У липні 1792 р. імператор Франц І і король Фрідріх II обговорювали на зустрічі в Майнце австрійський проект обміну Баварії і прусських "винагород" за рахунок Польщі. У квітні 1793 р. відбулася конференція в Антверпені. Російські представники брали участь у цих переговорах, розпалюючи апетити присутніх. Погоджуючись на будь-який поділ Франції і підбурюючи до цього інші кабінети, вони намагалися відвернути їх увагу від Польщі.
Пруссія зажадала також другого поділу Польщі у вигляді "винагороди" за війну з Францією. Проти конституції 1791 р. у Польщі під заступництвом Катерини II була утворена шляхетська конфедерація. Влітку 1792 р. російські війська зайняли Польщу. Катерина II вимушена була погодитися на поділ, оскільки після битви при Вальмі прусський король відмовився воювати з Францією, поки не отримає наміченого шматка Польщі. Він навіть посунув свої війська до Великої Польщі. При цьому Фрідріх II без церемоній розірвав союз з Польщею, до якого сам схилив поляків 1790 р., і порушив дану раніше Австрії обіцянку підтримувати в Польщі конституцію 1791 р.
Зате Австрія після зайняття Бельгії французами була вкрай зацікавлена у війні з Францією. Не віднявши у французів Бельгії, не можна було обміняти її на Баварію. Скрутне становище Австрії дало Росії і Пруссії можливість усунути її від участі в другому поділі Польщі. Для цього вони в січні 1793 р. уклали договір про поділ і поставили австрійців перед доконаним фактом. Прусський король лише пообіцяв Австрії допомогти повернути Нідерланди й обміняти їх на Баварію. Імператорові довелося змиритися з цим.
За другим поділом Польщі до Росії відійшли частина українських і литовських земель, воєводства Київське, Волинське і частина Віленського, а до Пруссії – Данциг, Торн і Познань. Росія і Пруссія визнали за потрібне отримати від польського сейму хоч би фіктивну санкцію на поділ Польщі. Сейм, що зібрався у Гродно, був оточений солдатами. Вони не випускали сеймових послів (депутатів) з приміщення, поки ті не проголосують за визнання поділу. Справа не просувалася, бо посли мовчали. Нарешті, маршал (голова) сейму запропонував прийняти мовчання за знак згоди. Так "німе засідання" сейму узаконило акт про другий поділ Польщі.
Третій поділ Польщі
Розпад коаліції був тісно пов'язаний з подіями в Польщі. Навесні 1794 р. почалося повстання поляків під проводом Тодеуша Костюшка. Висунута проти поляків армія під командуванням О. В. Суворова вступила до Польщі і штурмом узяла Варшаву. Прусський король, боячись, щоб Катерина II не заволоділа одна останніми залишками Польщі, теж спрямував свої війська до Варшави і Кракова, а австрійці зайняли Люблін. Щоб уникнути війни з Пруссією, Катерина II вимушена була погодитися на остаточний поділ Польщі, залишивши мрію про повне підпорядкування її лише Росії.
Між Австрією і Пруссією почалася дипломатична боротьба через Краків – важливу стратегічну позицію, на володіння якою претендували обидві сторони. Боротьба ця загострила відносини обох держав і прискорила вихід Пруссії з антифранцузької коаліції. Прусський король з весни 1794 р. виїхав до Польщі і надалі майже не брав участі у війні з Францією. Побачивши це, У. Пітт 1795 р. вирішив припинити виплату Пруссії англійських субсидій. Катерина II побоювалася захоплення Кракова Пруссією і її надмірного посилення. Вона тісніше зближувалася з Австрією, яка була їй потрібніша, по-перше, як союзник проти Туреччини і, по-друге, як більш активний ворог буржуазної Франції. Після відмови Пруссії поступитися Краковом австрійцям Катерина II, без відома Пруссії, уклала з Австрією таємний договір про остаточний поділ Польщі. Ізолювавши Пруссію і поставивши її перед доконаним фактом, вона примусила її поступитися і прийняти свої умови. Цього разу Катерина II застосувала проти Пруссії той самий прийом, який під час другого поділу Польщі 1793 р. був нею використаний проти австрійців.
У 1795 р. за третім поділом Польщі Росія отримала Литву, Курляндію і області до Німану й Бугу, не приєднавши жодного клаптя землі з переважанням польського населення. Пруссії дісталася Варшава, а Австрії – Люблін і Краків з їх областями. Пограбування Польщі в 1793 і 1795 pp. відволікло сили коаліції 1792-1794 pp. і послабило силу її натиску проти Франції, надавши останній час зміцнитися настільки, що вона абсолютно самостійно отримала перемогу. Польща впала, але її опір врятував французьку революцію, а разом з французькою революцією почався рух, проти якого безсилий був і царизм.
Цариця уміло скористалася війною Австрії і Пруссії з Францією, щоб розширити свою імперію. Французька революція була новою удачею для Катерини П. Реакційне співробітництво Росії, Австрії і Пруссії в поділах Польщі стало однією з основ їх зближення та їх подальшої спільної політики проти революцій і національно-визвольних рухів у Європі, зокрема в роки Священного союзу. Таким чином, другий і третій поділи (1793 і 1795 pp.) довершили чорну справу ліквідації Польської держави. Так спрацював принцип рівноваги в його негативному варіанті.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Другий поділ Польщі“ на сторінці 1. Приємного читання.
