Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

Міжнародні відносини та світова політика

Російський уряд без зволікань зробив свої висновки з відмови уряду Капріві від відновлення договору перестраховки та зі спроб Німеччини зближуватися з Англією. Франція відтепер повинна була стати не тільки кредитором, але і союзником Російської імперії. Η. К. Гірс, правда, в міру своїх сил гальмував зближення з Францією. Коли весною 1891 р. французький уряд, оговтавшись від переляку, що охопив його в 1887 р., поставив у Петербурзі питання про союз, він спочатку отримав ухильну відповідь. Царському уряду невдовзі довелося про це пошкодувати. Паризький Ротшильд тут же відмовив йому в черговій позиці, раптом пригадавши про участь його єдиновірців-євреїв в Російській імперії.

У військовому союзі Франція мала потребу більше, ніж Росія. При цьому фінансову залежність царизму від французького капіталу вона могла використовувати, щоб спонукати Росію зв'язати себе союзними зобов'язаннями. Не слід, проте, бачити в цій залежності єдину основу франко-російського союзу. Хоч і не так сильно, як Франція, але і царський уряд теж боявся залишитися ізольованим перед лицем Німеччини. Особливо стривожився він після того, як б травня 1891 р. відбулося відновлення Троїстого союзу, що супроводжувалося демонстраціями дружби між його участниками та Англією.

У липні 1891 р. французький флот прибув з візитом до Кронштадта. При зустрічі ескадри цар Олександр Ш з непокритою головою прослухав "Марсельєзу". Одночасно з кронштадтською демонстрацією було укладено франко- російський консультативний пакт. Франко-російський союз був поворотним пунктом в зовнішній політиці Росії. Франція добивалася цього союзу, починаючи з 1887 р. Факт відмови Німеччини продовжити договір перестраховки означав ізоляцію Росії. Натрапляючи у своїй середньоазійській і близькосхідній політиці на опір Англії та Австрії, Росія опинилася у важкому стані, що ускладнювався ще й митною війною з Німеччиною. Тому союз із Францією диктувався для Росії самим життям.

27 серпня 1891 р. в Парижі відбувся обмін листами про узгодженість дій обох держав на випадок виникнення військової загрози для одного з них. Обидві держави зобов'язувалися спільно обговорити, що саме належить зробити в разі настання військової небезпеки. Влітку 1892 р. до Петербурга прибув заступник начальника французького генерального штабу. Під час його перебування в російській столиці була підписана таємна військова конвенція представниками генеральних штабів. Вона передбачала негайну одночасну мобілізацію в Росії та у Франції в разі оголошення мобілізації в одній з держав Троїстого союзу та взаємну допомогу в разі нападу на одну зі сторін. Росія зобов'язувалася виставити армію в 1,3 млн. чоловік, а Франція – 700-800-тисячну армію.

Після цього за наказом царя її текст був посланий на політичну апробацію міністрові закордонних справ. Η. К. Гірс вважав, що обміну минулорічними листами про взаємну консультацію цілком достатньо. Він поклав проект конвенції під сукно. У такому стані справа залишалася до грудня 1893 р. Панамський скандал, що створив деяку нестійкість внутрішнього стану Франції, допомагав Η. К. Гірсу гальмувати оформлення воєнної конвенції.

Зрушити з мертвої точки справу франко-російського зближення допоміг німецький уряд. Він здійснив відносно Росії нові ворожі акти. Прагнучи завоювати для своєї промисловості російський ринок, він явно хилив справу до митної війни. 1893 р. така війна все-таки вибухнула. Митна війна повинна була сприяти економічному закабалению Росії німецьким капіталом. У тому ж році в Німеччині був прийнятий закон про нове значне посилення армії. Ці моменти й визначили остаточне рішення царя про ратифікацію конвенції, яка послідувала в 1893 р. У цьому ж році російська ескадра демонстративно здійснила візит ввічливості французькому флоту в Тулоні. 27 грудня 1893 р. Гірс Η. К. вимушений був повідомити французам, що Олександр III схвалив проект франко-російської військової конвенції.

Стаття 1 конвенції свідчила: "Якщо Франція піддасться нападу Німеччини або Італії, підтриманою Німеччиною, Росія використає всі свої наявні сили для нападу на Німеччину. Якщо Росія піддасться нападу Німеччини або Австрії, підтриманої Німеччиною, Франція використає всі свої наявні сили д ія нападу на Німеччину".

Стаття 2 встановлювала, що, "в разі мобілізації сил Троїстого союзу або однієї з держав, що входять до нього, Франція і Росія, по надходженні цієї звістки і не чекаючи ніякої попередньої угоди, мобілізують негайно і одночасно всі свої сили і виставлять їх якомога ближче до своїх кордонів". Далі визначалася кількість військ, які буде висунуто Росією і Францією проти Німеччини як сильного члена ворожого угрупування. Французи дуже добивалися, щоб Росія трохи менше сил направляла на австрійський фронт. Для французів було дуже важливо, щоб якомога більша кількість російських військ була кинута проти Німеччини. Це змусило б німецьке командування перекидати на схід свої війська з французького фронту. З апробацією військової конвенції франко-російський союз був остаточно оформлений.

Німецький уряд пожинав плоди свого віддалення від Росії. Страшною ціною розплачувався він за недалекоглядність і самовпевненість своєї дипломатії. Розплатою став франко-російський союз. Хоча угоди 1891 і 1893 pp. й залишалися строго таємними, але Кронштадт і Тулон достатньо ясно говорили про те, що відбувалося за кулісами. Німеччина ускладнила відносини з Росією, але не досягла замість цього союзу з Англією. Її уряд спробував було виправити свою помилку і знов зблизитися з Росією. 1894 р. митна війна закінчилась укладенням російсько-німецької торговельної угоди. Це частково відкривало шлях і для нормалізації політичних відносин.

Потреба відновити необережно порушені нормальні відносини з Росією була тим сильнішою, що впливові капіталістичні кола Німеччині все рішучіше вимагали придбання обширних колоній. Це означало, що зовнішня політика Німеччини повинна вступити на антианглійській шлях. Небезпека одночасного відчуження і від Росії, і від Англії була дуже очевидною. За відновлення колишніх відносин з Росією агітував і опальний О. фон Бісмарк. Він розгорнув енергійну боротьбу проти уряду Вільгельма П. Але франко-російський союз став уже фактом, і усунути його Німеччина вже не могла.

Підсумки розвитку міжнародних відносин з 1871 р. по 1893 р. можна підбити тим, що Росія і Франція стали шукати одна в одній опору проти мілітаристської Німеччини та її союзників. І в 1891-1893 pp. франко-російський союз став доконаним фактом. Він скріплювався позиками, які почав надавати царизму французький капітал. Таким чином, відбулося оформлення двох великих військово-політичних угруповань: Троїстого союзу у складі Німеччини, Австро-Угорщини і Італії і Двоїстого франко-російського союзу. На суперечностях цих угрупувань грала Англія, яка до початку XX ст. не примкнула ні до жодного з них. Вона слідувала при цьому політиці так званої "блискучої ізоляції". До середини 90-х pp. її дипломатія тяжіла скоріше до німецького угрупування, а Перша світова війна таким чином готувалася за декілька десятиліть раніше.

Наступний розділ:

Гаазька конференція


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.
  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини