Зовнішня політика США др. пол. XIX ст. – поч. XX ст.
Початок війни та іноземної воєнної інтервенції
Насіння громадянської війни в Північній Америці було посіяне ще в період війни за незалежність у XVIII ст. У результаті неї поруч з капіталістичним виробництвом збереглося і розвивалося рабство як "наріст на капіталізмі". До певного часу рабство і капіталістичне виробництво існували поруч. Але наступив момент неминучого зіткнення "двох соціальних систем". У 1860 р. Сполучені Штати розкололися. їх стали називати "роз'єднаними штатами". У цьому соціальному конфлікті зовнішньополітична діяльність мешканців Півдня і мешканців Півночі Сполучених Штатів мала зіграти винятково важливу роль. Співвідношення сил між Північчю і Півднем було явно не на користь останнього. На півночі були 23 штати з населенням у 22 мільйони чоловік. Південь мав 11 штатів з населенням 9 мілліонів. У разі тривалої війни південці не мали шансів на самостійну перемогу.
28 лютого 1861 р. вже були отримані новини про початок інтервенції європейських держав у Америці. 17 квітня 1861 р. президент Конфедерації, великий рабовласник Девіс Джефферсон, видав прокламацію про видачу документів на каперство для боротьби проти торговельного і воєнного флотів США. Через два дні президент США А. Лінкольн відповів на це оголошенням блокади Півдня, кваліфікуючи південне каперство як піратство. Таким чином, коли фактично війна вже почалася, відбулося її оголошення Півднем Півночі і Північчю Півдню.
Лідери Півдня, починаючи війну, сподівалися перемогти. Розрахунок їх був такий: швидким ударом захопити столицю США і, спираючись на перші успіхи, добитися озброєної інтервенції Англії і Франції. Можливість такої інтервенції здавалася лідерам Півдня безперечною. Англійська буржуазія прагнула до знищення небезпечного суперника в особі промисловості північно- східних і західних штатів Америки. У разі перемоги Півдня над Північчю США знову перетворилися б на колонію Англії. Франція теж прагнула до захоплень у Америці.
Таким чином, увесь розрахунок південців був побудований не на можливості перемоги своїми силами, а на допомозі англійських і французьких інтервентів. Виходячи з цих міркувань, вони цікавилися не стільки стратегічним планом, скільки питаннями про визнання Півдня Англією та Францією і про те, щоб схилити уряди цих країн до воєнної допомоги Півдню.
Першою виступила Іспанія. Іспанці, маючи своєю базою Кубу, спробували відібрати у Негритянської республіки Сан-Домінго східну частину острова, яка була раніше іспанською колонією. 2 квітня 1861 р., не зважаючи на те, що США не мали офіційних стосунків з Негритянською республікою Сан- Домінго, статс-секретар (міністр закордонних справ) США Сюард звернувся з листом до іспанського посла у Вашингтоні з протестом проти іспанського вторгнення. 1 липня 1861 р. іспанський посол сповістив Сюарда про анексію Негритянської республіки. У цей момент становище було настільки важким, що США віддали перевагу вичікувальній тактиці в цьому питанні.
Наступним етапом інтервенції європейських держав в американські справи було визнання Англією південних штатів воюючою стороною. З травня 1861 р. емісари бунтівників Півдня Янсі й Рост були вперше прийняті лордом Росселем – англійським міністром іноземних справ у кабінеті лорда Пальмерстона. За наполяганням посла США в Лондоні Далласа, вони були прийняті неофіційно. Даллас отримав запевнення лорда Росселя в тому, що рішення з питань, пов'язаних з громадянською війною, будуть прийняті урядом тільки після прибуття нового посла, призначеного США, Чарлза Френсиса Адамса. Проте ще до приїзду Ч. Адамса до Лондона 6 травня лорд Россель направив послові Англії у Вашингтоні інструкцію, повідомляючи про рішення уряду визнати Південь воюючою стороною.
Ч. Адамс прибув 13 травня, але того ж дня, до того як він був прийнятий, англійський уряд уже затвердив декларацію про нейтралітет. Цією декларацією Південь визнавався не бунтівними штатами, а воюючою державою. Декларація 13 травня була кроком до визнання Конфедерації, а відповідно, і до вступу у війну проти США, які з повним правом розглядали конфедератів як змовників і бунтівників. Показовим є той факт, що відразу ж за публікаціею декларації англійський уряд послав в американські води військовий флот.
Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США“ на сторінці 1. Приємного читання.
