Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

Міжнародні відносини та світова політика

Історія Польського повстання може бути умовно поділена на два періоди. Перший період повстання протікав від початку його, тобто від 29 листопада 1830 р., до 25 січня 1831 р., коли ухвалою Варшавського сейму імператор Микола І був оголошений позбавленим влади з престолу Царства (Королівства) Польського. У цей час європейська дипломатія мала формальне підгрунття довідуватися у Миколи І, чи має намір він, не дивлячись на факт повстання, визнавати той державний устрій Царства Польского, який було даровано Олександром І на Віденському конгресі, і яке присягнувся охороняти в маніфесті до поляків сам Микола І при вступі на престол 13 грудня 1825 р.

У другий період повстання іноземні представники тільки приватним порядком мали змогу балакати з царем про польські справи: позбавивши влади Миколу І з престолу, поляки, за думкою європейської дипломатії, самі знищили конституцію 1815 г. Відтепер, тобто після 25 січня 1831 р., йшла війна між Російською імперією і Польською державою, що виникла революційним шляхом і не визнаною жодною з держав Європи. Втрутитися в цю війну дипломатично або зі зброєю в руках жодна з європейських держав не вважала для себе можливим, і всі вони аж до кінця повстання, тобто до узяття Варшави 7 вересня 1831 р., залишалися лише у стані "глядачів".

Слід сказати, що повсталі зробили з самого початку багато невиправних помилок. Будучи такою, що воює, і ще не визнаною державою, повстала Польща обзавелася такими дипломатами, які робили все, щоб перетворити скрутне становище своєї країни в абсолютно безнадійне. У Варшаві відкрито говорили й писали, що Балтійське море на півночі, Чорне море і Карпати на півдні, Дніпро на сході повинні бути кордонами майбутньої "воскреслої" Польщі. Звичайно, К. Меттерніх і Ф. Вільгельм III поспішили негайно ж укласти конвенцію з Миколою І, прямо спрямовану проти повстанців.

Відправляючи (ще в перший період повстання, при диктатурі Хлопицького) делегатів для переговорів з Миколою І, Варшава дала їм імперативний мандат – вимагати від царя "повернення" восьми воєводств, тобто Литви, Білорусії та України. Завойовні устремління повстанців убік Литви, Білорусії й України вже до 25 січня 1831 р. полегшували Миколі І переговори із західноєвропейськими дипломатами. Висуваючи свої домагання, варшавські правителі ніби заявляли, що підняли зброю зовсім не в ім'я збереження хартії 1815 р., а заради захоплення низки російських губерній, через пряме застосування військової сили.

Ставлення англійського та французького урядів до Польського повстання

Погіршення міжнародних позицій повсталої Польщі й рішуче зміцнення позицій Миколи І випробував на собі раніше всіх молодий маркіз Олександр Велепольський, який прибув з дипломатичною місією в другій половині грудня 1830 р. до Лондона. Тільки до кінця січня 1831 р. він був допущений до Генрі Джон Темплі (лорда Пальмерстона). Прийом був дуже стриманий. Лорд Пальмерстон найбільше в цей час був зайнятий не Росією, а Францією. Він рішуче не хотів поглинання Бельгії Францією, але не хотів і повериення Бельгії голландському королеві. Польща лорда Пальмерстона аніскільки не цікавила. Він холодно відзначив О. Велепольському, що Англія тільки в тому разі могла б висловити свою думку, якби Микола І задумав зовсім знищити державний устрій Польщі, даний Олександром І і затверджений Віденським конгресом. Коли до Лондона прийшла звістка, що у Варшаві позбавили Миколу І польського престолу, лорд Пальмерстон негайно дав знати 0. Велепольському, що віднині їм розмовляти нема про що. На тому поїздка 0. Велепольського і скінчилась.

Залишалася надія на підтримку з боку ще однієї великої держави – Франції. Зважаючи на явно ворожу позицію, зайняту з початку повстання Австрією і Пруссією, після провалу місії О. Велепольского у Лондоні повстала Польща бачила останню свою надію в Парижі. Поганою ознакою було те, що, як доносив О. Велепольський до Варшави, лорд Пальмерстон безумовно був незадоволений французькими громадськими маніфестаціями на користь Польщі протягом грудня 1830 р. і січня 1831 р. в Парижі. Таке ставлення лорда Пальмерстона віщувало, що і уряд Луї Філіппа не виступить на користь Польщі проти Росії.

Луї Філіпп із самого початку свого правління не хотів і не міг навіть натякнути на допомогу полякам озброєними силами Франції. Поляки ходили, втім, не до самого Луї Філіппа, настрій якого вони вгадали, а до першого міністра Жака Лаффіта, який цілком їм співчував. Але, по-перше, і Ж. Лаффіт обмежувався тим, що виражав свої симпатії словами і грошовими внесками а касу польського комітету в Парижі. По-друге, міністерство цього ліберального банкіра було вже в січні-лютому 1831 р. на останньому подиху і готувалося поступитися місцем кабінету консервативно налаштованого промисловця Казимира Пер'є. Цей міністр, при повній згоді з королем Луї Філіппом, категорично відмовлявся навіть говорити про військову допомогу полякам.

У середині січня польським делегатам у Парижі було повідомлено, що король відправляє до Петербурга герцога Мортемара як надзвичайного посла. Поляки тріумфували. Вони не знали, що Мортемар їде до царя зовсім не через польське питання, а з дорученням позитивно налаштувати царя до Луї Філіппа, на якого Микола І продовжував гніватися як на "короля барикад", що "прийняв престол від революції". Другою метою поїздки Мортемара було зондування питання, чи не можна добитися від царя згоди на включення Бельгії до складу Франції. Лише третім за важливістю завданням Мортемара була спроба налаштувати царя примирливо стосовно " повсталих підданих", порадити йому обіцяти амністію, затвердження конституційних прав Польщі та їх розповсюдження на Литву.

Мортемар, здійснюючи довгу й важку в ті часи подорож, заночував в одну січневу ніч у лісі, на перегоні з Берліна до Кенінгсберга. Тут він несподівано зустрівся з кур'єром, що поспішав з Варшави на захід зі звісткою, що сейм позбавив Миколу І польського престолу. Кур'єр і його супутники тут же почули від Мортемара, що поляки зробили фатальну помилку, що Франція, на яку вони сподіваються, ніяк їм допомогти не зможе. Мортемар тоді ж прийняв рішення. Його місія в тій частині, в якій вона мала відношення до поляків, втрачала всякий сенс. Відтепер відбувалася війна між двома слов'янськими державами – Польщею й Росією, і питання йшло не про амністію або конституцію, але про те, чия візьме. А коли 13 березня 1831 р. першим міністром у Франції став К. Пір'є, то полякам стало ясно, що вони мають покладатися винятково на свої власні сили.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.
  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини