Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

Міжнародні відносини та світова політика


"Польське" питання (1863 р.) і позиція Пруссії


О. фон Бісмарк часто говорив, що у всякого дипломата буває так, що йому щастить, і щастя пролітає зовсім близько від нього. Для самого О. фон Бисмарка таким очікуваним щастям стало повстання 1863 р. в російській Польщі. На самому початку повстання він якийсь час думав, що врешті-решт Росія повинна буде відмовитися від Польщі. "Тоді ми почнемо діяти, – говорив він, – займемо Польщу, і через три роки там усе буде онімечено". Коли слухаючи ці припущення віце-президент прусської палати депутатів Берендт виразив сумнів у тому, чи серйозно говорить О. фон Бісмарк, чи жартує, то його співбесідник заперечив: "Нітрохи не жартую, а говорю серйозно про серйозну справу". Але слабкість повстанців і безнадійність їх військової перемоги з кожним місяцем ставали все більш очевидним. Тоді О. фон Бісмарк вирішив, що користь із польської справи можна витягнути іншим способом. Він і прусський король Вільгельм І узяли рішучий курс на "великодушну" допомогу царському уряду.

Великодушність полягала в тому, що 27 січня (8 лютого) 1863 р. Горчаков О. М. і присланий з Берліна генерал фон Альвенслебен підписали в Петербурзі конвенцію, за якою російським військам позволялося преслідувати польських повстанців навіть на прусській території. Далеко не всі в Росії були задоволені цією "добросусідською" запобігливістю. Наприклад, намісник Царства Польського, брат Олександра П Костянтин, не приховував, що йому все це не дуже подобається. Відчувалося, що О. фон Бісмарк переслідує якісь свої цілі.

І дійсно. З великою урочистістю, з нарочитими таємними недомовками і натяками О. фон Бісмарк, на неприємне здивування О. М. Горчакова, обнародував основний зміст конвенції. При цьому Пруссія подала справу так, ніби за конвенцією ховаються якісь таємні пункти вже не приватного, а загального значення. Наполеон III, а за ним і Англія, зараз же вхопилися за те, що Польща стала через сам факт Петербурзької конвенції предметом міжнародно-правових угод і дипломатичних переговорів двох держав – Росії і Пруссії. На цій підставі Наполеон III і лорд Пальмерстон заявили, що й вони бажають вступити з Олександром II в переговори з приводу Польщі.


Позиції Франції, Австрії та Англії щодо "польського" питання


Наполеон III негайно ж повів жваві переговори з Австрією з польського питання. Хоча, виступаючи з якими б то не було протестами з цього питання, Австрія, що брала участь у всіх трьох поділах Польщі, ставила себе у вельми неприродне становище. Франц Йосип І врешті-решт поступився Наполеонові III. Австрійське МЗС тільки вибороло собі право виступити не одночасно з двома західними державами і скласти свою ноту в більш стриманих виразах.

17 квітня 1863 р. англійський і французький посли надали О. М. Горчакову свої ноти. Два дні опісля, 19 квітня, О. М. Горчакову була вручена і австрійська нота.

Різкіше за всіх виступила Англія. З 1 липня 1859 р. пост англійського міністра закордонних справ обіймав лорд Джон Россель. Він належав до того покоління англійських державних людей, яке вже починаючи з російсько-турецької війни 1828-1829 pp., здогадувалося про внутрішню слабкість російського державного організму. Лорд Д. Россель, упевнений в тому, що Росія в 1863 р. не в змозі вести нову війну проти Англії і Франції, вирішив діяти на неї прямим залякуванням. Виходячи з помилкової тези, ніби Олександр І в 1815 р. зобов'язався перед Віденським конгресом дати Польщі конституцію, лорд Д. Россель розвинув у своїй ноті ту думку, що Росія, не даючи Польщі політичної самостійності, виключає себе зі спілкування з цивілізованим світом. Французька нота у більш ввічливіших тонах, ніж англійська, вказувала на всеєвропейське значення польського питання і пропонувала перенести його на новий європейський конгрес. Австрійська нота обмежувалася млявими міркуваннями про неспокій, який вносить невирішене польське питання в життя Габсбурзької монархії, а також у життя самої Росії та Пруссії.

Погодитися на конгрес було рівносильним тому, щоб наперед примиритися не тільки з відділенням Царства Польського, але й з неминучою постановкою питання про Литву, Білорусію і Правобережну Україну. Олександр П, що нерідко розгублювався в скрутних умовах, у цьому випадку вирішив не здаватися. Ноти були ввічливо відхилені. Але, за порадою О. М. Горчакова, була урочисто обіцяна амністія польським повстанцям, якщо вони в обумовлений термін складуть зброю.

Проте повстання в Польщі і Литві все більше розросталося. У Росії зростало велике збудження. До Петербурга надходили адреси, заяви, резолюції, які вимагали відхилення втручання іноземних держав. У середовищі дворянства і купецтва розгоралися шовіністичні пристрасті. Але і в білоруського, і українського селянства польські домагання викликали лише озлоблення.

Французький посол у Петербурзі герцог Монтебелло, нащадок знаменитого наполеонівського маршала Ланна, і англійський посол лорд Непір уважно спостерігали за всім, що відбувається в Росії. Вони наполегливо доносили до Парижа й Лондона про те, що Росія ні в якому випадку не поступи-

ться без збройної боротьби. Якщо Англія і Франція, писали вони, не збираються воювати, тоді краще всього кинути небезпечну затію. Обидва посли додавали від себе пораду: припинити гру з вогнем.

Хоча Наполеон III і не бажав воювати в той момент (він достатньо зайнятий був війною в Мексиці, яка нещодавно розпочалася), він, проте, не послухав попереджень свого посла. На енергійне протидіяння Росії його підбивали з Англії як лорд Пальмерстон, так і лорд Д. Россель. Обидва лорди ще менше, ніж Наполеон III, були налаштовані в той момент воювати з Росією, але нацьковуючи французького імператора на Олександра II, вони на якийсь час виводили з ладу двох своїх небезпечних суперників. При цьому Англія рішуче нічим не ризикувала: російський флот як бойова сила в той момент був майже рівний нулю.

Вирішено було надати російському уряду нові ноти. Ці нові ноти 1863 р. були ще загрозливішими, ніж квітневі. Від Росії не тільки вимагали погодитися на скликання конгресу великих держав для вирішення польського питання. У вигляді попередніх заходів царю рекомендувалося: 1) проголосити в Польщі загальну амністію, не ставлячи її в залежність від закінчення озброєного повстання; 2) скликати представницькі збори в Польщі; 3) дарувати Польщі місцеву автономію; 4) забезпечити права католицької церкви; 5) ввести польську мову в урядові установи і навчальні заклади в Царстві Польському; 6) видати нові правила про рекрутські набори, які б задовільняли поляків.

Цього разу вагань ні в О. М. Горчакова, ні в Олександра П не було. Погодитися на все це, та ще додатково на конгрес, означало визнати повну політичну поразку імперії. О. Μ. Горчаков прийняв ноти і оголосив, що держави отримають від нього письмову відповідь.

У червні 1863 р., тобто приблизно через місяць після вручення нот, рушили слідом у відповідь три депеші О. Μ. Горчакова російським представникам: баронові Бруннову до Лондона для передання англійському уряду, баронові Будбергу в Париж для передання французькому імператорському уряду і Балабіну до Відня для передання Францу Йосипу І. Відповідь була різко негативною. Польське питання оголошувалося справою, що стосується виключно Росії, але не Європи. Всі вимоги відхилялися рішуче і безумовно.

Англія і Франція потрапили в скрутне становище. Спочатку лорду Росселю і французькому імператорові здалося доцільним, щоб їх представники спробували ще усно налякати О. М. Горчакова. Річ у тому, що англійський і французький уряди своїми виступами спровокували поляків на відмову від амністії і на продовження безнадійного повстання, тим самим узяли на себе тяжку відповідальність за жорстокі репресії царського уряду. Муравйовське криваве утихомирення було влітку 1863 р. в повному ході. Тому прийняти дипломатичного ляпаса від О. М. Горчакова і ніяк на нього не реагувати здавалося неможливим. Лордові Непіру і герцогові Монтебелло, які з самого початку вважали польську справу безнадійною, а втручання західних держав безцільною і ризикованою, довелося направляти на адресу О. М. Горчакова погрози, в які вони самі не вірили, і проявляти обурення, якого не відчували.

О. М. Горчаков, цього разу вже остаточно пересвідчившись, що ніякої воєнної інтервенції на користь поляків не буде, знову відповідав послам найбільш категоричною відмовою. Сенс його елегантних французьких фраз зводився до одного: ніякого втручання Росія не потерпіла у квітні, коли ще повстання продовжувалося, не потерпить подавно й тепер, у липні, коли воно вже остаточно догорає.

Тоді Англія і Франція вирішили зробити нову спробу врятуватися від того, що загрожувало їм повною дипломатичною поразкою. У нотах, переданих ними російському уряду 3 серпня 1863 р., вони заявили, що вважають російський уряд єдиним винуватцем польського повстання. Даремно Росія не бажає слідувати порадам західних держав. Хай вона винить саму себе за серйозні наслідки, якими загрожує надалі повстання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини
  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини