Початок 1879 р. став сприятливим для російської зовнішньої політики. Затримка евакуації російських військ із території Туреччини спонукали останню підписати новий договір з Росією. 8 лютого 1879 р. в Костянтинополі між Росією і Туреччиною був підписаний договір, за яким:
• 1) умови Берлінського трактату замінювали статті Сан-Стефанського договору, які були замінені або відмінені на Берлінському конгресі;
• 2) обидві сторони відмовлялися від переслідування громадян обох держав, які допомагали тій або іншій протилежним арміям у період російсько-турецької війни;
• 3) Туреччина зобов'язувалась амністувати своїх громадян-слов'ян, які брали участь у війні з протилежного для Туреччини боку;
• 4) Туреччина зобов'язувалася не вводити на деякий час свої війська у Східну Румелію;
• 5) до квітня 1879 р. російські війська залишалися в Болгарії і Румелії за рішенням Берлінського конгресу, а потім протягом 3-х місяців повинен був відбуватися їх вихід з названих вище територій.
Австро-німецький союз (7 жовтив 1879 р.)
О. фон Бісмарк не шкодував, що російсько-німецькі відносини погіршилися. Це навіть сприяло його цілям, оскільки дозволяло закріпити давно задуману співпрацю з Австрією. Проте істотну складність створювало для О. фон Бісмарка лише наполегливий спротив старезного імператора Вільгельма, який не бажав укладати союз проти російського царя. Щоб подолати цю пере-пону, 0. фон Бісмарк всіляко прагнув переконати імператора у ворожості Ро-сії. Між іншим, у записках, наданих монархові, О. фон Бісмарк вперше розвинув ту версію, ніби Росія після Берлінського конгресу зайняла відносно Німеччини загрозливу позицію. Він використав при цьому особистий лист, який Олександр П 15 серпня написав Вільгельму. У цьому посланні цар скаржився на поведінку Німеччини в питаннях, пов'язаних з реалізацією Берлінського трактату. Цар звинувачував О. фон Бісмарка в тому, що той робить недружні дії з ненависті до О. М. Горчакова. Закінчувався лист попередженням, що "наслідки цього можуть стати згубними для обох наших країн".
Для О. фон Бісмарка цей лист став знахідкою. Імператор був уражений зверненням царя. Але все таки навіть і ця образа не примусила Вільгельма змінити своє ставлення до австро-німецького союзу. Імператор вирішив зробити спробу вияснити стосунки з царем. Для цього він послав до нього свого ад'ютанта фельдмаршала Мантейфеля. Олександрові Ц вдалося повністю заспокоїти посланця німецького кайзера. Цар висловив бажання особисто поговорити з Вільгельмом. Той погодився на цю зустріч, незважаючи на спротив О. фон Бісмарка. Побачення відбулося 3-4 вересня 1879 р. в Олександрові, на російській території, поблизу кордону. Після цього Вільгельм повернувся до Берліна, абсолютно примирений зі своїм племінником. Він і слухати більше не хотів про союз із Австрією.
Не бентежачись незгодою монарха, О. фон Бісмарк продовжував перемовини з Д. Андраші. 21 вересня 1879 р. канцлер приїхав до Відня. Там він домовився з австро-угорським міністром про текст союзного договору. Спочатку О. фон Бісмарк добивався від Австро-Угорщини такої угоди, яка була б спрямована не тільки проти Росії, але і проти Франції. Проте Д. Андраші навідріз від цього відмовився. О. фон Бісмарк поступився. Д. Андраші розповідав, як після довгої дискусії, канцлер піднявся зі свого крісла, підійшов до Д. Андраші і, дивлячись йому впритул в очі, вимовив: "Все, що я можу сказати вам, це – подумайте добре про те, що ви робите. В останній раз я вас прошу залишити ваші заперечення". Потім, уже в загрозливому тоні, він продовжував: "Прийміть мою пропозицію, інакше...інакше я прийму вашу". "Але, – добавив канцлер зі сміхом, натякаючи на старого кайзера, – це доставить мені силу-силенну неприємностей".
Австро-німецький союзний договір був прийнятий у формулюванні Д. Андраші. Перша стаття договору свідчила: "У випадку, якби одна з обох імперій, всупереч надіям і щирому бажанню обох Високих Сторін, що Домовляються, піддалася нападу з боку Росії, обидві Високі Договірні Сторони зобов'язані виступити на допомогу одне одному з усією сукупністю збройних сил своїх імперій і, відповідно до цього, не укладати миру інакше, як тільки спільно і при обопільній згоді".
У разі нападу не Росії, а будь-якої іншої держави, обидві сторони обіцяли одна одній лише доброзичливий нейтралітет, якщо тільки до агресора не приєднається й Росія. В останньому випадку негайно вступала в силу стаття 1, і кожна з договірних держав зобов'язувалася вступити у війну на боці своєї союзниці. Договір повинен був залишитися таємним. Одним із мотивів цього було те, що Д. Андраші побоювався серйозної опозиції в австрійському парламенті.
Договір, спеціально загострений проти Росії, був явно неприйнятний для Вільгельма. Щоб зламати опір імператора, О. фон Бісмарк, після повернення з Відня, 26 вересня 1879 р. скликав прусську Раду міністрів і отримав від своїх колег згоду на колективну відставку, у випадку якщо союз з Австрією не буде укладено. Врешті-решт імператор поступився. 7 жовтня 1879 р. договір був підписаний у Відні графом Д. Андраші і німецьким послом князем Рейсом.
Австро-німецький союзний договір був сформульований як оборонний. На ділі ж він виявився джерелом незліченних ускладнень. Укладення австро-німецького союзу поклало початок оформленню тих військових коаліцій, які надалі зіткнулися в Першій світовій війні. Почин у цьому належав німцям. Німеччина дорого заплатила за цей маневр О. фон Бісмарка, хоча розплата наступила й не так скоро, тільки на початку 90-х pp. Договір проти Росії врешті-решт привів до провалу всієї політики О. фон Бісмарка, головною метою якої була ізоляція Франції.
Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною“ на сторінці 1. Приємного читання.
