Міжнародне становище Німеччини ускладнювалося. Перед лицем імовірних конфліктів з Францією О. фон Бісмарку не можна було сваритися з Росією, яку він ненавидів, але якої боявся. Не можна було також втрачати і Австро-Угорщину. Канцлер прагнув ладнати з обома. Проте при загостренні болгарського питання зробити це було нелегко. Після серпневих подій у Болгарії О. фон Бісмарку довелося покликати собі на допомогу всю свою дипломатичну винахідливість.
Незадовго до усунення О. Баттенберга О. фон Бісмарк зустрівся з Кальною на курорті в Кіссингені. Тут вони домовилися про підтримку союзу трьох імператорів на основі невтручання в болгарські справи. У той момент "невтручання" практично означало, що на догоду Росії, Німеччина і Австрія надають свободу дій ворогам О. Баттенберга. Коли О. Баттенберга скинули, О. фон Бісмарк вустами свого офіціозу на весь голос заявив, що ця подія не стосується німецького уряду, що, мабуть, такий факт заслуговує навіть на позитивну оцінку.
На другий день після контрперевороту в Софії О. фон Бісмарк зустрівся з Η. К. Гірсом у Франценсбаді. Вони домовилися здійснити спільні кроки перед султаном, щоб той не допускав реставрації О. Баттенберга. Коли про це дізналися у Відні, Кальнокі запротестував. Послідували австро-німецькі переговори. В результаті них, при зустрічі з російським повіреним у справах, Бісмарк мав дещо зніяковілий вигляд. Врешті-решт він заявив, що нічого не має проти того, щоб Росія силою видворила з Болгарії ворожий їй уряд. Хай тільки вона спочатку домовиться про це з Австро-Угорщиною. Але тут же і сам О. фон Бісмарк визнав, що це навряд чи досяжно. Зі свого боку, канцлер давав зрозуміти, що в своїй допомозі Росії він не піде далі за "невизнання" О. Баттенберга, у випадку якби той повернувся в Софію.
Тим часом 25 вересня 1886 р., до болгарської столиці приїхав спеціальний емісар царя, генерал Каульбарс. Він мав доручення добитися згоди болгарських регентів на впровадження в Болгарії "законного" уряду, інакше кажучи, нового князя, дружнього російському цареві. Генерал діяв невміло і ще більш зіпсував російсько-болгарські відносини. Закінчилася справа його відкликанням і розривом дипломатичних відносин між Петербургом і Софією. Політична атмосфера стала ще більш напруженою. Російський уряд уже вів розмови про окупацію Болгарії.
Насправді то були одні розмови. Цар боявся відправлення російських військ до Болгарії. Погрози були викликані лише бажанням спонукати союз трьох імператорів дипломатичним шляхом привести болгарських регентів до покірності і тим позбавити Відень від неприємної для Австрії перспективи – побачити в Болгарії російські війська. Але Кальнокі не розумів справжніх цілей російської політики. Вія серйозно боявся нової появи російських військ у серці Балкан на кшталт 1877-1878 pp. Побоювання ці розділялися й Англією.
З самого початку болгарської кризи англійський уряд прагнув втягнути Австрію і Німеччину в конфлікт з Росією. Зі свого боку і О. фон Бісмарк з неменшою старанністю працював над тим, щоб спровокувати англо-російське зіткнення, а самому при цьому залишитися в стороні. Канцлер наполегливо умовляв австрійців не сваритися з Росією до тих пір, поки в них не буде абсолютної упевненості, що Англія також не ухилиться від боротьби. При цьому О. фон Бісмарк невпинно твердив, що Австро-Угорщині не слід розраховувати на підтримку Німеччини у війні через Болгарію. Адже договір 1879 р. розповсюджувався лише на випадок прямого нападу Росії на австро-угорську територію. Таким чином, О. фон Бісмарк ясно показав свої цілі – уникнути війни на два фронти і забезпечити умови для локалізації майбутніх воєн.
З осені 1886 р., в міру погіршення австро-російських відносин, О. фон Бісмарк починає енергійно працювати над встановленням англо-австрійської співпраці. Він прагнув зв'язати Англію якомога твердішими зобов'язаннями перед Австрією, а також Італією на випадок спільних дій проти Росії, а частково і проти Франції. Може здатися, що О. фон Бісмарк зробив поворот у своїй політиці в бік відкритого антиросійського курсу. Проте це було б спрощеним і неправильним розумінням його політики. Бісмарковська дипломатія була складною. Канцлер одночасно розробляв маневри в різних напрямах.
Ще в середині жовтня 1886 р. Бісмарк наполегливо застерігав П. А. Шувалова від окупації Болгарії. Але 21 листопада 1886 р. до Берліна приїхав брат царя, великий князь Володимир Олександрович. Під час цього візиту син канцлера, який став до цього часу статс-секретарем відомства закордонних справ, у тривалій розмові з великим князем відкинув усе те, що і він сам і його батько зовсім недавно говорили П. А. Шувалову, застерігаючи від направлення російських військ до Болгарії. Тепер Росії надавався на це carte blanche. Зовсім як минулої весни, коли О. фон Бісмарк думав купити в царського уряду митні поступки.
Повернутися до своєї весняної позиції канцлера примусило те, що в жовтні О. фон Бісмарк дізнався про поліпшення франко-російських відносин. А 5 листопада 1886 р. французький прем'єр Фрейс розповів німецькому послові, нібито Росія пропонувала Франції союз проти Німеччини. Насправді розмови про союз вів не російський уряд, а агенти Каткова, що приїжджали до Парижа. Але О. фон Бісмарк прийняв повідомлення Фрейса за чисту монету. Це не дивно, якщо врахувати, що в Росії була сильна течія на користь франко-російського зближення.
У такій обстановці О. фон Бісмарк і зробив один з найскладніших маневрів, які тільки знає історія дипломатії. З однієї сторони, він не скупився на аванси Росії і підштовхував її на військову інтервенцію в Болгарію. З іншої – він стримує Австрію в її протидії Росії. У той же час канцлер працює над активізацією англійської політики і прагне викликати англо-російський конфлікт, будучи готовий у цьому випадку спустити і Австро-Угорщину з ланцюга, на якому він її твердо вирішив тримати, поки не почнеться виступ Англії. Проте для Німеччини О. фон Бісмарк мав намір навіть і в цьому випадку залишити руки вільними і зберегти "дружні" відносини з Росією.
Військова тривога в січні 1887 р.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Крах Союзу трьох імператорів“ на сторінці 1. Приємного читання.
