До 20 липня 1858 р. Наполеон III запросив першого міністра Сардинського королівства К. ді Кавура прибути на курорт Пломб'єр. Тут імператор і К. ді Кавур визначили основу свого договору й умовилися про найближчий розподіл своїх ролей. Переговори велися в якнайглибшій таємниці. Наполеон III зажадав, щоб Сардинське королівство поступилося йому двома провінціями: Савойєю і графством Ніццею. За це він погодився вступити в союз з Віктором Еммануїлом II, королем Сардинським, разом з ним оголосити війну Австрії і зобов'язувався не припиняти військових дій, поки австрійці не будуть вигнані з Ломбардії і Венеції. Обидві ці італійські області, що належали поки Австрії, повинні були поступити під владу сардинського короля.
Такі були основи угоди, яка залишалася таємними приблизно півроку. У січні 1859 р. вони стали надбанням гласності. Не зважаючи на всю таємницю пломб'єрських переговорів, у Австрії вже восени 1858 р. відчули небезпеку й почали посилено готуватися до війни. Франція і Сардинське королівство також розгорнули великі приготування до неї. Але залишалося одне дуже важливе питання – потрібно було добитися, щоб Австрія оголосила війну Сардинському королівству за власною ініціативою.
Справа в тому, що конституція Німецького союзу давала право Австрії вимагати від цього союзу військову допомогу в разі оборонної війни. Отже, потрібно було влаштувати так, щоб ця війна стала з дипломатичної точки зору наступальною з австрійського боку. Але австрійський імператор поводився найобережнішим чином у цьому найнебезпечнішому становищі, не відповідаючи на провокації і наче не помічаючи образ.
Тоді його вороги змінили тактику. К. ді Кавур став дуже майстерно поширювати й роздувати чутки про цілковиту дезорганізацію і слабкість сардинської армії, про розгубленість при дворі Віктора Еммануїла П, про те, що войовничий міністр К. ді Кавур буде відданий не сьогодні-завтра під суд як державний зрадник, що продав у Пломб'єрі Наполеонові ІН Савойю і Ніццу.
Зі свого боку, французькі посли в дрібних італійських державах, пов'язаних з Австрією, через багаточисельних своїх шпигунів і через газети поширювали плітки, ніби Наполеон III боїться війни з Австрією і, напевно, не виступить з армією, а обмежиться лише дипломатичною допомогою. Ця нова тактика увінчалася повним успіхом. У Австрії дозріла рішучість оголосити війну Сардинському королівству і швидко покінчити з цією постійною загрозою.
Незабаром після побачення в Пломб'єрі Наполеон III послав свого двоюрідного брата принца Наполеона Бонапарта до Варшави, куди прибув і Олександр II. Тут російський цар виразив повну готовність дипломатично допомагати Наполеонові III в підготовці розгрому Австрії. От чому Наполеон III і Олександр П одночасно категорично відхилили пропозицію Малмсбері про посередництво і запропонували скликати "конгрес держав". У той же час, збиваючи Франца Йосипа І і його міністра графа Буоля з пантелику, французькі агенти та їх співробітники вселяли австрійським дипломатам, акредитованим при європейських дворах, що не слід на цей "конгрес" допускати Віктора Еммануїла II. Австрія послідувала цим порадам і такою безглуздою вимогою сама провалила конгрес. Тим часом К. ді Кавур і Наполеон III підтягнули армію до самого кордону. Тоді граф Буоль, звідусюди обманутий помилковими відомостями, пред'явив 23 квітня 1859 р. Сардинії ультиматум. Тільки це й було потрібно. Австрія позбулася права на підтримку з боку Німецького союзу, і військові дії почалися при найбільш вигідній для французів і сардинців дипломатичній обстановці.
Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)“ на сторінці 1. Приємного читання.
