Війна почалася невдало для Ірану, а Ост-Індська компанія не поспішала виконувати свої обіцянки. Розрив між Англією і Росією при Павлові І виявився недовгим. Новий цар Олександр І відразу ж після вступу на престол відновив дипломатичні відносини з Англією, а в 1805 р. уклав союз із нею і з Австрією проти наполеонівської імперії. Одночасно царський уряд продовжував політику приєднання до Росії азербайджанських ханств.
Борючись проти нової коаліції, Н. Бонапарт усіма силами намагався використати в своїх цілях Туреччину й Іран. Для цього французькі емісари прагнули підірвати російсько-турецький союз, а до Ірану через Стамбул 180S р. був посланий з особливим дорученням французький офіцер Жобер. У турецькій столиці під час заміської прогулянки султана Сепіма ПІ Жобер ухитрився вручити йому лист Наполеона І, в якому той закликав султана до виступу проти Росії спільно з іранським шахом. Після цього були розпушені чутки про повернення Жобера до Франції, але насправді він під виглядом купця і під чужим ім'ям відправився до іранського кордону.
Побоюючись, що Жобера по дорозі буде вбито, Н. Бонапарт одночасно відправив до Тегерана й іншого свого агента – Ром'є. Англійські консули в Алеппо і в інших місцях таємно стежили за кожним кроком французьких емісарів. Через два з половиною тижні після приїзду до Тегерана Ром'є і його драгоман раптово померли, і підозра лягла на англійців, які звинувачували і французів у застосуванні таких самих методів.
Жобер на шляху до Ірану був схоплений в Баязете і посаджений в підземелля за наказом місцевого паші. Відпущений він був лише після того, як стало відомо про перемогу Н. Бонапарта під Аустерліцем. У червні 1806 р. Жобер нарешті дістався до Тегерана. Шаха, мабуть, турбували якісь відомості про французьку революцію, оскільки він поставив Жоберу несподіване запитання: "Що примусило вас убити вашого короля?". Шах висловив словесну згоду укласти з Н. Бонапартом союз і обіцяв пропустити його війська до Індії. Проте підписати будь-який договір шах відмовився.
Тільки після перемог Н. Бонапарта над Пруссією і над російськими військами 1806 р. та після початку війни Росії з Туреччиною шах відправив до Н. Бонапарта свого посланця Мірзу Різа. У його інструкціях мовилося, що "знищення Росії є обов'язком обох очільників" – шаха та французького імператора. Мірза Різа хвастав вигаданими перемогами іранських військ у Закавказзі й навіть віроломне вбивство російського головнокомандувача Ціціанова під час зустрічі його з бакинським Хусейн-кулі-ханом видавав за загибель всієї російської армії.
4 травня 1807 р. в замку Фінкенппейн у Східній Пруссії Мірза Різа і міністр Наполеона І підписали франко-персидський союзний договір, за умовами якого Н. Бонапарт зобов'язувався змусити Росію очистити Грузію, а шах повинен був пропустити французькі війська до індійського кордо-ну і, у свою чергу, напасти на володіння Ост-Індської компанії через Афганістан. Одночасно французький посланник у Стамбулі Себастіані підготував союз Туреччини з Іраном, укладенню якого завадила тільки перемога російських військ над турецькою армією в Арапчайській битві 18 червня 1807 р.
Для навчання іранських військ і укладення торгового договору з Іраном
Наполеон І відправив до Тегерана місію генерала Гардана з 70 офіцерами, але коли Гардан уже був у дорозі, Тільзитський мир, підписаний влітку 1807 р., докорінно змінив стан справ у Європі.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.
