"Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

Міжнародні відносини та світова політика

Конгрес уже приступав до підбиття підсумків, як раптом учасники його були вражені несподіваною звісткою. 1 березня Н. Бонапарт висадився у Франції. А ще через три тижні, 20 березня 1815 р., він уже увійшов до Парижа. Імпе-рія була відновлена. Безперечно, чутки про розбіжності, що роздирали Віденський конгрес, відіграли чималу роль у рішенні Н. Бонапарта покинути острів Ельбу. Зовсім дивовижний сюрприз чекав його в Парижі. У кабінеті короля, що втік з Парижа пізно ввечері 19 березня – лише за добу до в'їзду Н. Бонапарта, останній знайшов той самий секретний договір від 3 січня 1815 р., одна з трьох копій якого була переслана Людовікові XVIII з Відня Ш. Талейраном. Король тікав так раптово, що похапцем забув у себе в столі цей документ. Н. Бонапарт негайно наказав спорядити кур'єра, і той помчав з цим пакетом до Відня. Йому було наказано вручити документ імператорові Олександру І.

За свідченням одного з російських представників, у присутності якого Олександр І вперше прочитав спрямований проти нього таємний договір, цар почервонів від гніву, але стримався. Коли до нього прийшов К. Меттерніх, який з моменту повернення Н. Бонапарта головним чином від царя чекав порятунку Європи, Олександр І мовчки протягнув йому таємний плід дипломатичної' творчості австрійського канцлера. К. Меттерніх так розгубився, що, мабуть, уперше і востаннє в житті навіть не знайшов, що збрехати. Дуже вже великою була несподіванка. Втім, Олександр І тут же поспішив заспокоїти К. Меттерніха, сказавши йому, що ворог у них один – саме Н. Бонапарт.

Таким чином, певні зміни у виробленій союзниками лінії поведінки щодо Франції внесла здійснена Н. Бонапартом у березні – червні 1815 р. спроба повернення на французький престол – так звані "сто днів Наполеона". Вона привела до створення під егідою Росії нової (сьомої) антифранцузької коаліції, відновлення війни, яка завершилася поразкою його під Ватерлоо (18 червня 1815 р.). Ця спроба остаточно ствердила союзників у погляді на Францію як на постійне джерело небезпеки, державу, що здатна розхитати й порушити європейську рівновагу. Шсля поразки Н. Бонапарта при Ватерлоо відбулася друга реставрація Бурбонів у Франції.

Перемога коаліції над ним під Ватерлоо остаточно поклала край його претензіям на верховенство в Європі. Остаточний же розгром Н. Бонапарта завершується 1815 р. спробою Англії, Росії, Австрії і Пруссії на Віденському конгресі поділити територію Європи відповідно до своїх інтересів.

Завершення роботи Віденського конгресу.

За декілька днів до Ватерлоо, 15 липня 1815 р., відбулось останнє зібрання Віденського конгресу та підписання його "заключного акту". В результаті:

• Росія отримала колишнє велике герцогство Варшавське (крім Познані), відмовившись на користь Австрії від Тернопільської області;

• Пруссія отримала Північну Саксонію, Познань, Рейнську область, більшу частину Вестфалії й так звану Шведську Померанію;

• Англія отримала стратегічно важливий острів Мальту в Середземному морі й повернула під юрисдикцію Короля Георга IV його континентальне володіння Ганновер, яке після приєднання частини Вестфалії й Гессену перетворювалося на королівство. Однак найціннішими надбаннями Британії стали колишні голландські колонії – острів Цейлон та південноафриканський Капстадт;

• Голландія як компенсацію за втрату колоній одержала Бельгію, утворивши разом з нею Нідерландське королівство.

• За Данією затвердили німецькі провінції Шлезвіг и Гольштейн.

• Польща знову була поділена на три частини.

Найсуттєвішої реорганізації зазнала система німецьких держав. їх кількість було скорочено до тридцяти восьми завдяки об'єднанню менших з більшими, які, своєю чергою, формально об'єднувалися в Німецький союз із спільним сеймом під головуванням Австрії. Проте кожна з них зберігала повну самостійність у всіх справах, зобов'язуючись лише надавати допомогу іншим членам союзу у випадку агресії проти них з боку третіх країн. Це доволі аморфне об'єднання не створювало єдиної Німецької держави, яка могла б порушити європейську рівновагу, проте становило необхідну противагу щодо Франції.

Про можливість об'єднання Італії на конгресі взагалі не йшлося, і кожна із семи держав, розташованих на півострові, зберігала суверенітет. Австрії віддали суто італійське населення Ломбардії та Венеції. Найбільшої ваги набувало Сардинське королівство (П'ємонт), до складу якого попри протести населення було включено Геную. Всюди до влади поверталися старі династії, які робили спроби реставрувати колишні порядки. З Віденського конгресу бере свій початок ще одна незалежна держава в Європі – Швейцарська конфедерація кантонів.

На Віденському конгресі було прийнято "Положення про ранги дипломатичних представників" від 19 березня 1815 р. Це положення вперше встановлювало одноманітність в рангах різних дипломатичних представників, що увійшли потім на багато років у дипломатичний ужиток як норма міжнародного права, що залишаються у силі в основних рисах аж до теперішнього часу. Були встановлені наступні ранги: 1) посол, паський легат і нунцій; 2) посланник; 3) повірений у справах. 1818 р. до цих трьох рангів було додано ранг міністра-резидента, поставлений між посланником і повіреним у справах. Вищим дипломатичним рангом було встановлено ранг посла, який є таким і по теперішній час.

На Віденському конгресі 8 лютого 1815 р. також була прийнята Декларація держав про знищення торгівлі неграми-рабами.

Загалом учасникам конгресу вдалося досить виважено підійти до проблеми визначення розмірів територіальної компенсації кожній з великих держав, що на ціле століття убезпечило Європу від масштабних війн між ними (як певний виняток – Кримська війна, проте вона мала суто локальний характер). Важливого значення набула також виявлена переможцями поблажливість до Франції, яку ніхто не бажав бачити її стані скривдженої та приниженої держави, що мріє про реванш.

Учасникам конгресу здавалося, що вони створили щось вельми міцне. Насправді вони спорудили будівлю, яка дуже скоро почала розсипатися. Реакційна утопія конгресу полягала в тому, щоб не зважаючи ні на нові реалії, ні на двадцатип'ятирічну бурю, що зруйнувала в Європі старі засади абсолютизму і феодалізму, утримати цю частину світу в межах віджилого ладу. Ця утопія лежала в основі всієї діяльності конгресу.

20 листопада 1815 р. Англією, Росією, Австрією та Пруссією додатково було ще підписано союзницький трактат Чотирьох держав, метою якого було "забезпечення миру в Європі та недопущення нової війни". Ішлося насамперед про спільну протидію будь-яким спробам нової агресії з боку Франції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція
  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини