Російсько-японська війна була імперіалістичною за своїм характером як з боку Росії, так і з боку Японії, бо обидві країни прагнули до захоплення Кореї та Маньчжурії. Японія, крім того, мріяла про захоплення Сахаліну і російського Далекого Сходу. Війна почалася в обстановці зовнішньополітичної ізоляції Росії. На другий день після нападу на Порт-Артур президент США Т. Рузвельт довірливо писав своєму синові, що він був би "надзвичайно задоволений японською перемогою, оскільки Японія веде нашу гру".
Протягом усієї війни Англія і США щедро допомагали Японії позиками, вугіллям, нафтою, стратегічною сировиною, озброєннями. На англійських верфях будувалися японські кораблі, японські офіцери навчалися в Англії військово-морській справі. Англія не допустила проходу Чорноморської ескадри через Дарданелли. За час війни США, Англія і Німеччина надали Японії позики ва загальну суму 410 млн. доларів. Це покрило 50 % витрат Японії на війну. Російсько-японська війна піддала серйозному випробуванню франко-російський союз. Відведення російських сил на Далекий Схід знецінювало Росію як союзника в очах Франції. У цих умовах Франція заявила про те, що вона дотримуватиметься нейтралітету в далекосхідному конфлікті.
На противагу Франції Німеччина всіляко прагнула відтягнути сили Росії на Далекий Схід з тим, щоб забезпечити собі тил на випадок війни з Францією і, по можливості, загострити англо-російські протиріччя. Після японського ультиматуму 31 грудня 1903 р. Німеччина не тільки відхилила неофіційну російську пропозицію взяти на себе посередництво, але більше всього побоювалась, як би Микола П в останню мить не відступив і війна б не зірвалася. Під час війни Вільгельм II переконував царя перекинути війська з західного кор-дону на Далекий Схід, обіцяючи при цьому бути "вірним вартовим" інтересів Росії в Європі. Німеччина дала дозвіл на розміщення російської позики в Європі. Німецькі фірми поставляли вугілля ескадрі Рождественського. Ці послуги були, зрозуміло, не безкорисливими. Німеччина нав'язала тодіі Росії невигідну для неї торговельну угоду.
Росія виявилася непідготовленою до війни не тільки в дипломатичному, але і військово-технічному відношенні. Стан збройних сил Росії відображав економічну і культурну відсталість країни. 20 грудня 1904 р. був підписаний акт про капітуляцію Порт-Артура, в лютому 1905 р. – поразка російських військ під Мукденом, 14 травня 1905 р. – Цусимська трагедія, що призвела до знищення російського військового флоту. І це лише основні моменти поразки Росії в російсько-японській війні.
Портсмутський мир
Війна викликала граничну напругу всіх сип і ресурсів Японії. Японія неодноразово намагалася зав'язати мирні переговори з Росією. Це вже було в липні 1904 р. Тоді ж японський посол у Лондоні через третіх осіб робив відповідну пропозицію російському послові Бенкендорфу. Японія зверталася й до США з проханням про посередництво, але з такою умовою, щоб ініціатива при цьому нібито повинна виходити від Росії. Т. Рузвельт намагався примусити Росію першою просити миру. Подібне повинно було заздалегідь послабити шанси російської делегації на майбутній мирній конференції. Розгадавши маневр Т. Рузвельта, Росія залишила його "поради" без уваги. Сам же він був не проти продовження війни, оскільки це послабляло і Росію, і Японію та надавало перевагу господарювати в Китаї в руки США.
Після Цусимської битви за припинення війни між Росією і Японією виступили правлячі кола провідних європейських країн. Вони боялися втратити свого союзника в Європі, свої мільярди, які вони вклали в Росію, їх хвилювала революція в Росії, а також могутність молодої та сильної Японії. В припиненні війни в першу чергу були зацікавлені Франція, Англія, Німеччина і навіть США.
Німеччина прагнула закріпити свій успіх у Марокко і спробувати домовитися про союз проти Англії з Росією в листопаді 1904 р. Революція, що розпочалася в Росії, та її вплив на німецьких робітників не входили в плани Німеччини. Вільгельм П звернувся до царя з листом, у якому радив укласти мир з Японією за посередництва США. Франція була ще сильніше зацікавлена в укладенні миру між Японією і Росією. Як показала марокканська криза, англо-французька угода не могла відновити рівновагу сил у Європі, порушену відволіканням російської армії на схід. Тому французька дипломатія неодноразово пропонувала посередницькі послуги воюючим сторонам. Англія стала усвідомлювати і висловлювалася за бажаність швидкого укладення миру і відновлення ролі Росії як гаранта проти зазіхань Німеччини.
США після Цусіми відмовилися від своєї тактики затягування війни. Надмірне посилення Японії не влаштовувало США, оскільки сильна Японія загрожувала б інтересам США в районах Тихого океану. СІ1ІА хотіли би, щоб між Росією і Японією був підписаний хиткий мир і з'явилося "прикордонне тертя", вміло граючи на якому можна б було послабити обидві сторони, а самим затвердитися в Китаї. США лякала і російська революція, а також у США чудово розуміли, що подальше продовження війни для Японії може бути їй не під силу, оскільки виснажилися її матеріальні і людські ресурси.
Японія, не дочекавшись російської ініціативи, 18 травня 1905 р. сама звернулася за посередництвом до США про початок переговорного процесу. США приховали це від Росії. Вони зробили вигляд, що за своєю ініціативою схиляють обидві сторони сісти за стіл переговорів. Про це стало відомо тільки через 5 років після підписання Портсмутського миру. Росія дала згоду на це, оскільки правляча верхівка більше боялася не Японії, а зростання революції. Щоб тримати переговори під контролем, президент США Т. Рузвельт домігся, щоб вони відбувалися в США, а не в Гаазі або Парижі, чого так хотів російський уряд.
Напередодні переговорів, а потім і підписання мирного договору Англія і США вирішили за спиною Росії та інших народів домовитися з Японією про спільне пограбування далекосхідних країн. На початку 1905 р. вони вирішили принести Корею в жертву Японії. Ще в липні 1904 р. США підтвердили свою згоду на захоплення Кореї Японією, а Японія, зі свого боку, визнала американський суверенітет на Філіппінах. 30 липня 1905 р. був підписаний новий англо-япоиський союзний договір. В обмін на зобов'язання Японії захищати Індію Англія визнавала за Японією анексію Кореї.
Велися переговори в американському курортному містечку Портсмуті, де 23 серпня 1905 р. і був підписаний мирний договір між Росією і Японією, за яким: 1) Корея визнавалася сферою впливу Японії; 2) обидві сторони евакуювали свої війська з Маньчжурії, за винятком території, на яку розповсюджувалася оренда Ляодунського півострова; 3) Росія уступала Японії Порт-Артур і залізницю до станції Чанчунь; 4) У правління Японії переходив Південний Сахалін на південь від 50 паралелі; 5) Росія зобов'язалася надати право Японії на рибальство уздовж російських берегів у Японському, Охотському і Берінговому морях. У результаті підписання цього миру Росія позбавлялася природного виходу в океан, а з втратою Південного Сахаліну під японський контроль погіршувався зв'язок з російськими володіннями на крайньому Північному Сході – Камчаткою і Чукоткою.
Таким чином, період від кінця франко-прусської війни 1870-1871 pp. до завершення Першої світової війни характеризується тим, що привніс у зовнішньополітичну діяльність більшості держав і в міжнародні відносини нові риси, які були породжені розвитком імперіалізму – монополістичного капіталізму, що прийшов на зміну "старому" капіталізму, що базувався на вільній конкуренції. Війни іспано-американська (1898 р.), англо-бурська (1899-1902 pp.), російсько-японська (1904-1905 pp.) і економічна криза в Європі 1900 р. – ось головні історичні віхи нової епохи світової історії. Імперіалізм як вища стадія капіталізма Європи і Америки, а потім і Азії, склався цілком до 1898- 1914 рр.
Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир“ на сторінці 1. Приємного читання.
