Друга Балканська війна

Міжнародні відносини та світова політика

У цей же час знов загострилися суперечності між самими балканськими країнами. Не отримавши виходу до моря, Сербія вирішила компенсувати себе в Македонії. У лютому 1913 р. вона звернулася до Болгарії з пропозицією переглянути територіальні умови сербо-болгарського союзного договору від 13 березня минулого року. Серйозні тертя виникли також між Болгарією і Грецією через Південну Македонію і Фракію. Сербія і Греція вимагали від Болгарії, щоб вона поділилася з ними частиною території Македонії. Болгарія ж при цьому пішла на сепаратне перемир'я з Туреччиною. Переговори, що розпочалися про мир з Туреччиною, натрапили на труднощі, що виникли в сербо-болгарсько-грецькому конфлікті. Виникло так зване "македонське питання", яке і призвело до Другої Балканської війни.

Незважаючи на те що Сербія і Греція ще продовжували спільно з Болгарією вести війну проти Туреччини, вони почали між собою переговори щодо дій проти Болгарії. Через день після укладення Лондонського миру з Туреччиною, тобто 1 червня 1913 р., був підписаний греко-сербський союз. До нього долучилася й Румунія.

Прагнучи зберегти балканський блок, російська дипломатія докладала всі зусилля, щоб спонукати Сербію і Грецію стримати свої домагання, а Болгарію – проявити поступливість. Австро-Угорщина ж, навпаки, всіляко підштовхувала Болгарію на війну. Австрійці обіцяли надати їй позику і дати гарантію її територіальної цілісності. Вони обіцяли також організувати в Албанії банди, які турбували б сербів з тилу.

Болгарський уряд спочатку намагався схилити Росію зайняти в болгаро-сербській суперечці рішучу антисербську позицію. На це російська дипломатія не йшла. У Петербурзі усвідомлювали, що з усіх балканських держав Сербія найтісніше пов'язана з Росією. С. Д. Сазонов відкинув болгарські пропозиції. Він заявив болгарам, що поки вони не домовляться з Сербією, ніякі переговори з Росією для них не можливі. Він запропонував лише російський арбітраж відповідно до сербо-болгарського договору від 13 березня 1912 року.

Зусилля російської дипломатії зберегти єдність слов'янських держав успіхом не увінчалися. Болгарія, керована військовою партією на чолі з царем Фердинандом і генералом Савовим, рішуче повернула до зближення з Австро-Угорщиною. 29 червня 1913 р. болгарські війська відкрили військові дії проти сербів і греків. Почалася Друга Балканська війна.

Здійснюючи напад на своїх колишніх союзників, болгарський уряд розраховував, що Німеччина і Австрія зуміють утримати Румунію від вступу у війну. Цей розрахунок виявився помилковим. З липня 1913 р. Румунія оголосила мобілізацію, а 10 липня почала війну проти Болгарії. Австрійський уряд був готовий до втручання в Другу Ватіканську війну. Спочатку, в очікуванні перемоги Болгарії, Австрія збиралася протидіяти російським спробам вступитися за Сербію. Але скоро стало ясно, що болгари будуть розбиті. Тепер Австрія вже готувалася виступити на їх захист, напавши на Сербію з тилу, хоч би такий виступ і викликав відсіч з боку Росії. При цьому вона сподівалася на підтримку Німеччини.

Цього разу німецький уряд відмовив Австро-Угорщині в підтримці. Після того, як у грудні 1912 р. прозвучав застережливий голос Англії, він, так само як і в дні агадирської кризи, вважав за краще утриматися від війни. Великий вплив на рішення Німеччини зробив військовий чинник. Якраз у 1913 р. були розпочаті надзвичайні заходи щодо посилення німецької армії. Вони повинні були дати ефект уже до кінця 1913 р., але не раніше. Враховував німецький уряд і ту обставину, що Румунія стояла на боці Сербії. 5 липня 1913 р. кайзер вирішив застерегти австрійців. Вільгельм II доручив повідомити до Відня, що він "вважає серйозною помилкою графа Берхтольда його рішення зайняти стосовно Монастіра ту ж позицію, яка була свого часу зайнята ним відносно Дураццо", тобто доступу Сербії до Адріатичного моря. Австрійці підкорялися вказівкам Німеччині, тим більше що німців енергійно підтримувала Італія.

Важким становищем болгар скористалася Туреччина. 16 липня вона напала на Болгарію разом з двома балканськими державами, з якими тільки що воювала. 20 липня турки відняли у болгар Адріанополь. Після пересторог з боку Німеччини Австрія не надала Болгарії очікуваної підтримки. Тому в Софії були, природно, розчаровані в австрійцях.

Російська дипломатія посилено працювала над тим, щоб остаточно перетягнути Румунію в табір Антанти. Більше всього сприяла цьому румунсько-угорська боротьба через Трансільванію. Для російської дипломатії неначе б намічалася можливість повернути болгар у табір Антанти. Заради цього вона спробувала повернути Болгарії Адріанополь. У Лондоні знову почалася нарада послів. Вона нагадала Туреччині про умови Лондонського мирного договору відносно межі по лінії Енос – Мідія. Але без застосування реальної сили виявилося неможливим примусити Туреччину визнати непорушність Лондонського миру. Повернути Болгарії Адріанополь Росії не вдалося. Все ж таки Росія врятувала її від багатьох втрат у тій війні, на яку Болгарію штовхнула Австро-Угорщина.

У кінці липня розбита Болгарія запросила миру. 30 липня в Бухаресті відкрилась мирна конференція. Під час мирних переговорів найгостріша боротьба розгорнулася між Болгарією і Грецією через порт Кавалли. Росія і Австрія, навперебій закликаючи Болгарію на свій бік, підтримували болгарські домагання на цю гавань. Німеччина була набагато стриманішою, ніж її союзник. Заступництвом Болгарії вона побоювалася остаточно відштовхнути Румунію. З питання про Кавалле німецька дипломатія зробила спробу залучити на свою сторону Грецію. Франція також підтримувала Грецію, не бажаючи дати їй вислизнути в німецький табір і враховуючи її стратегічне значення в Середземному морі як противагу Італії. Італійська дипломатія, природно, підтримувала Болгарію. Закінчилася справа перемогою Греції, на сторону якої стала й Англія.

Мир був підписаний у Бухаресті 10 серпня 1913 р. Сербія отримала не тільки "спірну", але і майже всю "безперечну" болгарську зону в Македонії. Греція – окрім Південної Македонії з Салоніками – частину Західної Фракії. Частина Східної Фракії з Адріанополем повернулася до Туреччини. Румунія одержала Південну Добруджу. Таким чином, Болгарія втратила не тільки велику частину своїх завоювань, але й деякі давні свої володіння.

Друга Балканська війна означала нову розстановку сил на Балканах. Замість єдиного балканського блоку під егідою Росії тепер намітилися два угрупування – Сербія, Греція і Румунія, з одного боку, Болгарія, що невдовзі зав'язала переговори з Туреччиною, – з іншого. Сам факт розпаду блоку був надзвичайно корисний для Німеччини і Австрії. Проте цей виграш зменшувався відходом Румунії в табір Антанти. Після Бухарестського миру держави повели гарячкову роботу, прагнучи закріпити свій вплив на кожне угрупування. Одним з головних засобів цієї боротьби було надання позик балканським країнам.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Друга Балканська війна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна
  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини