Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

Міжнародні відносини та світова політика

Замість війни з Францією, Катерині II належало возитися з поляками. За таких умов вона не хотіла і не могла посилати свої війська до Франції. Зате доклала всіх зусиль, щоб якомога швидше створити антифранцузьку коаліцію з інших держав. З моменту підписання миру зі Швецією Катерина II переконувала шведського короля Густава III очолити хрестовий похід проти Франції. У жовтні 1791 р. вона уклала військовий союз зі Швецією і обіцяла їй допомогу флотом і солдатами. Густав III зав'язав тісні стосунки з емігрантами. Королева Марія Антуанетта таємно з ним листувалася. Густав III особисто поїхав до Ахена для лікування і підготовки походу на Францію. Пруссію і Австрію Катерина II також переконувала швидше виступити проти Франції. Вона задалася думкою придушити французьку революцію, хоч би й чужими руками, і відвернути Австрію і Пруссію від Польщі, де хотіла розпоряджатися повновладно. Проте ця спроба створення антифранцузької коаліції все ж таки не здійснилася.

Австро-прусський союз проти Франції

Ще з лютого 1791 р. між Берліном і Віднем почалися таємні переговори про зближення проти Франції. У серпні в замку Пільніц у Саксонії відбулася зустріч імператора Леопольда II з прусським королем, а 27 серпня була підписана так звана Пільніцька декларація, яка сповіщала, що Пруссія і Австрія готові розпочати війну за відновлення влади Людовіка XVI. Проте після Пільніца обидві сторони ще довго зволікали з озброєним виступом. Хитрий і обережний Леопольд II розумів розрахунки Катерини П. Він здогадувався, що прусський король хоче разом з Росією другого поділу Польщі, і боявся бути обійденим при цій операції, вплутавшись у війну з Францією. Проте 7 лютого 1792 р., боючись революції, Леопольд П нарешті уклав союзний договір з Пруссією. Австрія і Пруссія зобов'язувалися виставити проти Франції від 40 до 50 тисяч військ кожна. Обидві сторони сподівалися винагородити себе надбаннями за рахунок Франції.

Плани розчленування і пограбування Франції

Із самого початку контрреволюційна коаліція пов'язувала відновлення французької монархії з планами розчленування і пограбування Франції. Пруссія мала намір захопити Ельзас і Лотарингію і під приводом "винагороди" за війну з Францією вимагала від Росії згоди на новий поділ Польщі. Австрія хотіла оволодіти французькою Фландрією, Артуа, Пікардією до Сомми і Баварією, або ж обміняти Бельгію на Баварію з невеликими збільшеннями. Подібні ж плани були в Іспанії і Сардинії. Для Англії У. Пітт вимагав Дюнкерк, важливого за своїм стратегічним положенням. Загарбницькі проекти розчленування Франції породжували нескінченні розбрати і спори серед дипломатів коаліції. Австрії так і не вдалося прийти до остаточної угоди з Пруссією, яка не бажала, щоб австрійці заволоділи Баварією.

Французька зовнішня політика в період діяльності Конвенту (вересень 1792 р. – квітень 1793 р.) та європейські держави

Повстання 10 серпня 1792 р. скинуло монархію у Франції і привело до скликання Національного конвенту. Національний конвент був скликаний на основі загального права і встановив у Франції республіку. Замість колишніх міністрів, що призначалися королем, була обрана Виконавча Рада, відповідальна перед Конвентом. Міністр закордонних справ у цій раді так само був представлений жирондистами. Фактично він цілком залежав від керівників цієї партії, що переважали в Конвенті. Значним впливом на зовнішню політику користувався Жорж Жак Дантон, хоча за посадою у Виконавчій раді він був міністром юстиції.

Після декількох критичних тижнів, коли прусська армія герцога Брауншвейгського вторглася до Франції, з 20 вересня (з дня битви при Вальмі) в ході військових дій відбувся перелом. До 1793 р. республіканські війська очистили територію Франції від інтервентів, зайняли Савойю, Ніццу, лівий берег Рейну, Бельгію і відкрили для французької і бельгійської торгівлі гирло річки Шельди, що належало Голландії. Населення займаних французами областей із захопленням зустрічало тріумфальне просування революційних військ і негайно починало знищувати феодальні привілеї.

Жирондисти в цей період розвивали широку пропаганду революційної війни за межами Франції під гаслом революційного визволення народів Європи. Ця пропаганда знайшла гарячий відгук серед французької буржуазії, яка давно мріяла про розповсюдження французького впливу на Бельгію. 19 листопада Конвент видав декрет про допомогу всім народам, охочим скинути своїх тиранів. 15 грудня було декретовано встановлення нових революційних влад у зайнятих французькими військами областях і конфіскація майна ворогів революції для покриття витрат війни. Доповідаючи про цей декрет, один з діячів французької революції Камбон висунув знамените гасло революційних військ: "Мир хатинам – війна палацам!". У 1792-1793 pp. зайняті області – Савойя, Ніцца, лівий берег Рейну і частина Бельгії урочисто були приєднані до Франції шляхом народного голосування в комунах, відповідно з принципом визвольної війни і відмови від завоювань.

Пропаганду революційної війни вели не тільки жирондисти, але й численні іноземці, вигнані з Голландії, Бельгії, німецьких областей по лівому берегу Рейну, Савойї за свої революційні переконання, утворивши свої клуби і легіони. У цій пропаганді вони заходили набагато далі за жирондистів. Найбільш відомий діяч цих кіл Клоотц, пропагандуючи ідею всесвітньої революції та всесвітньої республіки, розвивав план, основи якого були накидані ще в проекті "Вічного миру" Ж. Руссо. Жирондисти і Ж. Дантон обмежувалися пропагандою ідей поширення революційної Франції до Рейну і Альп. Рейн, Піренеї, Альпи французька буржуазія вважала "природними межами" Франції.

Не зважаючи на досягнуті успіхи, завоювання революційної Франції були ще неміцні. Але жирондисти надавали виняткового значення дипломатичним спробам розчленування коаліції. Для цього передбачалося вселити одним учасникам коаліції надію отримати компенсацію за рахунок інших.

Ж. Дантоном й іншими представниками Конвенту розвивалися в основному ті ж політичні і дипломатичні плани, що і Дюмур'є. Вони сподівалися завдати головного удару австрійцям у Бельгії, яка повинна була приєднатися до Франції або стати залежною від неї республікою. Голландію передбачалося підпорядкувати французькому впливу. Як і Дюмур'є, багато жирондистів сподівалися створити уздовж межі Франції від Північного моря до Італії включно низку залежних від неї республік. У подальшому ця ідея була здійснена, а поки вони, як і раніше, мріяли про зближення з Пруссією і про її нейтраллітет, припускаючи обіцяти їй компенсацію за рахунок австрійських володінь і прагнучи утримати інші держави від приєднання до коаліції.

Крім того, жирондисти розраховували на перемогу парламентської опозиції в Англії і на можливість угоди з Англією. Представники Виконавчої ради Конвенту хотіли запропонувати У. Пітту відновлення торговельної угоди 1786 р. і поступку Англії острова Тобаго, за умови згоди його населення, в обмін на надання Франції англійської позики. Щоб залучити Англію у війну з Іспанією і зв'язати руки цим обом державам, вони вирішили запропонувати У. Пітту план звільнення іспанської Америки й відкриття її для англійських і французьких товарів. Вони також сподівалися укласти союз зі Швецією і Туреччиною і спонукати ці держави до нової війни з Росією, щоб зв'язати руки Катерині П.

У той же час жирондисти і Ж. Дантон не хотіли зрозуміти, що між Англією і Францією існували непримиренні протиріччя. Англії більше всього загрожували успіхи революційної Франції і перемога революцій у Бельгії та Голландії, оскільки вони заклали б основу торговельно-промислового розквіту і переваги Франції в Європі у збиток англійській гегемонії.

Після повалення монархії майже всі держави припинили дипломатичні стосунки з Францією. Лише Швейцарія, США і Швеція не займали стосовно Франції ворожої позиції. У таких умовах жирондисти могли застосовувати головним чином іррегулярні прийоми дипломатії – послання неофіційних агентів, залаштункові переговори, зондування грунту другорядними посередниками і т. д. Спроби такого роду були багаточисельними. Зневага до дипломатичної таємниці, що вважалася обов'язковою тільки для дипломатії абсолютних монархій, іноді наперед прирікало на невдачу ці спроби.

Дюмур'є намагався почати переговори з Пруссією через королівського ад'ютанта, присланого для врегулювання обміну полонених. Зазвичай прусський король і Австрія при щонайменшій незгоді один з одним зондували можливість переговорів з Францією. Але у 1792 р. про угоду з Пруссією не могло бути і мови: прусський король вимагав відновлення французької монархії і мріяв про відторгнення від Франції Ельзасе. У червні 1792 р. Дюмур'є залишив міністерство і командував потім армією, що діяла в Бельгії. У вересні 1792 р. Ш. Талейран повторно відправився до Лондона з неофіційними дорученнями. Міністри з ним навіть не захотіли говорити. На початку 1793 р., після страти короля, всі спроби жирондистів розчленувати коаліцію дипломатичним шляхом потерпіли крах. Феодально-монархічна Європа тісно об'єдналася проти революції. Угода з нею була у той час явно неможливою.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції
  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини