Широка угода Англії з Росією у справах Далекого і Близького Сходу не вдалася. Російська дипломатія не побажала зв'язувати собі руки. Почасти нею керував страх, що угода з Англією підірве франко-російський союз. Адже Англія вимагала від Росії, щоб та санкціювала окупацію Єгипту. Росія цього робити не хотіла. Бачачи, що справа з Росією не налагоджується, британський уряд став шукати інших політичних шляхів. Перш за все він вирішив використовувати для цього Німеччину, щоб її руками завдати удару незговірливій Росії.
Це являло собою досить делікатне дипломатичне завдання. Телеграма Вільгельма П. Крюгеру зовсім не свідчила про дружелюбну позицію Німеччини стосовно Великобританії. Лорд Солсбері враховував агресивні настрої імперіалістичної Німеччини. Сам він сумнівався в можливості англо-німецької угоди. Але міністр колоній Джозеф Чемберлен, лідер крайніх імперіалістів, був прихильником змови з німцями. Він вважав своєчасним укладення англо-німецького союзу. Він замишляв договір не тільки з Німеччиною, але і США. Йому і були доручені переговори з німцями. Лорд Солсбері не заперечував, хоч і ставився до цієї спроби без ентузіазму. Зустріч Д. Чемберлена з німецьким послом відбулася 29 березня 1898 р. в будинку банкіра Ротшильда.
Коли німецький посол граф Пауль Гатцфельд зустрівся у Ротшильда з Д. Чемберленом, манірний німецький дипломат був приголомшений тим, що без жодного зондування і без зайвих слів англійський міністр колоній запропонував йому укласти союз між Німеччиною і Англією. На думку професійних дипломатів, Д. Чемберлен вів дипломатичні переговори зі всіма манерами "сучасного купця". Свої пропозиції він, подібно до товару, прямо викладав на стіл, будучи переконаний, що за хорошу ціну завжди можна зробити хорошу справу.
П. Гатцфельд, звичайно, негайно передав до Берліна зроблену йому пропозицію. Тут розглядом проекту Д. Чемберлена зайнялися керівники німецької дипломатії. У 1897 р. на чолі німецького відомства закордонних справ став Б. фон Бюлов. Він був чудовим тактиком. Але стратегом він був слабким. Серйозно вивчати питання, всесторонньо обдумувати міжнародне становище – на це його не вистачало. Що бракувало статс-секретареві, доповнював давній радник іноземного відомства Гольштейн. Цей дипломат давав Б. фон Бюлову загальні політичні ідеї. З початку 90-х pp. керівною ідеєю його дипломатії стало балансування між Росією і Англією, щоб використовувати одну проти іншої. Тому отримавши з Лондона від П. Гатцфельда пропозицію Д. Чемберлена, Гольштейн і Б. фон Бюлов відразу зрозуміли, що через укладення союзу з Німеччиною англійська дипломатія розраховує втягнути Німеччину в конфлікт з Росією. Вони вирішили відхилити пропозицію Д. Чемберлена. Сторони говорили на різних мовах. Німці сприймали попозиції Д. Чемберлена як спробу примусити Німеччину тягати для Англії каштани з російського вогню. Англійці вважали здирством колоніальні домагання німців. Але ці обопільні враження становили тільки суб'єктивну сторону англо-німецьких відносин.
Вільгельм П, проте, спробував заздалегідь витягнути з англійського демаршу дипломатичний бариш. Він написав особистий лист Миколі П, повідомляючи, що Англія звернулася до нього з надзвичайно принадними пропозиціями. Кайзер давав зрозуміти, що пропозиції ці спрямовані проти Росії, і дізнавався не без цинізму, що дасть йому цар, якщо він відмовиться від угоди з Англією. Відповідь російської дипломатії не була позбавлена винахідливості. У листі Вільгельму II цар повідомляв, що зовсім недавно Англія зверталась і до Росії з пропозиціями, що йдуть далеко, але вони були відхилені. Цим пар і обмежився. На запитання кайзера, що Росія має дати Німеччині за відмову від союзу з Англією, відповіді не послідувало. Таким чином, спроба Вільгельма П пошантажувати Росію закінчилася повното невдачею.
Німецький військово-морський закон 1898 р.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Переговори про англо-німецький союз“ на сторінці 1. Приємного читання.
