Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

Міжнародні відносини та світова політика

На початку XIX в. Фатх Алі-шах вирішив використати зближення з Англією для здійснення своїх завойовницьких планів. Після приєднана до Росії Грузії і низки азербайджанських ханств він у 1804 р. напав на Закавказзя і розпочав війну з Росією. Новий шахський посланець був відправлений до Ост-Індської компанії з проханням про надання зброї. Війна затягнулася майже на дев'ять років.

Укладення в травні 1812 р. Бухарестського миру з Туреччиною і підписання англо-російського союзного договору 18 липня 1812 р. значно зміцнили становище Росії. Незважаючи на це, шах і Аббас Мірза наполегливо не бажали укладення миру. Вони сподівалися на підтримку Англії і на послаблення Росії в результаті війни з наполеонівською імперією.

Британія вела в Ірані подвійну гру. Англія стала союзником Росії проти наполеонівської імперії, але зберігала в силі й договір з Іраном про надання йому підтримки проти Росії шляхом посередництва, допомозі грошима, інструкторами і зброєю. Англійський посланник Оузлі і британські офіцери діяли в Ірані проти Росії навіть під час нашестя наполеонівської армії на Москву. Оузлі підбурював Аббаса Мірзу робити Росії якомога менше поступок. Проте вже в жовтні 1812 р. іранська армія була розбита російськими військами біля Асландуза, і обстановка круто змінилася.

Оузлі став побоюватися повного розгрому Росією іранських військ. Змінивши свою тактику, він почав квапити іранський уряд з підписанням миру, одночасно вмовляючи російського уповноваженого генерал-лейтенанта Н. Ф. Ртищева стримати свої вимоги. Оузлі добивався того, щоб мирний договір вважався прелімінарним і був би поставлений під гарантію Англії, але ці домагання російською стороною були знехтувані.

Мирні переговори велися в карабаському містечку Гулістан між генерал-лейтенантом Η. Ф. Ртшцевим та іранським уповноваженим Мірзою Абдул-хасаном. Вони закінчилися підписанням 24 жовтня 1813 р. мирного договору, за яким Іран відмовлявся від домагань на Грузію, Дагестан і низку азербайджанських ханств. За Росією закріплювалося виняткове право мати військовий флот на Каспійському морі та різні торговельні пільги.

Після Гулістанського миру англо-російські торговельні і політичні суперечності в Ірані ще більш загострилися. Вивіз товарів з Ірану до Індії набагато перевищував іранський вивіз до Росії. У 1814 р. англійський уряд уклав новий союзний договір з Іраном проти Росії й Афганістану з умовою виплати щорічної англійської субсидії, навчання іранської армії англійськими офіцерами і постачання до неї англійських гармат і сукна для обмундирування. Англія зобов'язувалася допомогти Ірану добитися перегляду Гулістанського миру, обіцяла не втручатися в ірано-афганські конфлікти та у внутрішні справи Ірану.

Російсько-іранська війна (1826-1828 pp.). Туркманчайський договір 1828 р. Дії Англії під час цього конфлікту

Правляча феодальна верхівка Ірану не бажала відмовлятися від своїх завойовницьких задумів відносно Закавказзя і в 20-х pp. стала готуватися до нової війни з Росією. Чимале значення при цьому мали англійські підбурювання й облудні обіцянки "допомоги" з боку Англії.

Вісті про повстання в Петербурзі в грудні 1825 р. були сприйняті шахським урядом як вдалий момент для розв'язання військових дій проти Росії. 16 (28) липня 1826 р. 60-и тисячна іранська армія без оголошення війни вторглася до Закавказзя й почала стрімке просування до Тбілісі, але незабаром вона була зупинена, а потім армія Аббаса Мірзи потерпіла повну поразку. В кінці серпня 1826 р. російські війська під командуванням А. П. Єрмолова повністю очистили Закавказзя від іранських військ і військові дії були перенесені на територію Ірану. У квітні почався наступ російських військ у Вірменії. На допомогу російським військам піднялося місцеве вірменське населення. На початку липня пала фортеця Нахічевань, а вже в жовтні 1827 р. за підтримки місцевого населення російські війська оволоділи Єреванською фортецею.

Щоб забезпечити успішне ведення переговорів, генерал І. Ф. Паскевич наприкінці жовтня зайняв Тавріз – другу столицю Ірану, де знаходилися арсенали, артилерія іранської армії, родини багатьох вищих сановників, і швидко став просуватися до Тегерана. Серед іракських військ – паніка.

