Міжнародне становище в 1874 р. складалося явно несприятливо для О. фон Бісмарка. Треба було застосовувати більш дієві заходи для ізоляції Франції. І він вирішив почати з обробки найбільш небезпечного з її прихильників – Росії. Приманкою для Росії сам собою намічався Близький Схід. По-перше, він більше всього привертав російський уряд. По-друге, Близький Схід у ті часи ще мало цікавив Німеччину. Її економічне проникнення в цю область тільки що починалося. А канцлер завжди прагнув вибирати як подарунок своїм друзям те, що йому було не потрібно або не належало.
На початку лютого 1875 р. О. фон Бісмарк направив до Петербурга зі спеціальною місією одного зі своїх дипломатів, Радовиця, який користувався особливою його довірою. Історія місії Радовиця вельми характерна як зразок дипломатичного зондування. Проте для О. фон Бісмарка вона закінчилася провалом. Коли за туманні обіцянки О. М. Горчакова попросили відмовитися від дипломатичної підтримки Франції, російський міністр вирішив показати, що О. фон Бісмарку не вдасться його провести. О. М. Горчаков украй неуважно слухав міркування Радовиця. Мало того, він почав заперечувати, що у Франції є будь-який ворожий до Німеччини рух. Як повідомляв Радовиць, російський канцлер з явним небажанням ішов, загалом, на обговорення французьких справ.
У цей час у Франції готувалося ухвалення закону про збільшення складу полку з трьох батальйонів до чотирьох. Завдяки цьому контингент французької армії мирного часу збільшувався на 144 тисячі осіб. У відповідь на ці заходи бісмарківська преса розпустила слух, ніби французський уряд терміново, за будь-яку ціну, закуповує в Німеччині коней для армії. 4 березня 1875 р. був виданий імператорський указ про заборону вивезення коней. Перед російським послом О. фон Бісмарк намагався приховати істинний характер цього передмобілізаційного заходу, запевняючи, ніби указ викликаний необхідністю зберегти кінське поголів'я для польових робіт, що наближалися. Все ж таки канцлер не міг не визнати, що "зазвичай від цього заходу пахне порохом".
За місяць до указу, 3 лютого, Німеччина пред'явила Бельгії ряд вимог відносно зміни її внутрішнього законодавства. Приводом слугували антині- мецькі виступи бельгійських католиків. Таке втручання у внутрішні справи
Бельгії могло створити в будь-який момент привід для розриву з нею і використання бельгійської території для воєнних дій проти Франції. Одночасно продовжувалися погрози і на адресу Парижа.
В одній зі статей, інспірованій О. фон Бисмарком від 5 квітня 1875 р., вказувалося на вірогідність угоди Франції з Австрією й Італією і на поквапливі військові приготування Франції. 9 квітня послідувала також інспірована канцлером стаття в одній з рептильних газет під кричущим заголовком, чи "Передбачається війна?". Стаття спростовувала повідомлення про нелояльність Австрії, але повністю підтверджувала відомості про загрозливу позицію Франції. Ці статті викликали сенсацію. У бесідах з дипломатами в Берліні проводився своєрідний розподіл праці – О. фон Бісмарк твердив про те, що Франція готує негайний напад, а Г. Мольтке – що Німеччина повинна його попередити і що "війна, таким чином, стане неминучою". З усіх боків повзли найтривожніші чутки.
21 квітня 1875 р., за обідом, Радовиць, що вже повернувся до Берліна, сказав французькому послові, що в Німеччині багато політичних діячів, зважаючи на військові приготування Франції, вважають необхідною превентивну війну. Дізнавшись про це, герцог Деказ покликав до себе паризького кореспондента англійської газети "Tiroes" Бловіца. За наслідками їх бесіди в ній з'явилася вельми тривожна замітка, а услід за нею – різка антинімецька кампанія в значній частині англійської преси. Потім герцог Деказ разіслав французьким представникам за кордоном копію одного з донесень французького посла в Берліні Гонто-Бірона про бесіду з Радовицем, пропонуючи звернути увагу держав на німецьку військову загрозу.
Маневр О. фон Бісмарка виявився невдалим – французи не дали себе залякати. За сприяння французького посла в Берліні Гонто-Бірона герцог Деказ зумів обернути проти О. фон Бісмарка ту саму зброю, якою той діяв проти Франції. Збираючи рішуче все, що тільки можна було почути про агресивні задуми О. фон Бісмарка, герцог Деказ зробив спробу мобілізувати Росію й Англію виступити на користь Франції.
Заклик герцога Деказа і цього разу не залишився без відповіді. Французький посол у Петербурзі отримав від О. М. Горчакова й від царя обіцянку дипломатичної підтримки в разі нападу Німеччини на Францію. У Лондоні французький демарш збігся з надходженням тривожних відомостей відносно планів німецького вторгнення до Бельгії. Лорд Біконсфілд, який змінив У. Гладстона в 1874 р. на поету прем'єра, був явно стурбований можливістю появи Німеччини біля берегів Па-де-Кале і ще більше – перспективою нового розгрому Франції. Адже наявність в Західній Європі двох великих держав, що змагаються, залишалася основною картою англійської дипломатичної гри. Англійська політика, зважаючи на це, завжди прагнула до підтримки "європейської рівноваги" і до запобігання гегемонії тієї або іншої держави на європейському континенті.
Подібно до того як Англія свого часу боролася разом з Росією проти Н. Бонапарта, так і тепер лорд Біконсфілд виступив проти О. фон Бісмарка пліч-о-пліч з російським урядом. "Бісмарк це новий Наполеон, – заявляв лорд Біконсфілд, – він повинен бути приборканий... Необхідний союз між Росією й нами для даної конкретної мети".
Міністр закордонних справ у кабінеті лорда Біконсфілда лорд Дербі доручив англійському послові в Берліні лордові Одо Росселю "вжити всі зусилля", щоб покласти край "непорозумінням" між Францією і Німеччиною. "Вважають, – писав лорд Дербі, – що російський імператор буде говорити в цьому ж сенсі під час свого перебування в Берліні. Якщо він зробить це, ви повинні його всебічно підтримати на користь збереження миру".
Коли до Берліна прибули з черговим ввитом цар і О. М. Горчаков, там розігрався фінал дипломатичного поєдинку О. М. Горчакова і О. фон Бісмарка. Вранці відбулася зустріч обох канцлерів. О. фон Бісмарк розсипався в запевненнях, що не збирається нападати на Францію. Всякі тривожні чутки він приписував махінаціям біржовиків, які грають на пониження, і зокрема, інтригам герцога Деказа, "зацікавленого в біржових операціях. О. фон Бісмарк заявив, що Г. Мольтке в політиці – "молокосос" і що його заяви про превентивну війну не варто і слухати. Звинувачувати ж самого О. фон Бісмарка в намірі викликати війну – означає вважати його ідіотом.
Увечері того ж дня лорд Одо Россель обідав у О. фон Бісмарка. За столом він повідомив канцлерові те, що доручив йому передати лорд Дербі. З незвичним нахабством О. фон Бісмарк повторив і англійському послові все те, що вже сказав О. Μ. Горчакову.
Перед від'їздом з Берліна О. М. Горчаков послав усім російським посольствам і місіям таку телеграму: "Імператор покидає Берлін упевнений в пануючих тут миролюбних намірах. Збереження миру забезпечене". Ця телеграма була надіслана шифром, але скоро стала надбанням гласності. Вона створювала враження, що лише дія Росії запобігла повторному розгрому Франції. Таке враження ще посилювалося завдяки тому, що до друку телеграма потрапила в спотвореному вигляді. Замість "збереження миру забезпечене" було надруковано: "тепер (тобто після приїзду паря) мир забезпечений".
О. фон Бісмарка ця телеграма привела до сказу. В обличчя він саркастично заявляв О. Μ. Горчакову, що російському канцлерові, очевидно, хочеться уславитися "рятівником Франції". Позаочі він говорив, що для прославлення канцлера-миротворця можна влаштувати театр у німецькому посольстві в Парижі і там показувати російського дипломата у вигляді ангела-хранителя, в білому одязі, з крилами і написом: "Горчаков протегує Франції". За свідченням самого О. фон Бісмарка, він скаржився й цареві на "нечесний" вчинок О. М. Горчакова. Олександр П слухав німецького канцлера мовчки, покурюючи і злегка усміхаючись. Відповідь його О. фон Бісмарку не була позбавлена дипломатичної винахідливості. Цар холоднокровно відзначив, що не слід сприймати серйозно всякий прояв "старечої пихатості". Події 1875 р. утверждали О. фон Бісмарка в переконанні, що російська дипломатія – головний супротивник німецької агресії. Звідси і його ненависть до Росії.
Таким чином, утворення Німецької імперії внесло корінні зміни у міжнародне становище Європи. У Росії і Франції з'явився небезпечний сусід, жадібний до чужих земель і який володіє значною воєнною силою. В Європі після 1871 р. встановився "озброєний" мир.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.
