Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини

Міжнародні відносини та світова політика

Після переходу Туреччини на бік Німеччини був поставлений на "діловий грунт" питання про так званий "турецький спадок" і його поділ між союзниками. 12 березня 1915 р. була досягнута угода про Костянтинополь і протоки, згідно з якою Костянтинополь, протоки і Мармурове море переходили в руки Росії. Ця грабіжницька операція вступала в силу за умови здійснення Англією і Францією "планів, які вони могли б мати в інших районах Оттоманської імперії та в інших місцях". Таким чином ставилося питання про розділ Азійської Туреччини. Згода Англії і Франції на передання Росії Костянтинополя і проток та на ц появу в Середземному морі мало велике принципове і політичне значення. Воно означало відмову Англії і Франції від вікової традиційної політики "захисту" Туреччини від Росії та від опору її домаганням зробитися середземноморською державою.

З другого боку, російські перемоги в Туреччині та Персії більше засмучували Англію і Францію, ніж перемоги турків над їх власними арміями. Англія і Франція, ніби обороняючись від домагань Росії, один на один домовилися щодо їх частини шкури ще не вбитого турецького ведмедя. До Франції повинна була відійти Мала (Римська) Вірменія, що знаходилася на захід від російських володінь і спускалася, звужуючись до Середземного моря, а також Сирія, Кілікія та Александраттська затока з портами Александратта і Мерсіна. Палестина ж повинна була стати перетвореною в автономну область. До Англії повинні були відійти південна частина Месопотамії і два порти в Палестині – Акра і Хайфа. Аравійський півострів повинен був належати федерації арабських держав, що ще не організувалася. Вся територія в майбутньому поділялася на британську і французьку сфери впливу і держави арабів повністю повинні були потрапити під їх залежність.

А потім союзники почали переговори з Росією. На цих переговорах ними було заявлено, що крім обіцяного раніше, після поділу Туреччини Росія додатково повинна була отримати територію, куди входили Ерзерум, Трапезунд, Ван, Бітліс, Урмія і Курдистан, а також Росії обіцяли значну частину узбережжя Чорноморської Туреччини на захід від Трапезунда з чисто турецьким населенням, кордони якої царський уряд не наважився точно визначити.

У квітні 1917 р. Англія і Франція вже без участі Росії визнали за Італією захоплення нею всього малоазійського узбережжя Туреччини, починаючи від французьких володінь. Північна половина Малоазійського півострова, що залишилася від поділу, призначалася для жалюгідних залишків "незалежної Туреччини".

Таким чином, це була найреакційніша загарбницька війна за всю історію людства. Англія і Франція брехали, запевняючи, що ведуть війну за волю Бельгії. Насправді вони вели війну заради пограбування Німеччини, відняття у неї колоній. Вони уклали договори з Італією і Росією про грабіж і поділ Туреччини і Австро-Угорщини. Росія вела війну, прагнучи до захоплення Галичини, відняття земель у Туреччини, поневолення Персії, Монголії та інших земель на Сході. Німеччина вела війну за грабіж колоній Франції, Англії і Бельгії з перерозподілу їх на свою користь, а також за захоплення нових колоній у світі.

Вступ у війну США

"Нейтралітет" США переживала криза вже в 1915 р. Союзники підсилили блокаду проти Німеччини, збільшили військові замовлення в США і домоглися великих позик у американських банків. Все це ще більше зближувало США з Антантою. Одночасно Німеччина підсилила свою підривну діяльність у США і навіть спробувала втягнути Мексику у війну проти США. У травні 1915 р. німецький підводний човен потопив пароплав "Лузітанія", на якому загинуло багато американців, що було використане для збудження громадської думки проти Німеччини для вступу у війну США. Вони хотіли покінчити зі своїм "нейтралітетом". У червні 1916 р. був прийнятий закон про збільшення армії та міліції.

У квітні 1917 р. США вступають у війну на боці Антанти, маючи практично майже 3-мільйонну армію. У листопаді 1918 р. війна закінчилася перемогою Антанти. Вони давно б втрутилися у війну на стороні Антанти, якби остання дала гарантії, що зробить ряд поступок США при укладенні миру, частковості з питань про "свободу морів", створення Ліги націй, примусового арбітражу та ін. Коли ж США переконалися в кінці 1916 р., що військова слабкість Росії створює можливість укладення Росією сепаратного миру з Німеччиною і, отже, робить можливою перемогу Німеччини над Антантою, питання про втручання у війну було остаточно вирішено.

