втручання царя. Король прийняв графа Бранденбурга з раздратуванням і постарався перетворити його на винуватця поразки. Раптово захворівши, ослаблений нервовим потрясінням, граф Бранденбург через декілька днів помер.
"Оломоуцьке приниження" Пруссії
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу“ на сторінці 1. Приємного читання.
