Як основну базу для свого вторгнення у Китай Англія використовувала свої колоніальні володіння в Індії. Ост-Індська компанія до1833 р. користувалася монополією на англійську торгівлю з Китаєм. З 20-х pp. XIX ст. стало швидко зростати контрабандне ввезення до Китаю індійського опіуму. Торгівля ним знаходилася в руках Ост-Індської компанії, яка бачила в цій торгівлі важливе джерело свого доходу. Ввезення опіуму значно перевищило за своєю грошовою вартістю вивезення з Китаю і вже до 1825 р. почався витік срібла з нього, що досяг до 1833 р. величезних розмірів. Англійці хотіли насильницького відкриття китайського ринку для ввезення англійських тканин, а Ост- Індська компанія хотіла узаконити збут до Китаю опіуму.
Вимога "рівності" в дипломатичних відносинах, розмови про "цивілізації" й мирну торгівлю лише маскували справжні задуми англійських колонізаторів, які бажали нав'язати Китаю кабальний нерівноправний договір, захопити частину його території й підпорядкувати своєму економічному та політичному пануванню з метою колоніальної експлуатації. Залучення Китаю та інших країн Східної Азії до світового товарообігу здійснювалося не шляхом самостійного мирного розвитку цих країн, а за допомогою насильницького закабаления їх західноєвропейськими і американськими капіталістами. Мета їх проникнення – перетворити Китай иа свою напівколонію і колонію.
Цинський уряд і його чиновники добре знали про згубні наслідки для країни та її народу ввезення і паління опіуму, але понад усе інше їх турбував витік срібла за кордон. Для вживання заходів проти паління опіуму імператорським комісаром у Кантон був призначений сановник Лін Цзе-сюй – ярий прихильник заборони опіумної торгівлі і відсічі іноземним колонізаторам. У 1839 р. він наказав конфіскувати в англійських купців і знищити понад 20 тисяч ящиків опіуму. Ці законні дії китайської влади стали приводом для першої опіумної війни.
Головний суперінтендант британської торгівлі в Кантоне Ч. Елліот протестував проти знищення опіуму. Становище ускладнилося ще більше, коли англійськими матросами під час бійки на узбережжі був убитий китаєць і цинська влада зажадала видачі винних для віддання під китайський суд. З листопада 1839 р. безліч військових джонок спробували оточити 2 британських військових судна. Англійці відкрили вогонь. 4 джонки було потоплено, інші сховалися.
Англійський уряд вирішив почати війну з Китаєм і послав до його берегів ескадру. На борту кораблів були десантні війська. Інструкція лорда Пальмерстона Ч. Елліоту від 20 лютого 1840 р. наказувала перенести військові дії на північ, зайняти острови Чжусан, блокувати гирла річок Янцзи і Жовтої річки і передати правителям прибережних провінцій копії листа лорда Пальмерстона до "міністра китайського імператора". У цьому листі він прикривав агресивні цілі Англії скаргами на "шаленства" цинських властей, "образу" ними британської корони в Кантоні, посилався на участь китайських чиновників у контрабандній торгівлі опіумом. Він гордовито вимагав відшкодування збитків, гарантій "безпеки" торгівлі й перебування англійців у Китаї, поступки Англії острова біля узбережжя, сплати боргів китайськими купцями і укладення догоговору після переговорів на борту англійського військового корабля.
Для англійських уповноважених лорд Пальмерстон надіслав проект нерівноправного договору з Китаєм із розпорядженням добиватися від Китаю на вибір – поступки Гонконгу (Сянган) або відкриття для іноземної торгівлі всієї країни, включаючи її внутрішні райони. Влітку 1840 р. Англія розташувала в китайських водах 16 військових кораблів з 540 гарматами і 4000 солдатів. Англійці захопили м. Дінхай на островах Чжусан і блокували з моря шлях до Кантону.
Цинський уряд боялся подальшого розвитку військових дій. Лін Цзе-сюй був відчужений від посади, розжалуваний і відправлений на заслання, а на його місце в Кантон прибув капітулянт Ці Шакь. Заборона паління опіуму була відмінена. На початку 1841 р. після обстрілу англійськими кораблями фортів на шляхах до Кантону Ці Шань уклав з Ч. Елліотом і перемир'я і 20 січня підписав конвенцію про передання Англії Гонконгу за умови збереження над цим островом сюзеренітету Китаю і права китайської влади стягувати мита. Конвенція зобов'язувала Китай сплатити 6 млн. юаней контрибуції та визнати "рівність" обох країн у дипломатичному протоколі. Гонконг був негайно ж окупований англійцями. У той же час англійські війська отримали наказ евакуюватися з островів Чжусан.
Цинський двір був незадоволений тим, що Ці Шань пішов на такі значні поступки. Конвенція від 20 січня була знехтувана в Пекіні, і в травні 1841 р. англійські військові судна напали па китайський флот, знищили 71 воєнну джонку і зруйнували укріплення на підступах до Кантону.
Англійський загін чисельністю близько 2400 осіб приготувався до штурму Кантону, але насправді жодна зі сторін не хотіла доводити справу до рішучої сутички. Цинська влада й англійські загарбники однаково боялися партизан. У Кантоні та його околицях вже виникли партизанські дружини, що налічували до 15 тисяч чоловік, які повели проти загарбників народно-визвольну війну і завдавали їм сильних ударів. 31 травня 1841 р. Ч. Елліот і новий імператорський комісар капітулянт Ці Шань уклали угоду про перемир'я. Військові дії в районі Кантону були припинені, торгівля поновилася.
Нанкінський договір 1842 р.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.“ на сторінці 1. Приємного читання.
