Гаазька конференція

Міжнародні відносини та світова політика

Одночасно з економічною експансією Німеччина невпинно збільшувала своє озброєння на суші та на морі. Кінець 90-х pp. позначився новим етапом у розвитку військової техніки і в гонці озброєнь. Почин виходив від Німеччини, яка ввела в 1896 р. скорострільну польову гармату. Німецька польова 77 -міліметрова гармата зразка 1896 р. робила 6-10 пострілів у хвилину, тоді як до того число пострілів дорівнювало 1-2. За Німеччиною послідувала Франція, ввівши відому 75-міліметрову гармату зразка 1897 р. Але в Росії і в Австро-Угорщині переозброєння артилерії натрапляло на нестачу коштів.

Фінансова потреба навела російський уряд на думку виступить и з проектом скликання першої міжнародної конференції з обмеження озброєнь. Це й було зроблено 24 серпня 1898 р. Російська дипломатія при цьому переслідувала й іншу мету – згуртувати континентальні держави проти гонки озброєнь. Уряди інших держав закликалися "приступити до віднайдення на шляхах міжнародної дискусії найбільш дієвих засобів для того, щоб забезпечити всім народам блага справжнього і міцного миру, і перш за все – покласти край прогресуючому розвитку озброєнь".

Цей акт Росії поставив перед світовою дипломатією нове завдання – маневрування з питання роззброєння. Як правило, таке маневрування дипломатією найбільш розвинутих країн проводилося та і зараз проводиться у двох основних напрямах: 1) з метою обдурення мас і послаблення народного протесту проти гонки озброєнь. Ці цілі досягаються за допомогою інсценування уявних зусиль щодо роззброєння; 2) "роззброювальні" маневри нерідко робилися заради того, щоб вплинути на співвідношення збройних сил між державами, змінивши його на свою користь (наприклад, за допомогою заборони або обмеження тих видів зброї, в яких супротивник сильний).

В обох випадках на дипломатію покладалося ще одне важливе завданих – поклопотатися про перекладення на інші держави відповідальності за зрив справи роззброєння і за продовження гонки озброєнь. Ці завдання вже виникли в 1898-1899 pp.

Росія конкретизувала програму запропонованої конференції 11 січня 1899 р. Вже перший пункт цих пропозицій говорив ясно про фінансові мотиви російської ініціативи. Він передбачав: 1) укласти угоду на будь-який термін про незбільшення існуючих обсягів сухопутних і морських сил, які були в мирний час; 2) на цей же термін пропонувалося "заморозити" й існуючий рівень військових бюджетів; 3) Росія також пропонувала на майбутнє не тільки "заморозити", але й скорочувати збройні сили та військові бюджети. Крім того, Росія не упускала з виду і пропагандистський бік питання: популярність її в світі зростала. Крім того, розмови про роззброєння повинні були допомог ти в боротьбі проти революційного руху. Але головна мета – зберегти існуюче тоді співвідношення сил без нових витрат, які Росії було важче покривати, ніж Німеччині, Англії і Франції. Росії при її величезній армії достатньо вигідно було заморозити свої військові витрати.

Німеччина була супротивником російських пропозицій, оскільки про жодне роззброєння або обмеження озброєнь і думати не хотіла. Німецький кайзер Вільгельм розгадав сенс російської пропозиції і заявив, що вся конференція більшою або меншою мірою спрямована проти нашого військового розвитку, який Росія бажала б застопорити з тим, щоб протистояти нам зі слабкіших неповноцінних позицій. "їм грошей не вистачає", – засвідчив вів. Німеччина підбирала делегатів від себе на конференцію, щоб провалити її, і при цьому хотіла відмову про обмеження озброєнь звалити на Англію. Але цього зробити вона не зуміла. Німецькі делегати відразу ж показали себе як головні супротивники конференції.

Франція теж була незадоволена ініціативою своєї союзниці. Там подумали, що роззброєння буде рівносильне відмові від усіх прагнень на повернення Ельзасу і Лотарингії, а також тому, що Франція повинна була відмовитися від озброєння армії скорострільною гарматою. Ці страхи розсіяли російські міністри Муравйов і Куропаткін, які прибули для цього до Франції. Але французької підтримки в питанні про припинення впровадження нових озброєнь їм забезпечити не вдалося.

Позиція Англії з цього питання була явно негативною. Воєнне і морське відомства виступили проти цього. Така була дана головна директива англійській делегації.

Позиція США з цього питання була такою. Американський делегат заявив, що США далекі від Європи, тому американська військова політика європейських урядів не стосується. Він давав зрозуміти, що це не їх справа. США не погоджувалися розглядати питання про обмеження воєнно-морських сил, а навпаки – власні ВМС вони бажали збільшити.

У той же час, як би не ставилися до ідеї роззброєння ті або інші держави жодна з країн не відмовилася від участі в конференції і зрозуміло з яких причин: щоб не виставити себе в негативному світлі перед світовою громадськістю і перед власними громадянами та ін.

Конференція зібралася в Гаазі й засідала з 18 травня по 29 липня 1899 р. У ній брали участь представники 26 держав. Вона, проте, наперед була приречена на невдачу через негативне ставлення до неї більшості держав. Особливо різко виступила проти неї Німеччина. Решта держав поводились дуже стримано, а по суті, були з нею заодно. Російські пропозиції дуже слабо були підтримані італійською делегацією, а також представниками малих держав. І конференція в результаті нічого не зробила в сенсі роззброєння або обмеження нових озброєнь.

У той же час вона розробила деякі міжнародні правила ведення війни, що були викладені в трьох конвенціях: 1) про закони і звичаї сухопутної війни і застосування до морської війни основ Женевської конвенції 1864 г.; 2) про захист хворих і поранених і режиму їх утримання; 3) про мирне вирішення міжнародних суперечок. На жаль, у подальшому ці норми постійно порушувалися будь-якою з воюючих сторін більшою чи меншою мірою. Також були прийняті декларації про заборону на 5 років: а) застосовувати розривні кулі; б) застосовувати снаряди, які б поширювали отруйні речовини і шкідливі гази; в) метати з повітря снаряди і бомби.

Багато суперечок викликав проект примусового міжнародного арбітражу для вирішення менш важливих суперечок між державами. Росія і Англія пропонували зробити його обов'язковим щодо менш важливих проблем. Питання ж, пов'язані з державною гідністю та з "життєвими інтересами" тієї або іншої держави, рішуче й одноголосно виключалися з арбітражу.

Проте за наполяганням Німеччини примусовий арбітраж був повністю відкинутий. Німецький делегат відверто пояснював у кулуарах, що арбітражна процедура може завдати Німеччині збитків, оскільки вона краще за всіх була підготовлена у воєнному відношенні. У неї мобілізація і зосередження армії займали яких-небудь 14 днів або дещо більше. Тому, на його думку, її супротивники могли використати арбітражну процедуру, щоб виграти час для воєнних приготувань. Тобто могли бути зведені нанівець ті переваги, які забезпечували Німеччині досконалість її залізничної мережі та мобілізаційної системи. Таким чином, Німеччина продемонструвала в Гаазі свою особливу агресивність. І в справі саботажу заходів з обмеження озброєнь вона посіла перше місце.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гаазька конференція“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція
  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини