Тим часом втручання Австро-Угорщини було цілком можливим. Імператор Франц Йосип І, військові, феодально-аристократичні та клерикальні кола Австрії жадали реваншу. Політична лінія цих сил зустрічала опозицію з боку австрійської буржуазії, яка не схвалювала жодного антинімецького виступу. Ще активніше протидіяли втручанню у війну угорці. Вони бачили в Німеччині опору проти ненависних їм слов'ян і боялися, що успішний реванш дозволить Габсбургам відняти в Угорщини ті привілеї, які вони отримали 1867 р. От чому угорський прем'єр граф Д. Андраші рішуче чинив опір воєнному виступу Австро-Угорщини.
Результат внутрішньої боротьби в правлячих колах Австро-Угорщини був вирішений позицією російського уряду: австрійцям стало відомо, що на їх участь у війні Росія відповість відкриттям воєнних дій проти Австро-Угорщини. Протягом першого місяця війни головні зусилля російської дипломатії були зосереджені саме на запобіганні австрійському реваншу. Проте незабаром військові події змінили дипломатичну ситуацію. Після Седана питання про австрійське втручання відпало.
Позиція Італії
Що стосується Італії, то король Віктор Еммануїл II спочатку схилявся до союзу з Францією. Проте на шляху цього союзу стояли серйозні перепони. Міркування внутрішньої політики не дозволяли Наполеонові III зачіпати духівництво: отже, він не міг піти на ліквідацію папської держави. Тим часом національне об'єднання Італії залишалося незавершеним до тих пір, поки Рим не був включений до складу єдиної італійської держави. З іншого боку, Італія знаходилася в такій сильній фінансовій залежності від Франції, що сваритися з Наполеоном Ш їй теж було нелегко. Це загрожувало б державним банкрутством. Перед війною велися жваві переговори про франко-італійський союз за участі Австрії. Вони були перервані початком воєнних дій між Францією і Пруссією.
О. фон Бісмарк серйозно побоювався виступу Італії і навіть вів переговори з Маццині та іншими представниками італійських республіканців: у разі виступу Італії на боці Франції О. фон Бісмарк збирався грошима і зброєю підтримати республіканське повстання в Італії. Остаточно зовнішньополітичну позицію Італії на час франко-прусської війни визначив Седан. Італійські війська 20 вересня вступили до Рима, замість того щоб допомагати Франції.
Відміна нейтралізації Чорного моря
Пояснюється ця зміна тим, що 21 вересня 1870 р. О. фон Бісмарк підтвердив дану ще 1866 р. обіцянку: надати Росії повну підтримку в питанні великої важливості – а саме у відміні статей Паризького трактату, які забороняли Росії тримати флот на Чорному морі. Цей його маневр мав повний успіх, оскільки анулювання низки статей Паризького трактату було давньою метою російського уряду. Поразка Франції усувала зі сцени одного з ініціаторів нещасного трактату і створювала сприятливу обстановку для ревізії цього документа.
У жовтні 1870 р. О. М. Горчаков видав циркуляр, у якому перелічувалися випадки порушення Паризького трактату іншими державами. З цього робився висновок, що зважаючи на подібні порушення, у Росії немає підстави вважати чинними всі умови цього акту. Відтепер вона відмовляється визнавати статті, що обмежують її суверенні права на Чорному морі.
Найбільше обурення циркуляр О. М. Горчакова викликав у Англії та Австрії. Англійський уряд запропонував скликати конференцію з питання про відміну Паризького трактату, але О. М. Горчаков підкреслив у своїй відповіді, що це рішення російського уряду є твердим і остаточним. Російський уряд не відмовлявся від конференції. Але він дав зрозуміти, що згідно з нею, лише за умови, що конференція зведеться до чистої формальності. О. фон Бісмарк не схвалював форми, обраної О. М. Горчаковим для анулювання обмежувальних статей Паризького договору. На його думку, Росія просто повинна була б почати будувати кораблі, нікому не кажучи ні слова. Проте він виконав свою обіцянку й підтримав Росію.
Конференція зібралася в Лондоні в січні 1871 р. Всім було наперед відомо, що ніхто не ризикне серйозно протидіяти російським вимогам. Дійсно, конференція врешті-решт прийняла відміну відомих статей трактату 1856 р. згідно з вимогами Росії. Лондонська конференція підтвердила принцип закриття проток для іноземних військових суден. Конвенція була підписана в березні.
Сприяння, яке надав Росії О. фон Бісмарк, забезпечило йому згоду Росії на мирні умови, які він вирішив заявити Франції. 26 лютого 1871 р. у Версалі був підписаний прелімінарний (попередній) мирний договір. Німеччина отримала Ельзас, східну Лотарингію і 5 мільярдів франків контрибуції. Анексія Ельзаса і Лотарингії і 5-млрд. контрибуція, накладена на Францію, перетворили війну Німеччини з національної в загарбницьку, несправедливу війну.
Франкфуртський мирний договір
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позиція Австро-Угорщини“ на сторінці 1. Приємного читання.
