Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

Міжнародні відносини та світова політика

Після перемоги над королем і над К. Меттерніхом Д. Каннінг запросив посла США, якому заявив про важливість однодумства і спільних дій Сполучених Штатів і Англії в питанні про незалежність колишніх іспанських колоній в Америці. У неофіційному листі до посла США Д. Каннінг виклав позицію англійського уряду з цього питання. Він констатував, що американські колонії втрачені Іспанією безповоротно і що США і Англії слід їх визнати. При цьому запевнив посла, що Англія сама не має територіальних домагань на ці колонії, але й не допустить, щоб будь-яка їх частина була захоплена іншою державою. Суть пропозицій Д. Каннінга полягала в тому, що Англія, яка так довго була ворогом США, пропонувала їм тепер союз. У листі мовилося: "Якщо Сполучені Штати приймуть цю точку зору, то найбільш справленім і найменш образливим [для інших] способом дій був би виступ обох країн з несхваленням проектів протилежної властивості".

Отримавши важливу депешу від посла про пропозицію союзу з Англією, президент США Джеймс Монро, перш ніж поставити питання на засіданні уряду, послав копію цієї депеші Т. Джефферсону і Джеймсу Медісону – двом своїм попередникам, які займали раніше пости президентів США, з проханням повідомити свою думку з цього питання.

У відповіді Т. Джефферсона, датованій 24 жовтня 1823 р., говорилось: "Наше перше й основне завдання – ніколи не втручатися в європейські чвари. Друга – не допускати ніякого втручання Європи в заатлантичні справи. Америка, Північна і Південна, має своє особливе коло інтересів, відмінне від європейських. Маючи Великобританію на своїй стороні, ми можемо не боятися всього світу". Т. Джефферсон висловлювався тому за найтіснішу дружбу з Англією. Він навіть готовий був іти на спільну з Англією війну. Але Т. Джефферсон вважав, що якщо Англія об'єднається з державами двох американських континентів, то навіть уся Європа не посміє виступити війною проти них, бо перевага флоту буде на боці Англії й Америки. При цьому Т. Джефферсон запропонував заявити протест проти дій беззаконного союзу, який себе іменує "Священним".

Д. Медісон не тільки погодився з Т. Джефферсоном, але й запропонував висловити несхвалення вторгнення Священного союзу до Іспанії і втручання держав у грецькі справи.

Д. Монро був вельми схильний зробити все за порадою Д. Медісона, але його статс-секретар Джон Куїнсі Адамс і деякі інші члени кабінету виступили проти проекту Монро – Джефферсона – Медісона. Д. Адамс значно краще, ніж президент і його два консультанти, розгадав суть пропозиції Д. Каннінга. Ухвалення цієї пропозиції привело б США до союзу з Англією і дало б Англії право втручатися в американські справи. їм було запропоновано провести незалежний виступ США відносно південноамериканських держав поза прямим зв'язком з пропозицією Д. Каннінга, але по суті у згоді з ним. При цьому було враховано, що Англія все одно не виступить проти CШA, fi європейські інтереси примусять зайняти і в цьому питанні дружню стосовно США позицію.

2 грудня 1823 р. президент Д. Монро звернувся до Конгресу з посланням. Воно починалося з декларації, що політичні системи Європи й Америки не тільки різні, але й протилежні одна одній. У зв'язку з цим й іншими, дуже важливими для країни моментами США заявляють, що вони не претендують на втручання у внутрішні справи європейських держав, але категорично заперечують проти розповсюдження політичної системи цих держав, тобто монархічної системи, на будь-яку частину американських континентів.

Сам Д. Адамс охарактеризував свою платформу таким чином: "Серйозно протестувати проти насильницького втручання європейських держав в Південній Америці і не дозволити якого б то не було втручання Європи у справи нашої частини світу...". Безпосередньо проти Франції і проти указу Олександра І від 4 вересня 1821 р. була направлена така частина цього послання: "Американські континенти, користуючись усіма вільними й незалежними умовами, якими вони володіють і які вони підтримують, в цей час не можуть розглядатися як об'єкти для майбутньої колонізації жодної європейської держави...".

Саме це послання президента до Конгресу й отримало назву – доктрина

Монро. Вона стала вдалим кроком американської дипломатії. Цим доктрина Монро зобов'язана була зовсім не Д. Монро, а Д. Адамсу, який виступив проти того, щоб США виявилися такими, що йдуть у кільватері англійської зовнішньої політики. Разом з тим, доктрина Монро призвела до нового загострення відносин з Англією, так пізно і з таким трудом налагоджених.

1825 р., коли Д. Адамс вступив на посаду президента, виникла ідея скликання конгресу всіх американських самостійних держав. У зв'язку з цим Д. Каннінг заявив, що спроба створення ліги держав Центральної і Південної Америки не зустріне заперечень Англії. Проте якщо США захочуть стати на чолі її, то це буде високою мірою неприємно для британського уряду. Д. Каннінг, безумовно, розраховував, що з часом Іспанська Америка зможе стати Англійською. Тому він негативно ставився до домагань США на панамериканський месіанізм.

Найближчим часом після публікації доктрини Монро Англія, користуючись своєю промисловою перевагою над США, зав'язала з колишніми іспанськими колоніями широкі торговельні зв'язки й уклала торговельні угоди з великою кількістю держав Південної та Іспанської Америки, ніж США.

У доктрині Монро було закладено дві засади: перша – оборонна, що не допускала агресії, колоніальної експансії європейських держав. Виходячи з цього положення, зусилля США були спрямовані на те, щоб не брати на себе зобов'язань, пов'язаних з європейською політикою. Друга – наступальна: США не відмовлялись, як цього вимагав Д. Каннінг, від домагань на території й від особливих прав у Латинській Америці. Вони, налягаючи на себе маску захисника інших американських держав, у той же час претендували на панування над обома американськими континентами, за винятком лише тих частин, які вже були колоніями інших держав.

Таким чином, зовнішня політика США в Латинській Америці в першій половині XIX ст. була спрямована на підтримку визвольної боротьби її народів проти іспанського і португальського колоніальних режимів. При цьому допомога США виражалася головним чином у забезпеченні зброєю латиноамериканських повстанців. Кінцева мета зовнішньої політики США в цьому регіоні полягала в розширенні ринку збуту американських товарів і посиленні впливу на нові держави. В основі зовнішньої політики США була доктрина Монро – американського президента, що висунув 1823 р. формулу "Америка для американців", що на ділі означало "Вся Америка для США". При цьому пропагувалася ідея, що США – захисник усіх латиноамериканських країн. Вони включили в зону своїх інтересів усю Латинську Америку і вели в цьому регіоні активну зовнішню політику.

Наступний розділ:

Експансія США у 30-х pp. XIX ст.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"
  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини