З 90-х pp. XIX в. Німеччина починає готуватися до перерозподілу світу. Головними її супротивниками були Франція і Англія. Якщо при О. фон Бісмарку вона задовільнялася лише сухопутною армією, то тепер потребувала ще й великих ВМС. 1895 р. було закінчено спорудення Київського каналу. Канал зробив можливим швидке і безпечне перекидання суден з Північного моря в Балтійське і назад. Творцем німецьких ВМС був морський міністр адмірал А. фон Тірпіц.
1898 р. німецький рейхстаг прийняв закон про посилення військового флоту. До 1904 р. склад флоту повинен був бути доведений до 17 лінійних кораблів, 9 броненосців, 26 легких крейсерів і відповідного числа дрібних суден. Для виконання наміченої програми належало протягом семи років побудувати 7 броненосців, 2 важкі і 7 легких крейсерів. Про необхідність спорудження флоту перед рейхстагом виступив адмірал А. фон Тірпіц. В Англії першу німецьку морську програму зустріли порівняно спокійно. Очевидно, значення її було недооцінено. Вона і справді була ще не такою великою. Але програма 1898 р. була тільки початком.
Поява сильного військового флоту робила Німеччину найнебезпечнішою з усіх мислимих ворогів Англії. Росія, через своє географічне положення, не могла і думати про напад на Британські острови або на морські комунікації Англії. Франція, розташована поблизу, володіла значним флотом. Але її головним супротивником завжди була Німеччина. Притому французький військовий потенціал був недостатній для того, щоб здійснити замах на Англію за наявності німецького сусідства. Німеччина була набагато сильнішою за Францію. Правда, поки у Німеччини не було флоту, вона могла робити Англії ускладнення тільки дипломатичним шляхом. Але в міру будівництва великого флоту, Німеччина почала становити все більшу воєнну небезпеку як для самих Британських островів, так і для морських комунікацій, що пов'язували їх з іншими частинами імперії, з джерелами продовольства і сировини. Проте в 1898 р. ще далеко не всі в Англії усвідомили той факт, що найбільш небезпечним супротивником Британії є саме Німецька імперія.
Німецька військово-морська программа
Вже до кінця XIX в. ставало очевидним, що незважаючи на переговори про союз, основна боротьба за перерозподіл світу розгорнеться між Німеччиною і Англією. У 1899-1900 pp. в Німеччині велося оброблення думки пересічного обивателя і громадської думки на користь посилення ВМС. У розпал бурської війни в Берліні вирішили, що момент сприятливий і що можна кинути вже справжній виклик Англії в боротьбі за морську першість. Ворожа реакція Англії була неминучою. Питання могло стояти тільки в силі цієї реакції.
Характерним був привід, який обрав уряд кайзера для того, щоб внести до рейхстагу проект нового закону про флот. Англійські крейсери затримали німецькі торговельні судна за підозрою в провезенні військової контрабанди в Південну Африку. З цього приводу в німецькій пресі почалася антибританська кампанія; піднялися скарги на "беззахисність" німецької морської торгівлі. Висновок свідчив: потрібно посилити німецький військовий флот. Навколо спорудження флоту було піднято якнайбільший галас.
І в червні 1900 р. уряд провів через рейхстаг новий закон про флот, який розв'язав запеклу гонку морських озброєнь і передбачав збільшення складу флоту і обсягу суднобудівної програми. Закон про флот був проведений безпосередньо проти Англії, під акомпанемент різко антианглійської кампанії. Він мав для відносин Німеччини з Англією наслідки такі ж фатальні, як спорудження Багдадської залізниці для відносин з Росією. Німецька політика "свободи рук" була розрахована на те, щоб вимагати поступки для себе і в Англії і в Росії.
Якщо своєю військово-морською програмою подібна політика була загострена проти Англії і частково США, то в своїй економічній частині вона оберталася проти США і Росії, оскільки вони були основними постачальниками сільськогосподарських товарів на світовому ринку.
За цим законом до 1915 р. склад німецького флоту мав бути доведений до 34 лінійних кораблів, 11 важких і 34 легких крейсерів та близько 100 міноносців, не враховуючи резервної ескадри з 4 броненосців, 3 важких і 4 легких крейсерів. Програма 1900 р. була вже серйозним замахом на англійську морську першість. Німецький імперіалізм, будуючи флот, явно готувався до боротьби з Англією за корінний перерозподіл світу.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Німецький військово-морський закон 1898 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.