Англійський міністр закордонних справ лорд Каннінг запропонував Миколі І посередництво Англії, але цар через свого посла в Лондоні князя Лівена відповів, що "справи персидські стосуються виключно інтересів Росії". Англійська місія в Ірані давала шахові поради не йти на поступки Росії і зверталася з пропозицією про посередництво до російського головнокомандувача генерала князя І. Ф. Паскевича. Шахський уряд вимушений був піти на умови, які запропонувала Росія.

Проте війна Росії з Туреччиною, що почалася в 1828 р., і втручання англійського посланника Макдональда ускладнювали ситуацію. Переговори велися в Туркманчаї при діяльній участі знаменитого російського письменника О. С. Грибоедова, що обіймав посаду дипломатичного чиновника при канцелярії кавказького намісника. 10 (22) лютого 1828 р. вони завершилися підписанням генералом І. Ф. Паскевичем і Аббас Мірзою мирного договору на умовах: 1) переходу до Росії Єревана і Нахічевані; 2) сплати Іраном 20 млн. рублів контрибуції, половина якої була внесена до підписання договору, 3) російським підданим надавалися привілеї консульської юрисдикції, розмір іранських мит встановлювався в 5% вартості товару; 4) вільне плавання будь- яких російських суден по Каспійському морю; 5) підтверджувалася заборона Ірану мати військові кораблі на Каспійському морі й 6) право на вільне повернення до Росії вигнаних раніше до Ірану полонених – вірмен, грузин, азербайджанців. Царський уряд також обіцяв визнати Аббаса Мірзу спадкоємцем престолу.

Не зважаючи на реакційну і загарбницьку суть політики царизму, приєднання багатьох областей Закавказзя після воєн з Іраном і Туреччиною мало об'єктивно прогресивні наслідки. В результаті цього приєднання народи Закавказзя були врятовані від фізичного винищення з боку Туреччини і Ірану, а також їх агентури на Кавказі. Всупереч гніту царизму вони випробували на собі визвольну дію російського революційного руху.

Англія підбурювала Іран до війни, але не надала йому реальної підтримки, оскільки справжня мета британського уряду полягала лише в тому, щоб послабити Іран, зіпсувавши його стосунки з Росією. Після Туркманчайського договору британський посланник умовив іранський уряд погодитися за 250 тисяч туманів на відміну тих статей англо-іранського договору, які зобов'язували Англію бути посередником у прикордонних спорах між Іраном і Росією та надавати йому допомогу у війні з Росією. Для методів дипломатії колонізаторів вельми характерно те, що з цієї суми 50 тисяч туманів залишилися неоплаченими.

Туркманчайський договір був відвезений до Петербургу О. С. Грибоєдовим, після чого він був призначений посланником до Тегерана. Н. В. Нессельроде відхилив пораду О. С. Грибоедова відстрочити сплату контрибуції і гнучкіше вести боротьбу з впливом Англії в Ірані. Дані О. С. Грибоедову інструкції передбачали жорстку позицію в питанні про терміни виплати контрибуції і при здійсненні заступництва колишнім полоненим, що бажали повернутися на батьківщину. В умовах війни Росії з Туреччиною така інструкція ставила О. С. Грибоедова в скрутне становище.

Іранський уряд сподівався, що Росія надовго пов'язана у війні з Туреччиною. Він порушував терміни виплати контрибуції і перешкоджав видачі полонених. Шах і ворожі Росії вищі придворні сановники обкладали населення новими поборами і за допомогою духівництва підбурювали народ проти Росії і російського посланника, прагнучи відвернути народне незадоволення від реакційної політики правлячих кіл Ірану. У цих пібуреннях була задіяна й англійська місія.

Коли в російському посольстві відповідно до договору сховався захоплений раніше в полон євнух Мірза-Якуб, вірменин родом, що служив раніше головним скарбником шахських діамантів, який знав усі таємниці шахської скарбниці, духівництво і придворна верхівка, зорієнтована на Англію, закликали населення до розгрому російської місії. О. С. Грибоедов і персонал місії з невеликою охороною з козаків, що знаходилася при ній, захищалися до останньої краплі крові. Але вони були вбиті 11 лютого (30 січня) 1829 р. розлюченим натовпом при повному потуранні з боку шахської влади.

Ця провокація мала на меті викликати нову війну з Росією. Але поновлення війни з Іраном було визнано в Петербурзі неможливим, оскільки Росія була зайнята війною з Туреччиною. До того ж вона побоювалася повстань на Кавказі. Цар і К. В. Нессельроде задовольнилися формальними виба-ченнями і подарунками, з якими приїхав до Петербурга іранський принц Хозров Мірза, та висловлюваннями незадоволення на адресу О. С. Грибоедова. Між Росією та Англією й надалі продовжувалася боротьба за вплив в Ірані.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.
  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини