1790 р. Рейхенбахськими угодами Англією було закладено перший камінь коаліції проти Франції. Але держави були зайняті східними справами. До невдалої втечі Людовіка XVI з Парижа в червні 1791 р. справа створення коаліції майже не зрушилася з місця. Емігранти, присутні в Кобліні, добивалися допомоги від європейських дворів. Королева вела таємне листування з австрійським та іншими дворами, благаючи їх про допомогу. У той же час король лицемірно завіряв Європу про свою солідарність з Національними зборами. Про план втечі знало тільки декілька чоловік, хоча чутки про його підготовку давно носилися всюди. Імператор Леопольд П обіцяв королеві допомогу, якщо тільки королівська родина залишить Францію.
Король і королева таємно тікали з паспортами, виданими міністерством удові російського полковника, на прохання російського посла. Останній не знав, навіщо потрібні були ці паспорти, але коли у своїх донесеннях до Петербурга він надумався було виправдовуватися, то отримав строге навіювання від Катерини II. Втеча Людовіка XVI не вдалася. Короля було затримано у Варенні, і авторитет монархії був остаточно підірваний. Невдала втеча короля і зростання руху за встановлення республіки у Франції сполохали феодально-монархічну Європу. Це послужило поштовхом, що прискорило утворення контрреволюційної коаліції,. Головна роль у створенні цієї коаліції в 1791-1792 pp. належала російській, австрійській і прусській дипломатії.
Ідея створення європейського конгресу для втручання у французькі справи (1791 р.)
1791 р. виникла ідея скликати європейський конгрес в Ахене або в Спа для організації інтервенції загальноєвропейського союзу до Франції і для придушення французької революції. Королева в таєному листуванні з імператором Леопольдом II та іншими монархами пристрасно наполягала на скликанні цього конгресу. Тоді ж почалося тісніше зближення Австрії і Пруссії, направлене проти Франції. У липні 1791 р. Австрія і Пруссія домовилися про можливість спільних дій проти Франції, і Леопольд II розіслав звернення до європейських дворів з проектом скликання дипломатичного конгресу і створення союзу проти Франції. Прусському королеві Леопольд II відправив особливу записку з докладним планом дій. Держави повинні були спільно запропонувати Франції зупинитися на її революційному шляху. У разі її відмови державам було запропоновано зібратися на конгрес, заздалегідь домовитися про майбутню форму правління у Франції і лише потім приступити до збройної інтервенції. У цьому листуванні він і австрійський канцлер Кауніц намагалися довести законність втручання монархічних держав у внутрішні справи Франції для придушення "заразливого" революційного духу, завіряючи, що це треба зробити "у вигляді огорожі суспільного спокою і безпеки держав, недоторканності володінь і дотримання трактатів". За такими пишними словами представники європейської реакції приховували свій страх за привілеї і за панування дворянства, що відкидалися революцією.
У 1791 р. Леопольду II не вдалося здійснити план загальноєвропейського союзу і конгресу. Англія вирішила вичікувати події і відмовила емігрантам у збройній інтервенції, явно не бажаючи брати участь у спільних заходах держав. Росію раптово відволік переворот у Польщі, що відбувся 3 травня 1791 р. і направлений проти російського впливу. Вони навіть не відгукнулися на запрошення.
Дипломатичне листування 1791 р. та інші документи того часу, що стосуються підготовки контрреволюційной коаліції, містять у початковій формі один з основних принципів контрреволюційної дворянсько-монархічної дипломатії кінця XVIII і початку XIX ст. – виправдання озброєного втручання у внутрішні справи інших країн для придушення революцій. Кінцева форма цього пресловутого "права втручання" відобразилась пізніше на конгресі в Троппау 1820 р., в період діяльності Священного союзу.
Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції“ на сторінці 1. Приємного читання.
