Ці переговори виявилися безрезультатними. Оскар І вимагав, як необхідної умови, віправлення до Фінляндії 50 тисяч солдатів із Франції і Англії, забезпечення завоювання Швецією Фінляндії і, головне, гарантії з боку Англії і Франції вічного володіння Фінляндією після її включення до складу Шведського королівства. Поки росіяни в Петербурзі, жодна країна не може спокійно володіти Фінляндією. Так категорично заявив король Оскар І маршалові Канроберу, надзвичайному посланцеві Наполеона Ш, восени 1855 р.
Лорд Пальмерстон не бачив ніяких перепон для того, щоб Наполеон III послав до Фінляндії допоміжну армію у 50 тисяч осіб і дав потрібну Оскарові І гарантію. Але від обіцянок допомоги з боку самої Англії лорд Пальмерстон утримався. Переговори залишилися безрезультатними. Оскар І відмовився прилучитися до союзників. Наполеон ІН дуже байдуже сприйняв цю невдачу.
Ще байдужіше поставився Наполеон III після падіння Севастополя до проектів лорда Пальмерстона щодо Польщі, прибалтійських країн, Криму, Кавказу. Мало того, вже в жовтні розповсюдилися чутки, що французький імператор не бажає більше воювати і що якщо Олександр П погодиться почати переговори про мир на основі "чотирьох пунктів", то мирний конгрес може відкритися хоч зараз.
Тут союзники знову повернулися до думки про використання Австрії. У розпорядженні союзників був один сильний засіб впливу на Австрію. Ще 2 грудня 1854 р. Австрія підписала союзний договір з Англією і Францією, згідно з яким повинна була охороняти від нового вторгнення росіян зайняті її військами Молдавію і Валахію. Крім того, Австрія зобов'язувалася сприяти західним державам "рішучими заходами". Цей пункт договору залишався мертвою буквою, і ніяким "рішучих заходів" Австрія не вживала.
Приєднання Сардинського королівства до союзників (1855 р.)
Тоді 26 січня 1855 р. Наполеон ПІ зважився на давно підготовлений крок, що дуже сполохав Австрію. Він уклав договір з королем Сардинським Віктором Еммануїлом II, і 15 тисяч п'ємонтських солдатів відправилися під Севастополь. Відкрито Сардинське королівство зовсім нічого за це від Наполеона III не отримувало. Це змушувало припускати, що є якесь таємне зобов'язання, дане французьким імператором Віктору Еммануїлу П і його міністрові, майстерному дипломатові графові Камілло Кавуру. Не підлягало сумніву, що це зобов'язання полягало у вигнанні Австрії з Ломбардії і Венеції французькими силами і в приєднанні цих двох австрійських провінцій до П'ємонту. Не зважаючи на заспокійливі запевнення Наполеона ІП, австрійці остаточно впали в паніку. Тоді Наполеон Ш, що бажав скоріше закінчити війну, категорично почав вимагати від Австрії виступу, який повинен був примусити Олександра П піти на мир. І вона на це зважилася.
За наполяганням графа Буоля Олександр П був повідомлений, що Австрія уклала військовий союз із західними державами, і якщо Росія відмовиться почати переговори на підставі "чотирьох пунктів", то Австрія вимушена буде оголосити війну.
Тут, крім усього, подіяли й відомості, отримані графом Буолем, що між Тюїльрійським і Зимовим палацами налагоджуються якісь безпосередні стосунки. Передчуття П. Д. Кисельова, що змусло його просити в лютому 1854 р. прощальної аудієнції у Наполеона III, виявилося правильним. Стосунки з Францією поновилися без особливих зусиль. Воєнні дії припинилися. Почалася підготовка до дипломатичної ліквідації довгого і кривавого побоїща.
Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиція Швеції“ на сторінці 1. Приємного читання.
