Подальше посилення англо-французької Антанти

Міжнародні відносини та світова політика

У березні 1912 р. до англійського парламенту був внесений білль, що передбачав закладку двох кораблів проти кожного, що закладається в Німеччині. У травні було намічено перекидання більшої частини "атлантичного флоту", що базувався на Гібралтарі, у вітчизняні води. Це означало новий етап у зосередженні військово-морських сил Великобританії в Північному морі. При цьому доводилося поклопотатися про те, щоб сукупна морська потужність держав Антанти в Середземному морі не зменшилася внаслідок відходу англійських кораблів. Для цього в серпні англійський кабінет вирішив розпочати переговори між англійським і французьким адміралтействами.

Французів переконували перевести в Середземне море свою атлантичну ескадру, яка базувалася в Бресті. Проте французький уряд не вважав за можливе оголити узбережжя Ла-Маншу і Атлантики до отримання від Англії гарантій, що у разі війни Франція може бути впевнена в її військовій допомозі.

Серйозність цих військових міркувань не підлягала сумніву. Але крім них, французька дипломатія керувалася бажанням використовувати потребу Англії у французькому флоті, щоб перетворити Антанту на дійсний союзний договір. Саме такі були плани Р. Пуанкаре, який невдовзі після обрання його президентом республіки став справжнім керівником французької зовнішньої політики.

Керівні чиновники Форейн-офіс, Нікольсон і Кроу, також вважали необхідним укласти з Францією союзний договір. Але Е. Грей на це не пішов. Він знав, що це викличе кризу кабінету Р. Асквіта. У кабінеті було сильне пронімецьке угрупування. Е. Грей віддав перевагу своєрідній дипломатичній формі. Він обмінявся листами з французьким послом у Лондоні Ж. Камбоном. Відповідь Ж. Камбона від 23 листопада підтверджувала всі положення, висунуті в листі англійського міністра. Сенс обох листів полягав у тому, що Англія і Франція, готуючись до війни з Німеччиною, плануватимуть усі свої військові заходи з розрахунку на спільне проведення цієї боротьби. Але питання про те, чи буде ця боротьба насправді спільною, залишалося відкритим. Воно підлягало вільному рішенню обох урядів

У дусі листів Ж. Камбона – Е. Грея між морськими штабами була укладена англо-французька військово-морська конвенція. Згідно з нею, Англія брала на себе охорону Атлантичного узбережжя Франції, французький флот – захист англійських інтересів у Середземному морі. Цікаво, що парламент нічого не знав про цей акт. Кабінет у цілому так само не був щодо нього обізнаний. Знали про конвенцію лише окремі міністри: Е. Грей, Р. Асквіт, Р. Холден та У. Черчилль.

Відносно військово-морської підготовки англійці робили все, що було потрібне для великої війни. Але на суші заходи Англії залишалися мізерними. Для перевезення на континент на допомогу Франції готувалося всього 4 – 6 дивізій. Щоб оцінити цю цифру, варто тільки згадати, що в серпні 1914 р. німці розгорнули на Заході близько 80 дивізій.

Дві Балканські війни початку XX ст.

Перша Балканська війна

Після боснійської кризи за сприяння Росії було почато створення союзу балканських держав, направленого проти Туреччини. Взаємні розбрати балкан- ських держав при поділі шкури ще не вбитого ведмедя (тобто Туреччини) всіляко ускладнювали цю справу. Нарешті після довгих переговорів у березні 1912 р. був підписаний сербо-болгарський договір, що намічав розділ турецького спадку у загальних рисах. У спірних випадках Сербія і Болгарія зобов'язувалися підкорятися арбітражу з боку Росії. До Сербії і Болгари примкнули Чорногорія і Греція. їх об'єднувала наявність спільного ворога – Туреччини. Складався союз балканських монархій.

Боротьба за вирішення національного питання ускладнювалася і перекручувалася втручанням європейських держав. Німеччина і Австро-Угорщина підтримували в цьому питанні Туреччину, оскільки вона їм була потрібна як колоніальна країна і, можливо, як можливий союзник у протистоянні проти Антанти в майбутньому. Росія підтримувала балканські країни, щоб використовувати їх для послаблення Туреччини і тим самим забезпечити собі захоплення чорноморських проток. Внаслідок цього майбутня Перша балканська війна повинна була призвести до подальшого загострення стосунків ворогуючих між собою імперіалістичних угрупувань у світі.

На початку жовтня 1912 р. держави балканського союзу почали війну проти Туреччини. У короткий термін турки були розбиті. Болгарія рухалася на Костянтинополь, греки зайняли Салоніки, серби більшу частину Македонії, Північну Албанію і Новобазарський санджак. Росія злякалася щоб Болгарія не випередила її саму щодо Костянтинополя. З листопада 1912 р. Туреччина запросила перемир'я. Найбільш важкою проблемою стало питання про долю Албанії.

Сербія претендувала на Північну Албанію, яка давала їй вихід до Адріатики. Проти цього рішуче виступила Австро-Угорщина. Вона не хотіла допустити посилення Сербії і вимагала привентивної війни проти неї. Росія і Франція підтримували сербські домагання. В кінці листопада 1912 р. Австрія і Росія провели мобілізацію своїх військ. Назрівала загроза перетворення балканської війни на європейську. Росія, не будучи повністю готовою для війни проти Австро-Угорщини і Німеччини, не зважилася надати військову підтримку Сербії. Мир був врятований завдяки непідготовленості і поступливості Росії. Під впливом російської дипломатії Сербія відмовилася від виходу до Адріатичного моря. Росія виступила з пропозицією вирішити спірні питання шляхом спільного їх обговорення представниками всіх великих держав.

Англія підтримала ініціативу Росії. Інакше повелася Німеччина. Вона відповіла, що її точка зору знаходиться залежно від позиції, яку займе Австро-

Угорщина. Остання ж зволікала виявити свою згоду, але нарешті вона його дала. На міжнародній конференції в Лондоні був вироблений проект мирного договору, за яким: 1) з Албанії зробити самостійну державу. Це призвело б у подальшому до того, що між союзниками по Троїстому союзу (Австро- Угорщиною та Італією) почалася б жорстока боротьба за вплив на Албанію; 2) Решта частини європейської Туреччини за цим проектом повинна була бути поділена між Болгарією, Сербією, Грецією і Чорногорією. Туреччині залишався лише Костянтинополь з порівняно невеликим прилеглим до нього округом. Туреччина відкинула ці умови. У січні 1913 р. поновилися військові дії, але турки знову були розбиті.

Таким чином, Перша Балканська війна послабила позиції австро-німецького угрупування. Посилення Сербії змушувало Австро-Угорщину, у випадку європейської війни, відволікати більшу кількість сил з Галичини на балканський фронт. Туреччина, на яку Німеччина і Австро-Угорщина розраховували в разі війни з Росією, була послаблена поразкою. Тепер вона могла скувати вже менше число російських дивізій. Зусилля Австро-Угорщини тепер зосереджувалися на тому, щоб відірвати Болгарію від Сербії. Таким шляхом австрійська дипломатія розраховувала розбити балканський блок і створити для Сербії загрозу з тилу в особі ворожої їй Болгарії. Уряд царя Фердинанда повинен був повернутися до австрійської орієнтації.

Наступний розділ:

Друга Балканська війна


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Подальше посилення англо-французької Антанти“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти
  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини