Зате на середину XIX ст. посилився інтерес російської буржуазії до вивезення російських товарів в північно-західні околиці Китаю, особливо до Джунгарії, де через географічні умови західна конкуренція не була небезпечною. У Ро-сію з цих районів привозився цегельний чай і грубі тканини . Міністертво закордонних справ і Міністерство фінансів розробляли заходи з розвитку цієї торгівлі. У Кульджу і Чугучак під виглядом купця в 1845 р. їздив російський чиновник Любімов. 1851 р. в Кульджу для переговорів про умови торгівлі прибув полковник Є. Ковалевський.
Влітку 1851 р. він і генерал-губернатор Ілійського краю І Шань зі своїм помічником Буяітаєм підписали Кульджинський торговий договір. За цим договором Росія отримала право на облаштування в Кульджі і Чугучаку торговельних факторій і призначала туди консулів. Договір підтверджував попередній принцип взаємної видачі підданих обох сторін владі своєї країни для суду і покарання, але тільки в разі здійснення ними тяжких кримінальних злочинів. У разі ж дрібних конфліктів між китайськими і російськими підданими вирішення їх на місці покладалося на російського консула і китайських чиновників. Ця умова вносила до Кульджинського договору елемент нерівноправності.
Ізоляція Японії. Спроби країн Заходу і Росії встановити стосунки з Японією в пер. пол. XIX ст.
Японський феодальний уряд аж до середини XIX в. проводив політику ізоляції країни. Він не бажав дипломатичних і торговельних відносин із західними державами і допускав тільки існування голландської торговельної факторії на крихітному острівці Десима біля Нагасакі.
Тим часом розвиток торгівлі з Китаєм і китобійного промислу в північно-західній частині Тихого океану підсилювали зацікавленість Англії і США у відкритті японських портів для військових і торговельних суден. У разі корабельних аварій біля берегів Японії іноземці не мали забезпеченого договорами права на заступництво і допомогу з боку японської влади і піддавалися суворому ставленню, що давало зручний привід зав'язати переговори. У 1808 р. англійський фрегат відвідав селище Іокогама, а в наступні роки відбувалися зіткнення англійських китобоїв з японцями біля японського узбережжя. Але ні в цей час, ні пізніше спроби зав'язати переговори не мали успіху.
Найближчим сусідом Японії на північному заході була Росія. На Камчатці, Курильських і Алеутських островах і на північноамериканському узбережжі, в Алясці, в XVIII ст. розвернулася експансія царської Росії, що шукала нових джерел хутра, торгових шляхів і земель для заселення. Ця експансія супроводжувалася великими географічними відкриттями і освоєнням нових областей російськими землепрохідцями, мореплавцями і звіропромисловцями, які поклали початок історичним правам Росії на Курильські острови і Сахалін і відкрили новий шлях до Японії з півночі.
Як відомо, відкриття і освоєння Курильських островів росіянами-мореплавцями і поселенцями почалося ще в середині XVII ст. 1766 р. росіяни поширили свій контроль і на о. Ітуруп. Росія потребувала торгівлі з Японією головним чином для постачання продовольством своїх поселень на Алясці, Алеутських і Курильських островах і на Охотському узбережжі. Проте спроби Росії зав'язати торгівлю з Японією відкидались урядом сьогуна.
В останній третині XVIII ст. росіяни на Курильських островах вели торгівлю з японцями на острові Едзо, але японський уряд прагнув зупинити ъъ. Російська експедиція капітана Лаксмана (1792-1793 pp.) добилася від уряду сьогуна дозволу на відправлення в Нагасакі одного російського торговельного судна в рік, але цей дозвіл залишився невикористаним і в подальшому був відмінений.
Експедиція Резанова і Крузенштерна (1804-1805 pp.), що відвідала Японію, теж не добилася встановлення торгових і дипломатичних відносин з Японією. Проте Резанов, як керівник відправленого до Японії посольства, скористався випадком, щоб підтвердити фактично давно встановлену приналежність Росії островів, що знаходилися на північ від Японії, і заявив японським сановникам, що "на північ від Мацумая (острівв Едзо) всі землі і води належать російському імператорові".
Рибалки з князівства Мацумає на острові Едзо ще з кінця ХУЛІ в. стали проникати на південну частину Сахаліну, але ні Сахалін, ні навіть Едзо не належали Японії. У 1806 р. російський морський офіцер Хвостов на шлюпці "Юнона" прибув до Сахаліну, заснував у Томарі-Аніва колонію, де поселив декількох матросів, і оголосив місцевим мешканцям про приналежність острова Росії. "Юнона" і тендер "Авось" під командуванням Хвостова і Давидова з'явилися 1807 р. біля Ітурупа і знищили на ньому незадовго до цього самочинно засноване японське поселення. Ця експедиція викликала тривогу в Японії. Царський уряд, зайнятий європейськими справами, що уникав у той час яких би то не було ускладнень на Далекому Сході, вимушений був оголосити самовільними насильницькі дії Хвостова і Давидова проти японських селищ.
Розширення російських володінь на Тихому океані викликало серед правлячих кіл Японії ворожість і неспокій. Російський морський офіцер В. М. Головній і декілька його супутників у 1811 р. були затримані японцями і більше року перебували в них у полоні. Японська експансія поширювалася на північ, і деякі японські публіцисти, як Тосіакі (Рімей) і Хонда, в кінці XVIII ст. навіть висували плани захоплення Сахаліну і Камчатки.
Ізоляція Кореї. Спроби країн Заходу встановити стосунки з Кореєю в пер. пол. XIX ст.
У першій половиш XIX в. Корея являла собою ізольоване феодальне королівство, що знаходилося у васальній залежності від Китаю, не мало стосунків із західними державами і Японією. Деякі англійські судна намагалися проникнути до берегів Кореї. Ще 1831 р. біля корейського узбережжя з'явилося озброєне англійське судно і його команда намагалася зав'язати переговори з корейською владою.
До Кореї через Китай проникали місіонери і були відомі там уже з кінця XVIII ст. З 30-х pp. XIX ст. французькі католицькі місіонери широко розгорнули в Кореї свою діяльність. Вони використовували незадоволення населення феодальним гнітом для залучення на свою сторону селян і ремісників і обертали їх у католицтво. Феодальний уряд Кореї вбачав у розповсюдженні католицтва загрозу для своєї влади.
Таким чином, у першій половині XIX ст. Корея і Японія зберегли свою ізольованість, але перша опіумна війна і нерівноправні договори з Китаєм, що послідували за нею, підготували грунт для розповсюдження колоніальної експансії капіталістичних держав і на ці країни.
Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм“ на сторінці 1. Приємного читання.
