Близькосхідне питання в середині XIX ст. Вступ Англії та Франції в російсько-турецький конфлікт. Паризький конгрес та його рішення
Міжнародна ситуація напередодні Кримської війни
Коли 11 грудня 1851 р. Микола І отримав перші офіційні відомості про переворот 2 грудня, він не міг утриматися від захоплення. Російський посол у Парижі граф Н. Д. Кисельов отримав наказ негайно відправитися в палац до принца-президента й передати йому вербальну ноту, в якій Микола І повністю приймав ту версію, ніби Наполеон III врятував Францію від "червоної революції". Головне, що захоплювало царя, це те, що принц-президент одним молодецьким ударом винищив і революціонерів, і ненависних Миколі І лібералів.
Раділи не тільки в Петербурзі, але й у Відні. Ледве тільки до Відня прийшло повідомлення про те, що принц Луї Наполеон розправився з республікою, як Франц Йосип 31 грудня 1851 р. особливим указом оголосив австрійську конституцію 1848 р. знищеною, а свою владу відновленою у всій її самодержавній повноті. Але ідилії не судилося продовжуватися. Вже з весни, а особливо з літа 1852 р., після тріумфальних поїздок принца-президента по Франції, стало ясно, що Луї Наполеон у дуже близькому майбутньому прийме титул імператора. Микола І зніяковів. Його улюбленець, охоронець громадського порядку, не бажає задовільнятися своєю владою. Він хоче стати монархом "Божою милістю". Микола І намагався через посла в найласкавіших виразах відрадити Луї Наполеона. Звичайно, з цього нічого не вийшло. Мабуть, Микола І остаточно став на непримериму точку зору в цьому питанні під впливом австрійського міністра графа Буоля-Шауенпггейна. Останній доводив, що можна визнати Луї Наполеона імператором, але потрібно йому показати, що "монархи Божою милістю" не можуть вважати його цілком рівним собі.
У кінці грудня відбувався в Петербурзі звичайний грудневий парад, на якому був присутній і дипломатичний корпус. Раптом звернувшись до посла Пруссії генерала фон Рохова і посла Австрії графа фон Менсдорфа Микола І сказав: "Мене обдурили і від мене дезертирували!". І австрієць, і пруссак не посміли нічого відповісти на це несподіване "вітання".
І все-таки з повідомлень прусського посла при петербурзькому дворі генерала фон Рохова виявляється, що Микола І вагався. Тільки гарячі уподобання фон Рохова, який цілком підгримував точку зору графа Буоля-Шауенштейна, остаточно переконали Миколу І, що слід наполягати на "доброму другові" замість "дорогого брата" і на титулі "імператор Луї Наполеон" замість "імператор Наполеон Ш". А далі відбулося таке: паризький посол граф М. Д. Кисельов був у більшій тривозі через неприємну і, як йому вже тоді здавалося, небезпечне вовтузення з титулуванням нового імператора.
Але К. В. Нессельроде його заспокоїв з Петербурга. Адже і Австрія, і Пруссія, а не одна тільки Росія вирішили надати свої привітання і вірчі грамоти в однаковій формі. Не буде ж новий імператор французів через ці дрібниці сваритися зі всіма трьома "східними монархами". Граф М. Д. Кисельов на якийсь час заспокоївся. Він отримав акредитивні грамоти, адресовані "імператорові Луї Наполеонові", і вітальний лист йому ж від Миколи І, що починався зверненням: "Государ і добрий друг". Але яке ж було хвилювання і обурення посла, коли виявилося, що Австрія і Пруссія змінили своєму "союзнику" і звернулися до нового імператора як до "Наполеона Ш" зі словами: "Государ і дорогий брат". Ф. Вільгельм IV відбувся якимось безглуздим поясненням перед Миколою І, а граф Буоль-Шауенштейн, ініціатор усієї цієї історії, виправдовувався тим, що його з шляху істинного збила Пруссія. Микола І відчув, що ця, на перший погляд незначна історія, містить у собі щось зловісне і що його досить підступно обдурили ті, на кого він поклався.
Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
