Зате небезпека війни пожвавила переговори, які велися між Англією й Австрією, а також між Англією та Італією. Міжнародна обстановка штовхала Англію на зближення з Австро-Угорщиною та Італією. З ними, а також і з Німеччиною в Англії були в ту пору спільні вороги – Росія і Франція. Але лорд Солсбері рішуче відхиляв пропозиції укласти союзний договір, що містив тверді воєнні зобов'язання. Боротьбу з Росією і Францією він розраховував провести силами держав Троїстого союзу. У крайньому випадку, для запобігання перебіганню Італії у французький табір, він готовий був піти на угоду, яка б мала менш зобов'язувальний характер – про проведення загальної політичної лінії. Проте навіть і з цим він не поспішав.
Тоді, на початку лютого 1887 р., О. фон Бісмарк пригрозив лордові Солсбері, що якщо угода з Італією і Австрією не буде підписана, він припинить підтримку Англії в єгипетських фінансових справах. Загроза подіяла. 12 лютого відбувся обмін нотами між Італією і Англією. У цих нотах обидві сторони зобов'язувалися співробітничати у справі підтримки сталості на берегах Середземного, Чорного, Егейського, Адріатичного морів і на узбережжі Північної Африки. "У випадку, якщо внаслідок будь-яких фатальних подій, – свідчила британська нота, – збереження status quo у всій повноті стане неможливим, обидві держави бажають, щоб ніяка інша велика держава не поширювала свого правління в будь-якій частині цих узбережжів". Але, вказувалося далі в британській ноті, "характер цього співробітництва повинен бути встановлений, коли з'явиться в ньому потреба, зважаючими на обставини в кожному окремому випадку".
У листі до королеви лорд Солсбері давав таке тлумачення цього типового зразка творчості англійської дипломатії того часу. "Англійська нота так складена, що залишає абсолютно вільним судження, чи повинна співпраця з італійським урядом у кожному окремому випадку доходити до надання військової допомоги". 24 березня до угоди, але з доповненнями, долучилася і Австро-Угорщина.
Таким чином, О. фон Бісмарк активно сприяв укладенню угоди, що відбулася між Англією, Австрією та Італією і отримала назву "Східної" або "Середземноморської" Антанти, яка ставила собі головною метою не допустити посилення російського впливу в Туреччині. Пункт 8 таємної угоди передбачав окупацію Туреччини трьома союзниками на випадок, якщо б Росія "отримала згоду Туреччини на звершення своєї мети". Характерно, що цей союз, організатором і натхненником якого був О. фон Бісмарк, був направлений проти Росії, довгий час не був відомий царському уряду і російській дипломатії.
До моменту завершення англо-італійських переговорів О. фон Бісмарку вже було ясно, що проект П. Шувалова зазнав невдачі. Але переконавшись у цьому, канцлер все-таки не втрачав надії домовитися з Росією, щоб забезпечити її нейтралітет на випадок війни з Францією. Щоб досягти цього, він з половини лютого почав шкодити Росії усюди, де тільки міг. Таким чином він сподівався переконати царя в користі німецької "дружби". Створюючи Росії безліч великих і дрібних неприємностей, О. фон Бісмарк у той же час раз у раз говорив з нею про угоду.
У найбільш повній формі ідея російсько-німецької угоди була розвинена перед російським послом Нелідовим Радовіцем, який до того часу обіймав посаду німецького посла в Туреччині. Радовіц говорив йому, що інтереси Росії зосереджені на Сході й Німеччина це всеціло визнає. Вона готова надати там Росії повну свободу дій. Що ж до самої Німеччини, заявляв він, то її увага прикована до Рейну. У разі виникнення війни з Францією Німеччина чекає від Росії дотримання нейтралітету.
Проте російський уряд зовсім не збирався піднімати східне питання і тим більше нападати на Туреччину. Тому російська дипломатія побоювалася нерівноцінної операції. Ось що писав з цього приводу радник російського міністерства закордонних справ Жоміні: "Ми надали б Німеччини негайну допомогу, а в обмін отримали б перевагу евентуальну і віддалену".
Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Середземноморська Антанта“ на сторінці 1. Приємного читання.
