Зближення Франції з Італією. "Сердечна" згода 1904 р. Спроби Шмеччини підірвати франко-російський союз.
Зближення Франції з Італією
У 80-х pp. XIX в. французька дипломатія успішно розвивала свою діяльність щодо вилучення Італії з Троїстого союзу. З другої половини 80-х pp. Франція вела проти Італії митну війну. Виснажуючи таким чином кволе народне господарство Італії, Франція розраховувала примусити її до розриву з Троїстим союзом. Французький уряд і банки діяли при цьому пліч-о-пліч. Почалося з того, що на користь промислової буржуазії Північної Італії італійський уряд здійснив похід проти ввезення французьких фабрикатів. Французький уряд відповів контрзаходами проти італійського сільськогосподарського експорту до Франції. У результаті між Францією й Італією почалася митна війна. Одночасно французькі банки розпочали похід проти італійських цінних паперів. В Італії розпочалися масові банкрутства. І без того слабкі державні фінанси Італії були ще більш підірвані.
До кінця 90-х pp. німецький капітал мав певну можливість підтримувати італійські фінанси. Проте французький тиск відчувався все сильніше. У результаті вже на початку 90-х pp. Італія почала робити спроби зближення з Францією. Цим вона явно шантажувала Німеччину, вимагаючи в неї економічну підтримку і додаткові політичні гарантії. У 1896-1898 pp. економічна і фінансова потреба, як уже зазначалось, а також катастрофа в Абіссінії примусили Італію здійснити більш рішучі кроки до примирення з Францією. Італія визнала французький протекторат над Тунісом. За це через два роки вона отримала від Франції торговельну угоду, яка поклала кінець митній війні. Криза 1900 р. позбавила німецький капітал можливості надати Італії фінансову підтримку.
Зате дипломатія Теофіля Дслькассе скористалася цим моментом для впливу на Італію. Французькі кредити врятували Італію від краху. Тут же Т. Делькассе запропонував італійцям угоду про поділ Північної Африки. Він готовий був визнати італійські "права" на Тріполі в обмін за згоду на захоплення Ма-рокко Францією. Договір був підписаний 15 грудня 1900 р.
1 листопада 1902 р. Франція уклала нову угоду з Італією. Обидві сторони зобов'язувалися дотримуватися суворого нейтралітету, якщо одна з них "прямо або побічно стане об'єктом нападу з боку однієї або декількох держав". Більше того, угода встановлювала, що "суворий нейтралітет" розповсюджується і на той випадок, якщо одна зі сторін, "внаслідок прямого виклику, буде вимушеною прийняти на себе ініціативу оголошення війни". При таких обставинах та з договірних сторін, яка стане жертвою провокації, повинна була повідомити іншій свої наміри оголосити війну, щоб інша сторона могла судити, чи дійсно існує "прямий виклик".
Не суперечачи букві Троїстого союзу, угода 1902 р. знецінювала його по суті. За умовами союзного договору, Італія обіцяла Німеччині військову допомогу у випадку, якщо та "без прямого виклику" виявиться жертвою нападу з боку Франції. Тепер та ж Італія зобов'язувалася перед Францією дотримуватися нейтралітету за наявності "прямого виклику" з боку Німеччини. Право судити, хто кого провокує в будь-якому франко-німецькому конфлікті, Італія залишала за собою.
Угода 1902 р. була важливим досягненням французької дипломатії в плані підготовки до війни з Німеччиною. Зрозуміло, проте, що нейтралітет слабкої італійської армії ні якою мірою не міг відшкодувати Франції часткової втрати російської допомоги.
Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти“ на сторінці 1. Приємного читання.
