Капіталістичний розвиток країн Європи і США призвів у першій половині XIX ст. до посилення їх колоніальної експансії у Східній і Південно-Східній Азії. Англія, Франція, США та інші капіталістичні держави намагалися перетворити Китай на об'єкт колоніальної експлуатації. Проте колоніальне закабаления країни капіталістичними державами почалося в Китаї пізніше і виявилося справою набагато важчою, ніж в Індії, оскільки:
• 1) на відміну від останньої Китай, не зважаючи на значну самостійність провінційної адміністрації, все ж таки мав певну політичну єдність і централізацію;
• 2) опір народу колоніальній агресії був у Китаї більш сильним, ніж Індії;
• 3) мала значення й та обставина, що Китай далі стояв від західних країн, ніж Індія.
Маньчжурська династія Цин і чиновники, в руках яких безпосередньо знаходилася політична й адміністративна влада, вели реакційну політику в інтересах феодального класу, пригноблювали народ. З другої половини XVIII ст. вони прагнули по можливості ізолювати країну від зовнішнього світу.
1757 р. з імператорського веління були закриті для зовнішньої торгівлі всі порти, за єдиним винятком Гуанчжоу (Кантону). У Кантоні з 1715 р. існувала факторія Ост-Індської компанії, а потім з'явилися й інші іноземні факторії. Торгівля з іноземцями знаходилася під наглядом китайського суперінтенданта і велася замкнутою гільдією з 12-13 привілейованих купців (Кохонг). Ця гільдія призначала ціни, гарантувала операції з іноземцями і доходи від них для китайської влади. Правила цієї торгівлі були встановлені в 60-80-х pp. XVIII ст.
Реакційна політика штучної ізоляції країни лише частково мала на меті ускладнити зовнішню агресію проти Китаю. У подальшому до цього та інших мотивів внутрішнього характеру (розклад феодальних порядків, виступів народу проти влади і т. п.) приєдналось і побоювання витоку грошей за кордон. Подібне сприяло все більшому економічному відставанню Китаю від розвинених капіталістичних країн. У результаті такої політики Китай до першої опіумної війни не мав договірних відносин із західноєвропейськими державами, США і Японією. Це не стосувалося відносин Китаю з Росією, договірні відносини з якою почалися в нього ще з кінця XVII ст.
Постійне перебування іноземних послів у столиці і в країні не допускалося. Офіційна китайська термінологія іменувала європейців не інакше як "варварів". Англійці та інші заморські іноземці, особливо внаслідок роздратування, викликаного опіумною торгівлею і настирливою діяльністю місіонерів-розвідників, іменувалися "заморськими чортами", "іноземними собаками", "рудими дияволами" і т. д. У той же час Цинська династія розглядала свою імперію як центр всесвіту. У цьому полягав сенс такого терміну, як "Піднебесне" царство. Решта очильників і народів теоретично вважалися підданими і васалами імператора. Ця офіційна доктрина і церемоніал, що відповідав їй, були розраховані на те, щоб вселити китайському народові й сусіднім країнам перебільшене уявлення про могутність Цинської монархії і сприяти політиці ізоляції від західних держав. Відмова послів від виконання принизливого церемоніалу аудієнції з обряду "кетоу" і від вручення грамот не особисто імператорові, а кому-небудь із сановників слугував зручним приводом для недопущення іноземних послів у столицю і до двору.
В основному послів приймали керівники прикордонних або приморських провінцій, які потім відправляли до столиці свої доповіді з питань і результатів зовнішніх стосунків з іноземними представниками. При цьому цинський уряд зовсім не посилав своїх послів до західних країн і був погано орієнтований у міжнародному становищі. На завершення слід відзначити, що політика ізоляції потерпіла крах під ударами іноземних агресорів, і перший такий удар був завданий Китаю Англією.
Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю“ на сторінці 1. Приємного читання.
