Микола І цілком співчував ідеї такої боротьби, але до цих пір ухилявся від організації подібних з'їздів. Тепер, у 1833 р., після Ункіар-Іскелесі, можна було не побоюватися інтриг К. Меттерніха. Тому Микола І погодився на скликання з'їзду. Мало того, він вирішив використати намічений з'їзд австрійського, прусського і російського монархів і їх міністрів не тільки для того, щоб домовитися відносно загальної боротьби з революцією, але й для того, щоб прозондувати позицію Австрії в турецькому питанні.
Намір Миколи І був зрозумілий. К. Меттерніх його потребував, як у опорі проти революційних потрясінь, що загрожують загибеллю Габсбурзької монархії, а також проти французької політики, спрямованої на підрив австрійського панування в Ломбардії і Венеції. У Мюнхенгреці, де у вересні 1833 р. відбувся з'їзд, Микола І насправді з повною готовністю обіцяв підтримку К. Меттерніху. Зате він розраховував, що відтепер Австрія не буде противитися російському просуванню до Костянтинополя. Проте тут цар помилився. К. Меттерніху плани Миколи І здавалися смертельно небезпечними не тільки для Туреччини, але й для самостійного існування Австрії. Таким чином, у Мюнхенгреці царя спіткала невдача. Відтепер він знав, що Австрія буде як і раніше противитися російській політиці просування до проток. Саме собою виникало питання й про іншого партнера. Цим іншим партнером, незрівнянно сильнішим, могла бути тільки Англія.
Дві течії в Англії стосовно східного питання
Вже з початку 30-х pp., а особливо після Ункіар-Іскелесі та прониклих до Англії смутних чуток про розмову царя Миколи І з К. Меттерніхом в Мюнхенгреці, в англійській правлячій верхівці, як і в широких колах великої буржуазії, намітилися дві течії з питання про Туреччину і Росію. Представниками однієї були відомий публіцист, засновник "Ліги боротьби проти хлібних законів", прихильник свободи торгівлі Річард Кобден і член парламенту Джон Брайт. Представником іншої – лорд Пальмерстон, за яким ішла переважна більшість у парламенті і поза ним.
Р. Кобден неодноразово висловлював свої переконання в промовах, статтях і в спеціальній брошурі "Росія", виданій 1836 р. Ці переконання зводилися до того, що в російсько-турецькі відносини не слід втручатися ніяким чином. Якщо навіть припустити, що Росія затвердиться в Костянтинополі, від цього ні англійська промисловість, ні торгівля, ні судноплавство нічого не втратять. Росіяни не можуть економічно конкурувати з англійцями, і Англія, як і раніше, буде лідирувати у всіх країнах Леванта. 1 не ведучи з Росією боротьби, можна укласти з нею найвигідніші торговельні договори. А більше нічого для Англії і не потрібно.
Лорд Пальмерстон же бажав "розширити" Ункіар-Іскелеський договір через "включення" в нього всіх великих европейских держав. Іншими словами, він бажав знищити Ункіар-Іскелеський договір і гарантувати недоторканність турецьких володінь підписами не тільки Росії, але й Англії, Франції та Пруссії. З цією метою лорд Пальмерстон планував конференцію в Лондоні. Миколі І вдалося зірвати конференцію, але маневр лорда Пальмерстона ставив царя в скрутне становище.
При цьому лорд Пальмерстон і його преса не переставали різко нападати на погляди Р. Кобдена і його друзів. Для лорда Пальмерстона і більшості не тільки консерваторів, але й вігів пустити Росію в Костянтинополь означало через декілька років побачити її в Індії. Охорона всіма засобами як Туреччини, так і Персії від поглинання їх Росією визнавалася прямим обов'язком і основним завданням британської політики. Для Англії втратити Індію означало б уподібнитися Голландії або Бельгії. Борючись проти царських підступів і завойовницьких прагнень у Туреччині, лорд Пальмерстон і його однодумці боролися, на їх думку, за існування Англії як великої держави.
Позиція Франції відносно східного питання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)“ на сторінці 1. Приємного читання.