Перемога Німеччини спричинила б для США витрату виданих нею Антанті кредитів і позик. Розгром Англії і Росії міг би обернутися тим, що Японія зробиться господарем на Далекому Сході та США довелося б зіткнутися з об'єднаним японо-німецьким флотом. Лютнева революція в Росії здійснила значний вплив на рішення США про їх участь у війні. Сюди ж додалося рішення Німеччини розпочати з 31 січня 1917 р. безпощадну підводну війну проти союзників, що порушувало дані раніше Німеччиною обіцянки не зачіпати права нейтральних країн у війні. Наявність конвоїв союзників дозволили США безперешкодно перевозити свої війська до Європи. З моменту вступу США у війну і до її кінця німцям не вдалося потопити жодного військово-транспортного американського судна. Це піднімало моральний настрій Англії і Франції і зміцнювало їх упевненість у боротьбі проти Німеччини.

Закінчувався найбільш важкий для Антанти рік. Німеччина хоч і домоглася серйозних успіхів, але їй не вдалося вибити з ладу жодного з серйозних своїх супротивників. Німецький імперіалізм діяв самовпевнено і провокаційно тому, що він ні в що не ставив американську воєнну могутність і був упевнений, що звитяжно завершить війну і раніше ніж США мобілізують, навчать і відправлять свою армію до Європи. Росія ж вийшла з війни революційним шляхом. У рядах Антанти Росію замінили США, які лише готувалися розвернутися в повну силу для війни проти Німеччини. Німеччина підірвала свої військові сили в роки війни, а назрілий революційний рух сковував свободу її діяльності.

Таким чином, війна 1914-1918 pp. була викликана в першу чергу боротьбою за перерозподіл колоній і сфер впливу. Основну роль відігравало при цьому суперництво між Німеччиною і Англією. Англія захищала від Німеччини свою морську і колоніальну першість. Не могла вона допустити і німецької гегемонії в Європі. Чимале значення мала, звичайно, й політика російського царизму, проте вона відігравала порівняно другорядну роль, і перебільшувати її вплив не слід.

Під час імперіалістичної світової війни 1914-1918 pp. дипломатія ворогуючих сторін розгорнула кипучу діяльність. Обидва угрупування прагнули перетягнути на свій бік нейтральні країни і завербувати якомога більше союзників. Немало дипломатичних зусиль потребувалося, щоб відірвати Італію від Троїстого союзу. Врешті-решт, спокушена обіцянками територіальної здобичі, вона перейшла в табір Антанти. До держав Антанти приєдналися Японія, Сербія, Румунія і Греція. Німеччині і Австро-Угорщині вдалося привернути на свій бік Туреччину і Болгарію. Сполучені Штати, хоч і пов'язані з Антантою значними економічними і фінансовими інтересами, віддали перевагу в перші роки війни залишитися нейтральними і наживатися на військових постачаннях. Лише 1917 р. американці вступили у війну на стороні Антанти. Після цього поразка Німеччини стала неминучою.

Серед держав, що вступили у війну, найбільш слабкою ланкою виявилася царська Росія. В результаті порочного управління країною, застарілої організації армії, крайньої відсталості промисловості, сільського господарства і транспорту, нарешті, в результаті низки серйозних поразок царської армії Росія не витримала випробувань війни. Назріла революційна криза призвела до того, що в лютому 1917 р. був повалений царизм, а в жовтні того ж року був повалений Тимчасовий уряд. При владі в Росії стали Ради, керовані есерівсько-більшовицькою коаліцією. Прихід до влади такого коаліційного уряду привів до виходу Росії з війни та укладення з Німеччиною важкого за умовами Брестського миру.

Іншою слабкою ланкою серед воюючих держав виявилася Австрія. Цілком знесилена в результаті чотирилітньої війни, Австрія опинилася не в змозі вести далі війну і стала вимагати від Німеччини згоди на мир з Антантою. Самій Німеччині ставало все важче витримувати випробування війни, особливо після вступу у війну США. У результаті цього австро-иімецький блок виявився вимушеним визнати свою поразку і запросити миру. Антанта погодилася припинити військові дії й продиктувала австро-німецькому блоку вельми важкі умови перемир'я в Комп'єнському лісі 1918 р. та ще важчі умови миру у Версалі 1919 р.


Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини