Для того щоб силою відповісти на напади англійського флоту на купецькі судна північних нейтральних країн, Росія взяла на себе ініціативу їх об'єднання, оголосивши про утворення Ліги збройного нейтралітету, що завдало сильного удару спробі Англії блокувати супротивників.
1779 р. Георг III звернувся до Катерини II зі стурбованим листом такого змісту: "...Але вороги мої і не намагаються зовсім приховати їх: вони з афектацією відкривають їх усім, хвастають своїми проектами і сподіваннями, розрахованими єдино на те, щоб перевернути всю Європу догори дном. їх проекти можуть здійснитися, якщо в такий критичний момент Ваша Величність залишиться байдужим глядачем. Застосування, навіть часткова демонстрація, морських сил могли б відновити й укріпити спокій Європи, розсіяти лігу, що організувалася проти мене, і затвердити систему рівноваги, яку ця ліга прагне знищити. Я бажав би і завжди бажатиму миру, але на умовах, що гарантують збереження моїх прав, інтереси моїх друзів і союзників...".
Переконавшись, що становище Георга Ш насправді є скрутним, і, як можна вважати найімовірніше, під впливом донесень російського посла в Гаазі Голіцина про зростання антианглійських настроїв у Голландії, Катерина II в 1780 р. вирішила провести морську демонстрацію, але не на користь Георга III, а проти нього. Англія вже знаходилася в стані війни з американськими колоніями, Францією й Іспанією. Тепер ще цілий ряд держав були готові вступити з нею у війну, у випадку якби Англія продовжувала порушувати їх торгівлю. До північних країн – Росії, Данії й Швеції приєдналися Пруссія, Австрія (1781 р.), Португалія (1782 р.) та Королівство обох Сицилій (1783 р.). 1782 р. у війну проти Англії вступила одна з найбільших учасників збройного нейтралітету – сильна морська держава Голландія. Тепер панування Англії на морі було безумовно підірвано.
Початок переговорного процесу про визнання США і підписання миру
1781 р. при Йорктауні англійські війська зазнали нищівної поразки. Корнвалліс зі своєю армією здався Д. Вашингтону. У той же час в Англії прийшли до влади віти, які стояли за мир з колоніями. Почалися мирні переговори. З боку Америки ці переговори вели Б. Франклін, Д. Джей і Д. Адамс.
У переговорах важливу роль зіграв Д. Джей. Йому стало відомо, що за сприяння Франції Англія й Іспанія збираються поділити між собою американський Захід і що Франція нічого не має проти того, щоб мир було укладено у збиток США. Тоді, не кажучи ні слова Б. Франкліну, якого Д. Джей звинувачував в зайвій довірливості і пристрасті до Франції, він 11 вересня т. р. вступив через одного з англійських агентів у Парижі в безпосередні переговори з британським урядом. У цей час в Англії керівною фігурою в кабінеті став Шелберн, який вирішив роз'єднати ворогів і вести переговори з кожним окремо. Він прийняв пропозицію Д. Джея. Подальші переговори велися таємно від Франції.
Американські уповноважені мали інструкцію від Конгресу вести всі переговори з відома Франції. Проте Д. Джей завербував собі в союзники Д. Адамса і діяв, крім інструкцій Конгресу, таємно від Вержена і не завжди зважаючи на Б. Франкліна. В результаті Англія признала незалежність колоній і уклала з ними договір на основах повного рівноправ'я. Умови цього договору були вироблені в Парижі в 1782 р., а в остаточному вигляді він був підписаний наступного року у Версалі, а звідси й отримав назву Версальського договору 1783 р. Фактично про припинення воєнних дій було оголошено 20 січня 1783 р. Після укладання Версальського договору Б. Франкліну випала важка місія – уладнати відносини Америки з Францією. Він виконав це зі властивим йому умінням.
З точки зору міжнародних відносин найбільший інтерес у наступний період представляли взаємини США і Франції. Договір 1778 р. про союз між цими країнами мав свій епілог у 1793 р. 27 квітня 1793 р. Ф. Дана писав російському віце-канцлерові І. А. Остерману, що незалежність Штатів була визнана Англією без жодного обмеження, що ця незалежність незмінна за своєю природою і тому справедливість і безпристрасність імператриці всієї Русі не можуть поставити ніяких перепон для допущення до свого двору посла Сполучених Штатів Америки. Однак Катерина II ввічливо, але твердо відхилила визнання США, висунувши при цьому формальні мотиви.
Таким чином, міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність засвідчили, що Франція, яка мріяла про реванш і повернення втраченого, а за нею й Іспанія, виступили на боці повсталих штатів. Ця допомога як військового, так і матеріально-технічного характеру була дуже вчасною і сприяла перемогам американської армії на заключному етапі війни. Британія змушена була погодитись на переговори: підписала 1783 р. Версальський мир, за яким визнавала незалежність тринадцяти колоній, повертала Іспанії Флориду, а Франції – дрібні колонії в Азії, Африці та Вест-Індії. Проте ця поразка Британії не похитнула її позицій як світової колоніальної та торговельної імперії й не внесла політичних змін у загальне співвідношення сил: французький реванш не відбувся.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиція Росії в період боротьби США за незалежність“ на сторінці 1. Приємного читання.
