Коли у Франції почалася революція, увага європейських дипломатів була прикована до подій у Східній Європі. Війна Росії і Австрії з Туреччиною, що почалася 1788 р., була у розпалі. Австрійська армія була розбита. Російські війська отримали велику перемогу, узявши після тривалої облоги Очаків. Проте результат боротьби ще не був вирішений. Росія вела в той же час другу війну зі Швецією. Англія і Пруссія надавали всіляку дипломатичну підтримку і Туреччині, і Швеції. Проте французька революція дуже скоро здійснила свій визначальний вплив на всю міжнародну політику. Вона примусила держави надовго перенести свою увагу зі сходу на захід Європи. Стара європейська рівновага була порушена. Французька революція відкрила новий період у розвитку міжнародних відносин. Незабаром боротьба з буржуазно- революційною Францією опинилася в центрі всіх міжнародних подій і дипломатичних переговорів.
Головну роль у європейській політиці в той час відігравали дві найбільш могутні сили – англійська і російська дипломатія. В Англії керівником зовнішньої політики був Уїльям Пітт Молодший. Головного ворога він бачив у Франції. Торговельна угода з Францією і створення англо-пруссько-голландського союзу були його головними дипломатичними успіхами напередодні французької революції. З самого початку французької революції У. Пітт зненавидів її, хоч і сподівався, що вона послабить Францію. Надалі він став головним натхненником і організатором контрреволюційної коаліції проти Франції.
Зовнішня політика Росії знаходилася в руках Катерини П і декількох близьких до неї осіб. Про це вже йшлося вище. Її цілі визначались інтересами дворянсько-кріпацької імперії поміщиків і купців. У 1789 р. в східному питанні вони зводилися до придбання чорноморського узбережжя між Бугом і Дністром і до поділу Туреччини в союзі з Австрією. Вона хотіла зберегти панування Росії в Польщі та захистити свою імперію від можливого нападу з півночі. Для досягнення своїх цілей імператриця задумала грандіозну комбінацію, направлену проти англо-пруссько-голландської ліги. То повинен був стати союз чотирьох держав: Росії, Австрії, Франції та Іспанії. Переговори про цей союз почалися в Петербурзі та Парижі ще з кінця 1787 р. Францію російські дипломати приваблювали завоюваннями в Єгипті та Греції за рахунок Туреччини. Слабкість французької монархії, що переживала фінансову й політичну кризу, і небажання Іспанії втягуватися в справи Східної Європи гальмували перегововори. Росія майстерно користувалася боротьбою між Англією і Францією та між Австрією і Пруссією для збільшення питомої ваги своєї держави в європейській політиці.
Катерина II розуміла, що французька революція означала їх повний провал, оскільки Установчі збори ніколи б не допустили цього союзу. Але найближче до серця Катерина II сприйняла удар, нанесений дворянству й монархії французькою революцією. Імператриця глибоко зненавиділа її. Вона називала Установчі збори "гідрою в 1200 голів", "зграєю божевільних і лиходіїв", і все більше проникалася бажанням почати війну з революцією, щоб її розчавити. Але так зване "польське питання" і боротьба зі Швецією й Туреччиною заважала цим намірам. Зате французькі емігранти приймалися в Росії з особливою привітністю. В цілому ж загальна обстановка в роки революції у Франції сприяла успіхам зовнішньої політики Росії.
Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.“ на сторінці 1. Приємного читання.
