Політична карта Європи і міжнародні відносини в світі др. пол. XVIII ст. (до 1789 р.).
Не дивлячись на послаблення монархічної Франції, боротьба між нею і Англією за торгове і колоніальне переважання залишалася в другій половині XVIII ст. (до 1789 р.) головним питанням міжнародної політики.
Головною основою французької зовнішньої політики цього періоду був французько-австрійський союз 1756 р., що скріпляв браком спадкоємця престолу (майбутнього Людовіка XVI) з австрійською принцесою. Спочатку цей союз повинен був прикрити тил Франції з боку австрійських володінь і від нападу Пруссії і дати можливість кинути всі французькі сили на боротьбу з Англією за колонії. В період Семирічної війни 1756-1763 рр. французький двір через родинні зв'язки з Австрією поставляв для неї занадто багато військ і гроші і тим послабив власну країну. Австрія зробила Францію знаряддям своєї політики. Помилки династичної дипломатії Людовіка XV сприяли перемозі Англії в Семирічній війні і втрати Францією Канади та інших колоній. "Австрійська система", яку приписували ненависній "австрійці"-королеві, викликала найбільш жорстокі нападки з боку третього стану у Франції. Останній бачив у Австрії свого ворога і сподівався в майбутньому підкорити австрійські Нідерланди. Союз із Австрією став різко суперечити його інтересам і приніс Франції одні невдачі.
Другою основою французької зовнішньої політики був союз з Іспанією: він був спрямований проти колоніального переважання Англії. Цей союз був більш популярним, ніж австрійський. Але французька буржуазія дивилася й на нього, як на данину династичним інтересам. За самою формою то був "фамільний договір" між іспанською і французькою гілками Бурбонської династії. До того ж французькі королі не прагнули використовувати цей союз, щоб досягти полегшення ввезення французьких товарів у іспанські колонії, що зробило б "фамільний договір" вигіднішим для буржуазії.
Письменники, що критикували дипломатію французької монархії з погляду інтересів буржуазії (Маблі, Фав'є, Мірабо та ін.), обурювалися, що загальне безсилля французької монархії, обмеженої фінансовою й політичною кризами, робило її нездатною до рішучої зовнішньої політики і підтримки престижу Франції.
Французька монархія вимушена була йти на поступки Англії, не зважаючи на частковий успіх, досягнутий у 1778-1783 pp., коли Франція та Іспанія допомогли США відстояти свою незалежність. Найбільш значною з поступок на користь Англії, зроблених у цей час французькою стороною, був торговельний договір 1786 р. Він полегшив широкий доступ до Франції британським мануфактурним виробам, підривав французьку промисловість, але був вигідний дворянам-землевласникам.
У ті ж роки дуже слабка для самостійної боротьби з Англією Франція зближувалася з Росією. Вона перестала підтримувати Туреччину проти Росії й торговельним договором 1787 р. закріпила за собою всі вигоди від торгівлі з новими російськими чорноморськими портами. Торговельна угода 1787 р. з Росією була єдиним великим успіхом французької дипломатії напередодні революції. Нарешті, французьке купецтво добилося від Туреччини доступу до Червоного моря й розгорнуло свої операції в Єгипті на шляхах до Індії. Таким чином, на Близькому Сході Франції вдалося ще зберегти свою торговельну гегемонію, але Англія наполегливо її підривала.
У 1787-1788 pp. міжнародному престижу Франції було завдано ще одного відомого удару. Французька монархія внаслідок свого фінансового й політичного безсилля відмовилася виконати союзні зобов'язання стосовно Голландії. Ще в 1785 р. Франція уклала союз з Голландією проти Англії та Пруссії. У той час у Голландії захопила владу ворожа Англії буржуазна партія "патріотів". Але в 1787 р. прусські війська вторгайся до Голландії і відновили правління дворян і придворної партії, які були прихильниками союзу з Англією і Пруссією та знаходили підтримку серед частини голландської буржуазії, пов'язаної торговельними стосунками з німецькими державами. Відмова Франції надати допомогу Голландії проти прусської інтервенції була безперечною невдачею французької дипломатії і виявила перед усією Європою її безсилля. Успіх прусської інтервенції підпорядкував Голландію впливам Англії та Пруссії.
Уже в 1788 р. Англія, Пруссія і Голландії уклали військовий союз – Троїсту лігу проти Росії, Франції та Австрії. Напередодні революції 1789 р. ця англо-пруссько-голландська ліга, що підтримувала Туреччину і Швецію, була найсильнішим угрупуванням держав. Їй протистояли розрізнені союзи – Австрії з Росією і Франції з Австрією та Іспанією.
Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
