Експансіоністські прагнення англійських колонізаторів охоплявали не тільки Іран, але й поширювалися на середньоазійські ханства. Англійські агенти проникали до Середньої Азії з метою розвідки і підбурювань проти Росії ще в 1820-х pp. Англійськими агентами були деякі місцеві купці в Бухарі та Хіві.
У 1825 р. Бухару відвідали англійські агенти Муркрофт і Требек, в 1833 р. – Берне. У 1824 р. декілька англійців під виглядом купців проникли до Бухари і таємно знімали план міста. Англійські агенти Аббот і Шекспір в 1840 р. були в Хіві. Вони умовляли хана не пускати до Хіви росіян і попереджали його про можливість російської військової експедиції. Не довіряючи Абботу, хан прогнав його від себе стусанами й посадив до ями. До Англії Абботу і Шекспірові довелося повертатися через Росію.
У 1842 р. в Бухарі знаходилися англійські агенти Коннолі і Стоддарт, що не мали офіційних повноважень. Знаючи про поразку Англії у війні з Афганістаном, емір наказав публічно стратити їх на площі.
У Середній Азії англійська експансія стикалася з російською. Позиції Росії в Середній Азії, особливо після поразки англійських військ у Афганістані, були сильніші за англійські. Більшість казахів добровільно перейшли в російське підданство в XVIII і пер. пол. XIX ст. Інша частина казахських земель була завойована Хівою, Кокандським ханством і Бухарою й залишалася під їх володарюванням. Дипломатичні зносини Росії з середньоазійськими ханствами в ті часи були епізодичними. Вони частіше всього зводилися до вимог про відшкодування збитків від розграбування торгових караванів, повернення захоплених у рабство полонених, про полегшення умов торгівлі. 1825 р. полковник Берг вів з цих питань переговори з тим хівинським посланцем, що виїхав до нього назустріч, але не досяг успіху.
1835 р. прапорщик Віткевич був посланий до Бухари з метою привернути на сторону Росії Бухарське емірство у разі російського походу на Хіву. 1839 р. до Петербурга приїхав бухарський посланець, і з ним назад у Бухару виїхали два російські офіцери – було оголошено, що вони їдуть для пошуків
рудних родовищ. 1841 р. до Бухари був посланий інженер майор Бутеньов, але він був висланий звідти за наказом еміра.
Після невдалої військової експедиції Перовського до Хіви 1841 р. був направлений капітан генерального штабу Нікіфоров, який вимагав припинення захоплення російських підданих у рабство, зниження торгових мит і визнання сюзеренітету Росії над казахськими землями і Каспійським узбережжям. Місія ця не мала успіху. 1842 р. підполковник Данилевський привіз хівінському ханові подарунки і 8 січня 1843 р. підписав договір, за яким хан зобов'язався утримуватися від ворожих дій щодо Росії, звільнити узятих у полон російських підданих і знизити мита до 5% від вартості товарів, що ввозилися до Хіви.
Російський уряд відмовлявся від відшкодування за понесені ними збитки від захоплення в полон людей і розграбування купецьких караванів. Договір цей залишився на папері. Але торгові й політичні інтереси російських капіталістів і поміщиків спонукали царський уряд не припиняти спроб залучити середньоазійські ханства в орбіту свого впливу. Дещо пізніше, в 50-60-х pp. XIX ст. царська Росія почала завоювання цих ханств.
Міжнародні відносини навколо Афганістану
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії“ на сторінці 1. Приємного читання.
